Постановление суда № 134620150, 06.03.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/77/26

Провадження № 1-кп/352/151/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

06 березня 2026 р. м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023091250000141 від 21.04.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1, ч.2 ст. 200, ч.1, ч.2 ст. 209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023091250000141 від 21.04.2023 року, у відношенні ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України.

Згідно поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу, ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно обчислювальної техніки; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; у підробці документів на переказ; у підробці документів на переказ, вчиненій повторно; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 , не будучи бухгалтером Лисецького ліцею, у період з липня 2021 по грудень 2022 заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою та підробки документів на переказ на суму 1 595 921, 89 грн., а також будучи бухгалтером Лисецького ліцею, у період часу з січня 2023 по квітень 2023 заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені в умовах воєнного стану та підробки документів на переказ на суму 200 684, 21 грн.

Окрім того, не будучи бухгалтером Стебницької гімназії, у період часу з 28.07.2022 по 12.04.2023 безпідставно та незаконно нарахував та заволодів бюджетними коштами Стебницької гімназії в загальній сумі 105 129, 04 грн. Також, обіймаючи посаду бухгалтера Загвіздянського ліцею, у період з грудня 2021 по квітень 2023 ОСОБА_5 , заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану та шляхом підробки документів на переказ на суму 762 673, 57 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 у період з липня 2021 року по квітень 2023 року заволодів бюджетними коштами, що належали до використання закладами освіти на загальну суму 2 664 408, 71 грн.

Окрім того, ОСОБА_5 , розпорядившись на власний розсуд одержаним злочинним шляхом чужим майном, легалізував незаконно отримані бюджетні кошти шляхом здійснення фінансових операцій з цим майном на загальну суму 1 979 543, 94 грн, знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом. Отже, ОСОБА_5 обвинувачується вчиненні у нетяжких, тяжких та особливо тяжкого злочинів.

Зокрема, один із злочинів, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а саме злочин передбачений ч.5 ст. 191 KK України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Вважає, що існують ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

В обґрунтування наявності вказаних ризиків прокурор звертає увагу суду на те що судовий розгляд триває, судом проводиться дослідження письмових доказів, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжких, тяжких та особливо тяжкого злочинів, усвідомлює неминучість покарання за вчинення даного кримінального правопорушення.

Крім того, зазначає, щообвинувачений перебував у міжнародному розшуку, і тільки завдяки вжитим стороною обвинувачення заходам, спрямованим на встановлення місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_5 , сьогодні проводиться судовий розгляд даного кримінального провадження. Факт залишення ним території України саме з метою ухилення від кримінальної відповідальності доводить поспішність, з якою ОСОБА_5 залишив місце проживання одразу після усвідомлення ситуації та свого викриття, про що свідчить і те, що він навіть особисто не написав заяви про звільнення з займаних посад.

Ухвалою від 15.01.2026 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

На підставі ухвали суду від 16.01.2026 року застосовано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 16.03.2026 року включно, з визначенням розміру застави.

06.03.2026 року прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Обвинувачений в судовому засіданні вказав, що вину у вчиненому не визнає, окрім того не погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення щодо нього за ч.5 ст. 191 КК України. Окрім цього вказав, що вже більше року перебуває під вартою в ізоляції від суспільства, має постійне місце проживання і не має на меті впливати на свідків, оскільки такі вже дали свої показання під час досудового розслідування.

Його захисник заперечував щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, представників потерпілих, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити дані, що характеризують особи обвинуваченого та визначені у п. 1- п. 11 ч. 1 вказаної статті.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України.

Виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності їх вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.

Стосовно обґрунтованості ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, то слід зазначити наступне.

Суд вважає обґрунтований прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як зважаючи на строк покарання за злочин, передбачений 5 ч. ст. 191 KK України, у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, даний ризик є цілком реальним.

Крім цього, щодо позиції обвинуваченого згідно якої останній не погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення щодо нього за ч.5 ст. 190 КК України, суд зазначає, що при розгляді клопотання про обрання/продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не перевіряє правильність кваліфікації кримінального правопорушення.

Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, оскільки свідки не допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження, а відтак зазначений ризик стає досить реальним.

При цьому, стосовно посилання обвинуваченого на те, що свідки були допитані в ході проведення досудового розслідування, а відтак обвинувачений не зможе впливати на них, суд вважає необґрунтованим, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, тому показання свідки надають безпосередньо суду під час судового засідання, а такі в даному кримінальному провадженні допитані ще не були.

Стосовно обґрунтованості ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, то враховуючи його особисті характеристики, на переконання суду, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_5 , має постійне місце проживання в Україні, не працюючий, є депутатом Загвіздянської сільської ради, раніше не судимий, перебував у міжнародному розшуку.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Обставини по даному кримінальному провадженні з часу обрання і подальшого продовження запобіжного заходу не змінились, а ризики не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такі не можуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається застава у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні обвинуваченому розміру застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Суд дійшов до переконання, що розмір застави 190 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім у даному випадку.

Стосовно зазначення в клопотання прокурором щодо можливості, на її думку, не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то суд зазначає, що положеннями ч.4 ст.183 КПК України передбачено виключні випадки за наявності яких суд при постановленні відповідної ухвали не визначає або має право не визначати розмір застави. Проте, у даному кримінальному провадженні будь-який із визначених законодавцем випадків відсутній. Зокрема, обвинувачений на час обрання йому запобіжного заходу, у міжнародний розшук не оголошений.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, відтак клопотання слід задовольнити та продовжити застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, визначивши розмір застави 190 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 632 320 грн, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулювати соціальну поведінку.

Строк дії ухвали визначити 60 днів, тобто з 06.03.2026 до 04.05.2026 включно.

Із зазначених підстав клопотання прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 177, 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04.05.2026 року включно, з визначенням розміру застави.

Визначити заставу 190 (сто дев`яносто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 632 320 (шістсот триста дві тисячі триста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: код за ЄДРПОУ 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265.

У разі внесення застави, зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тисменицького районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 06.03.2026 року о 15:45 годині.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1