Решение № 134610554, 04.03.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/322/26

Номер провадження 2-о/383/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ляховецької В.І.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області, справу № 383/322/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бобринецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в селищі Якимівка Запорізької області, у віці 68 років. Вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території, що контролюється Україною, неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, документи про смерть видані органами, які на території України не створюють правових наслідків. Встановлення даного факту заявник обґрунтовує необхідністю державної реєстрації смерті померлої особи - громадянина України та оформлення спадщини після смерті батька, тому встановлення даного факту має юридичне значення.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, в заяві вказує, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу без його участі (а.с.2 зворот).

Представник заінтересованої особи Бобринецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українив судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.15-16).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України вважає, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як врегульовано п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Пунктом 2 ч.1, ч.2ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є батьком заявника ОСОБА_1 , що підтверджується наступними доказами.

Копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 01.10.2004 року, з якого встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився в смт. Якімовка Запорізької області (а.с.3).

Зі свідоцтва про народження виданого Якімовським р/о РАГС Запорізької області від 11.12.1979 року, серії НОМЕР_2 , батьками заявника є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України від 01.07.2010 року №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

У відповідності до ч.4 ст.49 ЦК України факт смерті підлягає державній реєстрації та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

Суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.

У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію, згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наказом Міністерства розвитку громад та території України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376 затверджено перелік території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацію станом на 24.01.2026 (який є чинний на момент смерті ОСОБА_2 ). Так, зокрема, до вказаного переліку належить селище Якимівка, Якимівська селищна територіальна громада, Мелітопільського району, Запорізької області.

Також суд зазначає, що відповідно постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року №807-ІХ, Верховна Рада України постановила ліквідувати у Запорізькій області: Бердянський, Більмацький, Василівський, Великобілозерський, Веселівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Запорізький, Кам`янсько-Дніпровський, Мелітопольський, Михайлівський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький, Чернігівський, Якимівський райони та утворити у Запорізькій області Мелітопольський район (з адміністративним центром у місті Мелітополь) у складі територій Веселівської селищної, Кирилівської селищної, Костянтинівської сільської, Мелітопольської міської, Мирненської селищної, Новенської сільської, Новобогданівської сільської, Нововасилівської селищної, Новоуспенівської сільської, Олександрівської сільської, Плодородненської сільської, Приазовської селищної, Семенівської сільської, Терпіннівської сільської, Чкаловської сільської, Якимівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Заявник ОСОБА_1 дізнався про смерть батька на тимчасово окупованій території України в 2026 році та на обґрунтування заяви надав до суду копію свідоцтва про смерть від 27.01.2026 року його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Якимівка, Мелітопільського району, Запорізької області, свідоцтво про смерть видано органами окупаційної влади (а.с.7), також надав скрин переписки, де йому повідомили про смерть батька (а.с.7).

Оцінюючи вказані документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має істотне значення для реалізації низки прав людини.

На підставі наданих заявником матеріалів (свідоцтво про смерть, скриншот повідомлення про смерть (а.с.6-7), провести державну реєстрацію смерті особи та отримати відповідне свідоцтво про смерть в позасудовому порядку заявнику є неможливим, оскільки зазначені документи видані на території, де органи державної влади України, у зв`язку з військовими діями, тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та оскільки заявник не має можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, а також надати документи для реєстрації смерті, передбачені законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності у відповідності до ст.89 ЦПК України, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасово окупованій території України у селищі Якимівка, Мелітопільськогорайону, Запорізької області знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 79, 80, 247, 259, 263, 264, 273, 293, 315, 317 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця села Якимівка, Якимівського району, Запорізької області, Україна, який помер на тимчасово окупованій території України ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Якимівка, Мелітопольського району, Запорізької області, у віці 68 років.

Копію рішення суду невідкладно направити до Бобринецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 01.10.2004 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Бобринецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 23094400, місцезнаходження: вул. Базарна,169 А, м.Бобринець, Кіровоградська область, п.і. 27200.

Повне рішення суду складено 06.03.2026 року.

Суддя І. М. Адаменко