Постановление суда № 134597774, 05.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2026 Справа №607/4690/26 Провадження №2/607/3679/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащук П.Я., розглянувши позовну заяву Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Тернопільського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулось до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із вищевказаним позовом до Тернопільського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України.

Ознайомившись із вказаною позовною заявою, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, з огляду на таке.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06).

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, у тому числі, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, предмет, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору.

Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Позов у справі заявлено Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича до Тернопільського апеляційного суду, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа підприємець (ч. 4 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, у разі пред`явлення позову фермерським господарством, цей позов пред`явлено юридичною особою або фізичною особою - підприємцем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) зроблено висновок, що фермерське господарство Бурки В. В. заявило вимогу до прокуратури та Держави України в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 454/1668/17 (провадження № 61-15046сво18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 454/1008/16-ц (провадження № 14-494цс19) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича заявило вимогу до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, такі вимоги не об`єднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17 (провадження № 14-395цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 454/1690/16 (провадження № 14-152цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 454/2181/16 (провадження № 14-226цс19), від 03 липня 2019 року у справі № 454/3304/14 (провадження № 14-272цс19), від 18 вересня 2019 року у справі № 757/37226/17 (провадження № 14-452цс19), підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

Крім того, подібні правові висновки про юрисдикцію даного спору викладені у постановах Верховного Суду: від 17 лютого 2021 року у справі № 461/3186/16-ц (провадження № 61-14931св19), від 13 вересня 2022 року у справі № 454/2182/16-ц (провадження № 61-4291св19), від 15 листопада 2023 року у справі № 461/5197/22 (провадження № 61-9846св23), від 29 січня 2024 року у справі № 761/2672/23 (провадження № 61-11035св23) та від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/3634/23-ц (провадження № 61-4613св24).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц, «вимоги про відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина друга статті 21 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та частина п`ята статті 21 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо такі вимоги заявлено окремо, вони вирішуються судами у порядку цивільного судочинства або господарського судочинства».

Також, слід звернути увагу, що за іншим позовом цього ж позивача із схожими предметом та підставами у справі №761/20340/25 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у відкритті провадження у цивільній справі відмовлено та роз`яснено позивачу право на звернення з позовною заявою в порядку господарського судочинства. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2026 відмовлено позивачу у відкритті касаційного провадження.

Таким чином, судом встановлено, що фермерське господарство заявило вимогу до Тернопільського апеляційного суду, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди і такі вимоги за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статей 4, 20 ГПК України, тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із огляду на викладене, у відкриті провадження слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 186, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження в цивільній справі за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Тернопільського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з позовною заявою в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя П. Я. Стельмащук