Постановление суда № 134575152, 05.03.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/552/26

провадження № 2-і/388/7/26

УХВАЛА

05.03.2026м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

при секретарі судового засідання Гринькової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подання державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павиком Денисом Петровичем про обмеження фізичної особи - боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

за участі:

старшого державного виконавця Стеблини О.В.,

встановив:

державний виконавець Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павик Д.П. звернувся до суду із поданням, у якому просив:

- «тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 340/4920/22 виданий 20.03.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Кіровоградській області податкового боргу в розмірі 733929,24 грн. та виконавчим листом №340/469/24 виданого 04.06.2024 Кіровоградськнм окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Кіровоградській області податкового боргу в розмірі 274993,75 грн.»

На обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на виконанні у Долинському відділі державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження 75358147 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави грошових коштів.

Рішення на боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Станом на 19.02.2026 загальна сума заборгованості з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження становить 1 066 777,92грн.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належать на праві власності транспортні засоби, однак ОСОБА_1 рішення не виконує. Під час виходу державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі, транспортні засоби не виявлені. 09.05.2023 транспортні засоби оголошено в розшук.

Згідно з інформаційною довідкою, за боржником зареєстроване нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці.

Згідно з відповіддю ДПС України, інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі, - відсутня.

Згідно з довідкою ПФУ боржник отримує пенсію по інвалідності, однак кошти по рішенню суду не сплачує. Станом на 19.02.2026 у відділі відсутня інформація про інші джерела отримання доходів боржника.

Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

У судовому засіданні державний виконавець подання підтримав, просив його задовольнити обґрунтовуючи свою позицію аналогічно викладеному у поданні.

Заслухавши державного виконавця, зваживши доводи, наведені у поданні та дослідивши додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання з огляду на таке.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих державним виконавцем, судом встановлено такі обставини.

На виконанні Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україниперебуває зведене виконавче провадження 75358147 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави грошових коштів за виконавчими листами:

- № 340/4920/22, виданим 20.03.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Кіровоградській області податкового боргу в розмірі 733929,24 грн.;

- № 340/469/24, виданим 04.06.2024 Кіровоградськнм окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Кіровоградській області податкового боргу в розмірі 274993,75 грн.

Виконавчі провадження за зазначеними виконавчими листами, були відкриті 24.03.2025 (ВП 71392443) та 19.06.2025 (ВП 75330578) відповідно.

Постанова про об`єднання зазначених виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження - суду не надавалась.

Докази на підтвердження обізнаності боржника про перебування на виконанні державної виконавчої служби виконавчих проваджень - суду не надано.

Постановою державного виконавця від 09.05.2023 оголошено розшук майна боржника, яке складалося з причепу та 12 транспортних засобів.

Поряд з цим, державним виконавцем надано відповідь на запит № 286154836 від 08.08.2025 від Міністерства внутрішніх справ України за змістом якої за боржником зареєстровано причіп та 3 транспортні засоби.

За даними Пенсійного фонду України боржник отримує пенсію у розмірі 3323,00 грн.

З огляду на наведені вище правовідносини, з приводу яких було подано подання, судом відзначається таке.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (книга друга ЦК України), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 книги другої ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, з наступними змінами.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів

Відповідно до положень ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України суд відзначає, що наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Тобто суб`єкт подання повинен довести суду шляхом надання об`єктивних доказів, зібраних під час здійснення виконавчого провадження факт ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Таким чином, боржник, який має невиконані зобов`язання за судовим рішенням, не може вважатися винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 12 ЦПК України суб`єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань за судовим рішенням повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на заявника, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поряд з цим судом відзначається, що ухилення боржника від виконання, покладених на нього за рішенням суду зобов`язань є оціночним поняттям, і, дійсно, теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, незадовільного фінансового стану особи тощо, однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків, - тобто, коли він має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Однак, державним виконавцем не надано жодних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 доходів (окрім проаналізованих вище) чи майна, за рахунок яких останній, мав би можливість виконати зобов`язання, покладені на нього судовими рішеннями. Відсутність майна, незадовільний фінансовий стан тощо, є об`єктивними причинами невиконання боржником самостійно зобов`язань та не свідчить про його ухилення від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків.

Таким чином, суд не погоджується з позицією заявника щодо невжиття ОСОБА_1 заходів щодо виконання рішень за рахунок належних йому доходів, виходячи з того, що самостійне невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про умисне ухилення від виконання покладених на нього обов`язків, а державним виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків, як і не доведено наявності у боржника іншого майна або джерел доходу, за рахунок яких останній мав би можливість виконати покладені на нього зобов`язання.

При цьому суду не зрозуміло, як при наявності можливості накладення арешту на майно боржника, рухоме майно останнього зменшилося з 2023 року, коли було прийнято постанову про розшук майна боржника, з 12-ти транспортних засобів до 3-х, які обліковувалися зареєстрованими за боржником у 2025 році.

Крім того, суд наголошує на тому, що для застосування обмеження у праві виїзду за межі України необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження у світлі сприяння виконанню зобов`язань, покладених на боржника судовими рішеннями, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду у повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, державним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на нього судовими рішеннями зобов`язань.

З огляду на викладене вище, суд констатує, що державним виконавцем у поданні не мотивовано та належними і достатніми доказами не підтверджено, та не обґрунтовано свідоме ухилення боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на останнього судовими рішеннями, при цьому судом під час розгляду подання не встановлено, що боржник дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково, маючи всі реальні можливості для їх виконання, більш того, державним виконавцем не доведено, яким чином застосовування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, може позначитися на виконанні останнім зобов`язань за судовими рішеннями і зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить у подальшому належне виконання боржником зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення подання, вимоги якого наразі є недоведеними та безпідставними, що, у свою чергу, не позбавляє державного виконавця права повторно звертатися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у разі виникнення нових обставин на обґрунтування необхідність застосування такого обмеження

Керуючись статтями 258, 260, 261, 353, 441 ЦПК України, -

постановив:

у задоволенні подання державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павиком Денисом Петровичем про обмеження фізичної особи - боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, до Кропивницького апеляційного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.А. Кнуров