Решение № 134566529, 03.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 2/760/6077/26

В справі 760/22734/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І. Вступна частина

03 березня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_2 про зняття арешту з майна.

ІІ. Описова частина

ОСОБА_1 (далі - Позивач) у серпні 2025 року звернувся до суду з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач-1) про зняття арешту з майна.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що йому на праві власності належить 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09 лютого 1998 року (1/2 частка) та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 вересня 2021 року (1/4 частка).

16 липня 2025 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивач дізнався, що на належну йому 1/4 частку вищевказаної квартири, а також на все його нерухоме майно накладено арешт на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Залізничного РУЮ (ВДВС Солом`янського району) б/н від 04 січня 2002 року. Зазначені обтяження зареєстровано 03 листопада 2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою за реєстраційними номерами 1435445 та 1435462.

Позивач зазначає, що він звернувся до Відповідача-1 із заявою про зняття арешту з майна. Проте листом від 12 серпня 2025 року № 20936 Відповідач-1 повідомив, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження №№ 71452628, 42707957, 45274950 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Позивача штрафів на користь держави, які завершені на підставі пункту 39 Закону України «Про виконавче провадження», а чинність арештів, накладених у рамках цих проваджень, припинено. Водночас Відповідач-1 зазначив, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 26 серпня 2025 року у справі було відкрите спрощене позовне провадження.

В ході розгляду справи представником Позивача було надано копію постанови державного виконавця серії АА № 630048 від 04 січня 2002 року, з якої встановлено, що оспорюваний арешт накладено на підставі виконавчого листа № 2-1181, виданого Жовтневим районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 53 703,30 грн та судових витрат у сумі 537,03 грн.

Ухвалою від 21 листопада 2025 року за заявою представника Позивача до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) як стягувача за виконавчим провадженням, у межах якого було накладено оспорюваний арешт.

У судове засідання 03 березня 2026 року представник Позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач-1 відзиву на позов не подав, у судове засідання представника не направив.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав, у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Суд ухвалив розглядати справу на підставі наявних матеріалів із постановленням заочного рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 . Право власності на 1/2 частку підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09 лютого 1998 року, на 1/4 частку - свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 вересня 2021 року.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказане майно Позивача зареєстровано обтяження (арешт), а саме: за реєстраційним номером 1435445 - арешт 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; за реєстраційним номером 1435462 - арешт невизначеного майна (все нерухоме майно ОСОБА_1 ). Обидва обтяження зареєстровані 03 листопада 2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 04 січня 2002 року Відділу державної виконавчої служби Залізничного РУЮ (ВДВС Солом`янського району).

З наданої суду копії постанови державного виконавця АА № 630048 від 04 січня 2002 року вбачається, що арешт було накладено в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1181, виданого Жовтневим районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 53 703,30 грн та судових витрат у сумі 537,03 грн.

Позивач звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про зняття арешту з майна. Листом від 12 серпня 2025 року № 20936 Відповідач-1 повідомив, що виконавчі провадження щодо Позивача, які перебували на виконанні у відділі (№№ 71452628, 42707957, 45274950 про стягнення штрафів на користь держави), завершені на підставі пункту 39 Закону України «Про виконавче провадження», чинність арештів у їх рамках припинена, а відомості про Позивача в Єдиному реєстрі боржників відсутні. Водночас Відповідач-1 зазначив, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При цьому усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 5 статті 59 цього Закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім випадків, передбачених цією нормою) арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Аналізуючи обставини справи, суд зазначає, що наявні матеріали не дають можливості достеменно визначити, на якій саме підставі було закінчене виконавче провадження, в межах якого накладено оспорюваний арешт, та чи мав державний виконавець обов`язок зі скасування арешту при закінченні такого провадження. Разом з тим, беззаперечно встановлено, що скасування арешту в досудовому порядку державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено.

Водночас суд звертає увагу на наступне. З моменту накладення арешту постановою від 04 січня 2002 року сплинуло понад 24 роки. Виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт, давно закінчене, а його матеріали знищено за закінченням термінів зберігання. В Автоматизованій системі виконавчих проваджень відомості про це провадження відсутні.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» (2016) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення стягувачу. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У справі відсутні будь-які відомості про те, що після закінчення виконавчого провадження стягувач ОСОБА_2 повторно пред`являв виконавчий лист до виконання або ініціював питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Протягом тривалого часу (понад два десятиліття) стягувач не вживав жодних заходів щодо примусового виконання рішення суду.

За таких обставин подальше збереження арешту, накладеного у 2002 році, за відсутності діючого виконавчого провадження та за умови бездіяльності стягувача протягом надмірно тривалого часу, є непропорційним обмеженням права власності Позивача та суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини будь-яке обмеження права власності повинно бути пропорційним переслідуваній легітимній меті. Арешт майна, який зберігається протягом надмірно тривалого часу за відсутності реальної потреби у виконанні рішення суду, становить невиправдане втручання у мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, згідно з витягом з Єдиного реєстру боржників інформація про ОСОБА_1 як боржника відсутня. Згідно з витягом з АСВП наявне лише одне виконавче провадження № 71452628 від 13 квітня 2023 року, яке завершене. Відповідно до листа Відповідача-1 від 12 серпня 2025 року всі виконавчі провадження щодо Позивача закриті.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно Позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, оскільки виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання, а також те, що протягом тривалого часу стягувач не здійснював жодних дій з виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Зняття арешту з майна Позивача є єдиним ефективним способом захисту його порушеного права власності, оскільки наявність зареєстрованих обтяжень унеможливлює вільне розпорядження належним йому нерухомим майном.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 3, 16, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зняти арешт з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , який був накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Залізничного РУЮ (ВДВС Солом`янського району) від 04 січня 2002 року та зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою 03 листопада 2004 року (реєстраційний номер обтяження 1435445).

Зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Залізничного РУЮ (ВДВС Солом`янського району) від 04 січня 2002 року та зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою 03 листопада 2004 року (реєстраційний номер обтяження 1435462).

2. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

3. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); адреса: м. Київ, проспект Берестейський, 50; код ЄДРПОУ: 35008087.

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: