Решение № 134566449, 20.02.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 2/760/11790/26

В справі 760/18572/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

20 лютого 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивача - адвоката Шипілова О.В.

представника Відповідача-2 - Дементьєва Т.М.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю з спадкодавцем.

ІІ. Описова частина

09 грудня 2022 року Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу, в період з ІНФОРМАЦІЯ_4 року по 19 жовтня 2021 року - дату його смерті.

Свої вимоги Позивачка обґрунтовує наступним.

Зазначає, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 30 вересня 2002 року. Разом з тим, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 за місцем його реєстрації та фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , тобто двома поверхами вище від її власної квартири.

Позивачка вказує, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, проживали як чоловік та жінка. ОСОБА_4 запросив її проживати разом саме ІНФОРМАЦІЯ_4 року - в день її народження, і з того часу вона переїхала до нього та проживала разом з ним по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що заяву про реєстрацію шлюбу до органів державної реєстрації актів цивільного стану вони не подавали. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим здійснити державну реєстрацію шлюбу наразі є неможливим. Саме Позивачка здійснила його поховання.

Позивачка зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне їй для реалізації права на спадкування у четверту чергу відповідно до статті 1264 ЦК України.

Вказує, що Відповідач-1 ОСОБА_2 є двоюрідним братом померлого, а отже належить до спадкоємців п`ятої черги відповідно до статті 1265 ЦК України. Відповідачка-2 ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини як племінниця померлого.

На підтвердження факту спільного проживання Позивачка посилається, зокрема, на довідку Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-4» від 15 листопада 2021 року, на договір утримання та піклування від 24 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_5 , в якому згадується ОСОБА_1 як співмешканка ОСОБА_4 , а також на пояснення сусідів по будинку, які підтверджують факт їх спільного проживання з 2004 року.

Позивачка також зазначає, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 року вона у шлюбі не перебувала, попередній шлюб було розірвано ще у 1992 році. ОСОБА_4 також станом на вказану дату у шлюбі не перебував, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 1993 року.

Ухвалою суду від 15 грудня 2022 року в справі відкрите загальне позовне провадження.

13 березня 2024 року було закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні Позивачка та її представник - адвокат Шипілов О.В. - підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач-1 ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що ОСОБА_1 і померлий його двоюрідний брат ОСОБА_4 дійсно проживали разом як чоловік та жінка протягом тривалого часу.

Представник Відповідачки-2 ОСОБА_3 - адвокат Дементьєв Т.М. - проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на тому, що достатніх доказів, які б підтверджували наявність факту спільного проживання Позивачки та померлого, немає.

У судове засідання 20 лютого 2026 року Відповідач та її представник не з`явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи, в тому числі матеріали спадкової справи №52/2021 до майна ОСОБА_4 , суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 14 ЦПК України).

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі №554/8629/17 (провадження №61-3012св21).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений такий факт, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. було заведено спадкову справу №52/2021 (реєстраційний номер 68587723). До спадкової справи із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися: Позивачка ОСОБА_1 , Відповідач-1 ОСОБА_2 та Відповідачка-2 ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи вбачається наступне.

Відповідач-1 ОСОБА_2 є двоюрідним братом померлого ОСОБА_4 . Матір`ю померлого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , 1927 року народження, які є рідними сестрами. Таким чином, ОСОБА_2 є спадкоємцем п`ятої черги за законом.

Відповідачка-2 ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини як племінниця померлого, зазначивши, що її батьком є ОСОБА_6 .

Суд звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи, в тому числі Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_7 , матір`ю останнього зазначена ОСОБА_5 , водночас відомостей про батька у вказаному документі немає. Таким чином, батьківство ОСОБА_8 по відношенню до померлого спадкодавця жодним наявним у справі документом не підтверджується. Відповідно, не знаходить документального підтвердження і родинний зв`язок ОСОБА_3 з померлим ОСОБА_4 як племінниці, а отже і її право на спадкування після нього. При цьому батько ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - є живим, а тому вона не може спадкувати за правом представлення як спадкоємець другої черги.

Що стосується Позивачки, то суд зазначає наступне.

В судовому засіданні Відповідач-1 ОСОБА_2 повністю визнав позовні вимоги, зазначивши, що ОСОБА_1 і померлий ОСОБА_4 дійсно проживали разом як чоловік та жінка.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Водночас, представник Відповідачки-2 проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на відсутності достатніх доказів факту спільного проживання. У зв`язку з наявністю заперечень з боку однієї зі сторін суд дослідив усю сукупність наданих Позивачкою доказів.

Довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-4» від 15 листопада 2021 року №1511 підтверджується, що ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_5 та її сином ОСОБА_4 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана довідка видана управлінням житлово-будівельного кооперативу, на балансі якого перебуває зазначений будинок, і суд визнає її належним та допустимим доказом на підтвердження факту спільного проживання.

Договором утримання та піклування від 24 березня 2012 року, укладеним між ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_5 , підтверджується, що ОСОБА_1 згадується у зазначеному договорі як співмешканка ОСОБА_4 . Зокрема, саме на неї покладено обов`язки з оплати квартири АДРЕСА_3 . Зазначений документ є додатковим підтвердженням наявності між Позивачкою та померлим стосунків, притаманних сімейним, з веденням спільного побуту та розподілом обов`язків щодо утримання житла і піклування про членів родини.

З Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 вбачається, що саме ОСОБА_1 зазначена заявником даного запису. Зазначена обставина додатково свідчить про близькість стосунків між Позивачкою та померлим, оскільки саме вона здійснювала реєстрацію його смерті та, як зазначалося, його поховання.

Копіями двох путівок на відпочинок до м. Ялта в період з 02 серпня 2007 року по 10 серпня 2007 року та залізничних квитків підтверджуються спільні поїздки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на відпочинок, що є характерним для осіб, які проживають однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначив, що з ОСОБА_10 він знайомий з 1975 року, вони були одногрупниками в інституті. ОСОБА_11 в подальшому займався видавництвом журналу, а приблизно з 2004 року почав друкувати його статті у своєму журналі. Вже років десять тому, як зазначив свідок, він зустрічав в редакції журналу ОСОБА_12 , в той час там працювала і мама померлого ОСОБА_13 . Свідок зазначив, що ОСОБА_14 розповідав йому про своє особисте життя, про свої стосунки з Позивачкою, і просив, щоб він став свідком на їх весіллі, оскільки у них були плани одружитися. Свідок бував у нього ( ОСОБА_7 ) в квартирі, зустрічав там Позивачку ОСОБА_15 постійно, вона там проживала, хоч і мала квартиру в цьому ж під`їзді. Вона допомагала доглядати за ОСОБА_16 , поки та була жива. Зазначив, що йому відомо про те, що вони у відпустку разом їздили, вели спільне господарство.

Суд оцінює показання свідка ОСОБА_9 як послідовні, логічні та узгоджені з іншими матеріалами справи. Свідок є давнім знайомим померлого, особисто бував у нього вдома, безпосередньо спостерігав спільне проживання Позивачки та ОСОБА_4 , що надає його показанням належного доказового значення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи надані Позивачкою докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2004 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений факт підтверджується сукупністю письмових доказів, показаннями свідка, а також частково визнанням позовних вимог Відповідачем-1.

Докази, надані Позивачкою, свідчать про спільне проживання, ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, характерних для подружжя: спільне проживання за однією адресою, спільні поїздки на відпочинок, розподіл обов`язків щодо утримання житла та піклування про матір померлого, плани зареєструвати шлюб, а також здійснення Позивачкою реєстрації смерті та поховання ОСОБА_4 .

Заперечення представника Відповідачки-2 щодо недостатності доказів суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки надані Позивачкою докази у їх сукупності та взаємному зв`язку є достатніми для підтвердження факту спільного проживання та дають підстави для висновку, який видається вірогіднішим, ніж протилежний, відповідно до стандарту доказування, визначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Суд також звертає увагу на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем породжує для Позивачки юридичні наслідки, а саме - право на спадкування у четверту чергу відповідно до статті 1264 ЦК України. Оскільки період спільного проживання Позивачки та ОСОБА_4 з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 значно перевищує п`ять років, передбачених статтею 1264 ЦК України, Позивачка набуває право на спадкування після смерті ОСОБА_4 у четвертій черзі, тобто раніше за Відповідачів, які є спадкоємцями п`ятої черги.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2004 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач-1: ОСОБА_2 ,адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач-2: ОСОБА_3 ,адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: