Решение № 134532018, 05.02.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5360/24

Провадження № 2/191/1961/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 лютого 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Порошиної О.О., за участю секретаря Будакової Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 05.04.2024 р. укладено Кредитний договір №05.04.2024-100004664. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредиту у розмірі 13000,00 грн. строком на 140 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом первинного періоду. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту дорівнює 1950,00 грн. Неустойка 130,00 грн. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором не виконує, у зв`язку з чим, станом на 07.11.2024 утворилась заборгованість у розмірі 36400,00 грн., яка складається з наступного: 13000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 18200,00 грн. - заборгованість за процентами, комісія 1950,00 грн., неустойка 3250,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просить стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №05.04.2024-100004664 від 05.04.2024 у розмірі 36400,00 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Представник позивача Чайка І.В. у судове засідання не з`явилася, але в позовній заяві зазначила про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, правом на подання відзиву не скористався.

У зв`язку з тим, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд за його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 05 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від 05 квітня 2024 року, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір №05.04.2024-100004664 від 05 квітня 2024 року. Сума кредиту 13000,00 грн. Строк на який надається кредит 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 22.08.2024 року. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику: 4441-11XX-XXXX-4580.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених в графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1950 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд встановив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір №05.04.2024-100004664 від 05.04. 2024 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кошти в сумі 13000 грн. строком на 140 днів, а останній зобов`язався повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, комісію, розмір яких визначений договором.

05 квітня 2024 року кредитні кошти були перераховані відповідачу.

Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Споживчий центр» суд вважає доведеним.

Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідки розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №05.04.2024-100004664 від 05.04. 2024 року, заборгованість складається із основного боргу 13000,00 грн., процентів 18200,00 грн., комісії за надання кредиту 1950,00 грн., неустойки 3250,00 грн., а всього 36400,00 грн.

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти, відсотки за їх користування в добровільному порядку позивачу не сплачені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в частині стягнення 13000,00 грн. - основного боргу, 18200,00 грн. - відсотків, а всього 31200,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту 1950,00 грн., суд бере до уваги наступне.

14 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 569/10527/15-ц (провадження № 61-15134св20) вказав, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за ініціювання (видачу) кредиту є нікчемним, оскільки встановлення такої плати було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил № 168.

В зв`язку з наведеним у позивача відсутні підстави нараховувати комісію за надання кредиту у розмірі 1950,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 3250,00 грн. суд приходить до наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 3250,00 грн. неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 31200,00 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18200,00 грн. - заборгованість по процентам. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Розподіл судових витрат.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 36400,00 грн. та задоволено на суму 31200,00 грн., тобто на 85,71 %. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2076,92 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №05.04.2024-100004664 від 05.04.2024 р. в розмірі 31200,00 грн., яка складається з наступного: 13000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 18200,00 грн. - заборгованість за процентами та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2076,92 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. О. Порошина