Постановление суда № 134531373, 13.01.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/608/25

Номер провадження 4-с/728/1/26

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ЗАДОВОЛЕННІ СКАРГИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирути Л.І.,

а також

скаржника (боржника) не з`явилася,

представник скаржника (боржника) не з`явився,

стягувача не з`явився,

державного виконавця не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на дії та рішення головного державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ковалевської А.О., стягувач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), вчинені (прийняті) у виконавчому провадженні

В С Т А Н О В И В :

до Бахмацького районного суду (далі також Суд) 22.12.2025 через модуль ЄСІТС Електронний Суд звернулася ОСОБА_1 (далі також Скаржник або Боржник), представництво інтересів якої здійснює адвокат Ковалюх Василь Миколайович, зі скаргою на дії головного державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ковалевської А.О. (далі також Державний виконавець) щодо відкриття 27.11.2025 виконавчого провадження № 79697512, а також стягнення з неї виконавчого збору у цьому виконавчому провадженні, де стягувачем є ОСОБА_2 .

Ухвалою Суду від 24.12.2025 № 728/745/25 (провадження № 4-с/728/8/25) задоволено клопотання про поновлення строку на оскарження постанов Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2025 та про стягнення виконавчого збору від 27.11.2025, які прийнято у виконавчому провадження № 79697512, й поновлено такий строк, а вищезгадану заяву прийнято до розгляду, призначено проведення судового засідання з її розгляду по суті на 13.01.2025 о 14 год 30 хв.

У призначене судове засідання 13.01.2025 о 14 год 30 хв учасники провадження, які були повідомлені належним чином про дату час та місце його проведення, не з`явилися, уповноважених представників не направили, що, з урахуванням положень частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) не перешкоджає розгляду скарги.

При цьому 13.01.2026 до Суду надійшла заява заінтересованої особи, ОСОБА_2 , згідно з відомостями якої останній перебуває на лікуванні та, серед іншого, просить здійснювати розгляд заяви без його участі.

Також 29.12.2025 надійшов від Державного виконавця надійшов документ від 29.12.2025 № 42014, який має назву Відзив по справі про розгляд скарги, і за змістом якого остання вказувала про можливість розгляду без участі представника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

З урахуванням наведеного вище, у зв`язку з не явкою усіх учасників провадження у призначене судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування поданої скарги Скаржник зазначала, що вищезгадане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого лист № 728/608/25, виданого 26.11.2025 Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Однак, на її переконання, відповідне рішення Суду, яким встановлено порядок та спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , не покладає на неї зобов`язання вчиняти якісь дії і, як наслідок, таке рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, мало б стати підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до примусового виконання.

Також наголошувала, виконавчий збір не стягується у разі якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з викладеним вище просила визнати неправомірними та скасувати постанови Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2025 та про стягнення виконавчого збору від 27.11.2025.

Як на правову підставу своїх вимог Скаржник посилалася на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі також Закон № 1404-VІІІ), згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Також зазначала, що пунктом 9 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У свою чергу Державний виконавець у вищезгаданому документі від 29.12.2025 № 42014, який має назву Відзив по справі про розгляд скарги, вказувала, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами першою-четвертою статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець в межах відкритого виконавчого провадження і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання останнього до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження і такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.

Дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши обставини справи, Суд приходить до таких висновків.

Перш за все, Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Тобто, учасником цивільного процесу під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця є не відповідний орган державної виконавчої служби, а безпосередньо сам виконавець (державний чи приватний), який може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Також згідно з вимогами ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Положеннями статті 42 ЦПК України визначено, хто є учасниками справи і до їх складу не відносяться а ні виконавці, а ні органи державної виконавчої служби.

Водночас у відповідності до абзацу 2 частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

А згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Відповідно, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення документу від 29.12.2025 № 42014, який має назву Відзив по справі про розгляд скарги, іншим учасникам провадження, Суд не бере його до уваги і повертає заявнику.

Повертаючись до фактичних обставин цієї справи Судом встановлено, що згідно з рішенням суду від 15.08.2025 у справі № 728/608/25 (провадження № 2/728/316/25) частково задоволено первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Бахмацької міської ради, про визначення графіку спілкування з малолітньою дитиною, встановлено порядок та способи участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Бахмацької міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовлено у повному обсязі, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30.10.2025 № 728/608/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Суду від 15.08.2025 залишено без змін.

На виконання зазначених судових рішень першої та апеляційної інстанцій за заявою Заінтересованої особи Судом 25.11.2025 було видано виконавчий лист у цивільній справі № 728/608/25, який у подальшому був звернутий до примусового виконання згідно з відповідною заявою стягувача від 27.11.2025, а Державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 79697512, про що винесено відповідну постанову від 27.11.2025.

Також 27.11.2025 Державним виконавцем у виконавчому провадженні № 79697512 винесені постанови про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, що у твердому грошовому виразі складає 16 000,00 грн, а також про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 400,00 грн.

Вирішуючи питання порушені у скаргах Суд зазначає про таке.

Положеннями статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі також Закон № 1402-VІІІ) суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Також відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Окрім того, поряд із судовим порядком оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, існує й порядок, встановлений Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного, можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

У цьому контексті Суд нагадує, що за змістом статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права, зокрема щодо правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону № 1404-VIII, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17 та інші).

Отже, Суд доходить висновку ця скарга у частині оскарження постанови від 27.11.2025 ВП № 79697512 про стягнення виконавчого збору, винесена Державним виконавцем, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Щодо правомірності дій Державного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження, Суд враховує, що згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Положеннями статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, згідно з положеннями статті 15 Закону № 1404-VІІІ, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У цьому контексті важливо відмітити, що згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також у відповідності до положень статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд наголошує, що під час вирішення по суті позовних вимог за первісним позовом Стягувача до Боржника, було встановлено наявність перешкод для спілкування ОСОБА_2 з його малолітнім сином, що і стало підставою для часткового задоволення первісного позову. І такі перешкоди були викликані як діями Скаржника, так і її бездіяльністю, що у подальшому з високою вірогідністю може мати наслідком відчуження та повний розрив зв`язків між біологічним батьком і сином.

З цих мотивів, Суд відхиляє доводи Скаржника, що рішення від 15.08.2025 № 728/608/25 не накладає на неї жодних обов`язків, а отже вона не може бути боржником у відповідному виконавчому провадженні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 183, 247, 255, 258, 259, 263-265, 451 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Документ від 29.12.2025 № 42014, який має назву Відзив по справі про розгляд скарги, повернути заявнику.

2. Провадження у справі у частині оскарження постанови від 27.11.2025 ВП № 79697512 про стягнення виконавчого збору, винесеної головним державним виконавцем Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ковалевською А.О., закрити.

Роз`яснити, що відповідне рішення державного виконавця підлягає оскарженню за правилами адміністративного судочинства у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

3. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ковалевської А.О. щодо відкриття 27.11.2025 виконавчого провадження № 79697512, а також стягнення з неї виконавчого збору у цьому виконавчому провадженні, де стягувачем є ОСОБА_2 , відмовити.

Ця ухвала у відповідності до вимог статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у задоволенні скарги може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.М. Сороколіт