Решение № 134501467, 03.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1730/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання М. Янка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

учасники справи в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розмірі 26 221, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2019 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду договір про надання кредиту 491012554, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 17 619, 75 грн, строк кредиту 12 місяців на споживчі потреби з відсоткової ставкою 39, 90 %. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором АТ «Альфа-Банк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

22.02.2021 р. між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК Форт».

23.02.2021 р. між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Згідно розрахунку заборгованості станом на 22.02.2021 загальний розмір заборгованості становить 26 221, 10 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 17 619, 75 грн, відсотки - 7 001, 35 грн, 1600, 00 грн - штраф, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 29.01.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

26.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить у задоволенні позову відмовити. Стверджує, що в додатках до позовної заяви є Анкета-Заява б/н про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» від 09.10.2019 року. Даний вид заяв укладають для видачі клієнту банківської картки, і аж ніяк не для укладення кредитного договору. В Анкеті-заяві б/н від 09.10.2019 відсутня згадка про суму коштів що буде надана клієнту в кредит, і також відсутня згадка про нарахування процентів за користування кредитними коштами. Також в додатках до позовної заяви є Паспорт споживчого кредиту б/н від 09.10.2019 року, підписаний сторонами, в якому зазначено сума/ліміт кредиту: 17619,75; строк кредитування: 12 міс; мета отримання кредиту: споживчі цілі; спосіб надання кредиту: безготівковий; процентна ставка: 39,90% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом: 21655,57. При цьому у розпорядженні відповідача є Паспорт споживчого кредиту, на якому є тільки підпис зі сторони банку, але взагалі немає підпису ОСОБА_1 . Відсутність підпису відповідача означає, що він лише ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, але не погоджувався з умовами надання кредитних коштів. Стверджує, що відповідач не підписував оферту. Відповідач підписав Акцепт, який до того ж відсутній в додатках до позовної заяви.

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, бо він не є первинним документом а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову. Надана позивачем виписка не містить підпису уповноваженої особи банку та не містить печатки банку. Окрім цього з виписки слідує, що кошти перераховувалися на певний рахунок, проте не надано доказів, що даний рахунок належить ОСОБА_1 . В документах ніде не зазначено, що на виконання кредитного договору № 491012554 від 09.10.2019 року ОСОБА_1 відкрито саме той рахунок, який вказано у виписці. Отже надана позивачем виписка не може бути доказом наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 491012554 від 09.10.2019.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09.10.2019 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду договір про надання кредиту 491012554, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 17 619, 75 грн, строк кредиту 12 місяців на споживчі потреби з відсоткової ставкою 39, 90 %

22.02.2021 р. між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК Форт».

23.02.2021 р. між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Згідно розрахунку заборгованості станом на 22.02.2021 загальний розмір заборгованості становить 26 221, 10 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 17 619, 75 грн, відсотки - 7 001, 35 грн, 1600, 00 грн - штраф, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.

Таким чином, судом встановлено, що у зобов`язаннях, які виникли щодо кредитного договору 491012554 від 09.10.2019, позичальником за яким є відповідач, відбулася заміна кредитора на ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», що стверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Суд зазначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Як слідує зі змісту позовної заяви, первісним кредитором на виконання умов кредитного договору 491012554 від 09.10.2019 було перераховано відповідачу обумовлені суми грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене вище, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом №996-XIV.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц.

Разом із тим, суд зауважує, що ні під час звернення до суду із даним позовом, ні під час розгляду справи, позивач не надав доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів (первинних бухгалтерських документів); клопотань про витребування відповідних доказів судом ним заявлено не було.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Щодо наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості суд зауважує таке.

Надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону №996-XIV. Отже, такі розрахунки самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не є підтвердженням наявності заборгованості.

Крім того, надана до позову виписка по рахунку, в порушення пункту 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75, не містить дати її складання, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатки банку, а відтак є неналежним і недостовірним доказом, який оформлений з порушенням законодавства.

Беручи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором 491012554 від 09.10.2019 в розмірі 26 221, 10 грн, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріалами справи стверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також те, що вказана категорія справи відноситься до малозначних справи, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн, який є завищеним. Суд вважає, що до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 3 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 280, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 витрти на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" (пл. Солом`янська, буд. 2, м. Київ, 03035, ІК 40340222);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Повне судове рішення складене та підписане 03.03.2026.

Суддя О. Левчук