Решение № 134501310, 03.03.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2755/25

Провадження № 2/548/188/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Хорола в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", представник позивача Жабська Тетяна Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача Жабська Т.М., діючи в інтересах свого довірителя ТОВ "Цикл Фінанс", за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У обгрунтування позову зазначила, що 01.06.2019 між Акціонерним Товариством "ОТП БАНК'' та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2024114703, у відповідності до умов якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами (на покупку товару).

Кредитодавець свої обов`язки відповідно до договору виконав повністю та надав позичальнику кредитні кошти на умовах, визначених у ньому. Водночас, останній взяті на себе обов`язки за договором не виконав та допустив виникнення заборгованості в сумі 9152, 80 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 6928,83 грн., заборгованість по відсотках 0,93 грн., заборгованість по комісії 2223,04 грн, заборгованість по пені - 0,00 грн.

11.12.2020 між АТ ''ОТП БАНК'' та ТОВ "Діджи Фінанс" укладений Договір факторингу № 11/2/20, відповідно до якого до останнього, зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором № 2024114703 від 01.06.2019.

11.12.2020 між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладений Договір факторингу №437/ФК/-20, відповідно до якого до останнього, зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором № 2024114703 від 01.06.2019.

12.04.2021 між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та ТОВ ''Цикл Фінанс" укладений Договір факторингу №12/4/21, відповідно до якого до останнього, зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором № 2024114703 від 01.06.2019.

Посилаючись на викладене, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Цикл Фінанс" вказану заборгованість у повному обсязі, а також судові витрати.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 19.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з наданням відповідачу права протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати відзив на позов і всі письмові та електронні докази.

Задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ "ОТП Банк" розрахунку заборгованості та виписку про рух коштів по рахунках боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 2024114703 від 01.06.2019, продукт (POS).

Зазначена інформація надійшла до суду 08.01.2026.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачка та/або позивач до суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки ним 03.01.2026 отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 22.12.2025.

Представник позивача у позовній заяві прохав про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом із матеріалів справи на даних сторонами письмових доказів встановлено, що

01.06.2019 між Акціонерним Товариством "ОТП БАНК'' та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2024114703, у відповідності до умов якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами (на покупку товару).

Відповідно до умов договору, кредит надано на термін 24 місяці, тобто до 01.06.2021, фіксована процентна ставка становить - 0,01%.

Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості станом на 11.12.2020 заборгованість становить 9152, 80 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 6928,83 грн., заборгованість по відсотках 0,93 грн., заборгованість по комісії 2223,04 грн, заборгованість по пені - 0,00 грн.

11.12.2020 між АТ ''ОТП БАНК'' та ТОВ "Діджи Фінанс" укладений Договір факторингу № 11/2/20, відповідно до якого до останнього, зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором № 2024114703 від 01.06.2019, що підтверджується копією цього договору та витягу з реєстру боржників /а.с. 30/, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 відповідає вищевказаній, тобто додаткові нарахування позивачем не здійснювалися.

11.12.2020 між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладений Договір факторингу №437/ФК/-20, відповідно до якого до останнього, зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором № 2024114703 від 01.06.2019, що підтверджується копією цього договору та витягу з реєстру боржників /а.с. 49/, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 відповідає вищевказаній, тобто додаткові нарахування позивачем не здійснювалися.

12.04.2021 між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та ТОВ ''Цикл Фінанс" укладений Договір факторингу №12/4/21, відповідно до якого до останнього, зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором № 2024114703 від 01.06.2019, що підтверджується копією цього договору та витягу з реєстру боржників /а.с. 39/, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 відповідає вищевказаній, тобто додаткові нарахування позивачем не здійснювалися.

08.07.2025 позивачем надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення вказаної заборгованості /а.с. 53/, доказів її отримання останнім у матеріалах справи немає.

У зв`язку із непогашенням вказаної заборгованості позивач прохає стягнути її розмір - 9152, 80 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 6928,83 грн., заборгованість по відсотках 0,93 грн., заборгованість по комісії 2223,04 грн, заборгованість по пені - 0,00 грн. із відповідача на свою користь повністю.

Норми права, застосовані судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом спору).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Суд вважає доведеним факт підписання кредитного договору № 2024114703 від 01.06.2019 між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 та погодженого на умовах, викладених у ньому. На доведення факту укладення цього договору позивачем надано суду письмові докази, які суд вважає належними та достатніми.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: кредитного договору № 2024114703 від 01.06.2019, укладеного у письмовій формі, підписаного відповідачем у день укладення, паспортом споживчого кредиту, рахунком фактурою, видатковою накладною, актом приймання-передачі послуг, договором купівлі-продажу, копіями договорів факторингу № 11/2/20 від 11.12.2020, №437/ФК/-20 від 11.12.2020, 12/4/21 від 12.04.2021з додатками до них, відповідно до назнавих документів позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним договором кредиту.

Згідно з умовами вищевказаного договору, між сторонами було чітко визначено строк їхньої дії та терміни, в які відповідач мав би повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ним та внести інші передбачені договором платежі.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач в частині стягнення із відповідача простроченої заборгованості за основним боргом та відсотками по договору № № 2024114703 від 01.06.2019 підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог в цій частині.

Судом встановлено, що первісний позичальник - банк свої зобов`язання, передбачені кредитним договором, виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, про що свідчать наявні у справі докази. Доказів на підтвердження визнання зазначеного договору у встановленому законом порядку недійсним матеріали справи не містять та стороною відповідача суду їх надано не було.

У порушення умов комплексного договору № 2024114703 від 01.06.2019 відповідач свої зобов`язання належним чином в повному об`ємі не виконав, допустив виникнення заборгованості зі сплати кредитних коштів та відсотків за користування ним, у зв`язку з чим станом на 11.12.2020 має прострочену заборгованість перед банком на загальну суму 9152, 80 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 6928,83 грн., заборгованість по відсотках 0,93 грн., заборгованість по комісії 2223,04 грн, заборгованість по пені - 0,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками із його рахунку, складених первісним кредитором. Суд зауважує, що з моменту укладення договорів факторингу і переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, заборгованість ОСОБА_1 була незмінною і подальші нарахування не здійснювалися.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості, як і не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту - 6928,83 грн., та заборгованості по відсотках 0,93 грн., а всього 6929,76 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення із відповідачки заборгованість по комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), що складає у загальній сумі 2223,04 грн, нараховується відповідно до паспорта споживчого кредиту № 2024114703 від 01.06.2019 за обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ст. 12 Закону України ''Про споживче кредитування'' умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЗУ ''Про захист прав споживачів'' цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України ''Про споживче кредитування''.

У справі, що розглядається, умовами кредитного договору фактично встановлено плату позичальника за надання послуг, безоплатність надання яких прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України ''Про споживче кредитування''.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату (додаткову комісію) за такі супутні послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватися йому безоплатно, вказаний пункт договору є несправедливим, містить дисбаланс обов`язків на шкоду позичальника та суперечить вимогам ЗУ ''Про захист прав споживачів'', а тому вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь такої додаткової комісії на загальну суму 2223,04 грн є необґрунтованою, як наслідок, відсутні підстави для її задоволення.

Зазначене в повній мірі узгоджується зі змістом правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18). Аналогічний висновок зробив Верховний Суд 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, визнавши банківську комісію AT КБ ''ПриватБанк'' за кредит незаконною і зазначивши, що банки не можуть зобов`язати клієнтів її сплачувати. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у загальній сумі 6929,76 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом та відсотками.

У іншій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією від 05.12.2025.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 75,71 % сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції від 05.12.2025, що становить 1834 грн.

Крім того, позивач прохає про стягнення із відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Отже, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав копії договору № 43453613/1 від 25.08.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Гулієвою С.А., додаткову угоду №2024114703 до вищевказаного договору, детальний опис робіт від 14.11.2025, акт 2024114703 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 14.11.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 12018/10.

Оскільки витрати на правничу допомогу підтверджуються наданими до справи письмовими доказами, відповідач не надав до суду мотивованого клопотання про зменшення їх розміру, суд доходить висновку про їх доведеність стороною позивача та стягнення їх вартості відповідно до розміру задоволених позовних вимог (75,71 %), що складає 2152,50 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 263- 265, 268, 279, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", представник позивача Жабська Тетяна Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" заборгованість за договором № 2024114703 від 01.06.2019 у розмірі 6929 (шість тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 76 коп з яких заборгованості по тілу кредиту - 6928,83 грн., заборгованості по відсотках 0,93 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1834 (одну тисячу вісімсот тридцять чотири) грн та 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн 50 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", юридична адреса: адреса: м. Київ, вул. Авіаконтруктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: адреса АДРЕСА_1 .

Головуючий