Решение № 134486231, 02.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2026 Справа №607/24709/25 Провадження №2/607/350/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника відповідача - Шелудько О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача в свою користь заборгованість за кредитним договором №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025 у розмірі 54060 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.04.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №28.04.2025-100000331, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 17000 грн строком на 189 днів.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 54060 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 17000 грн, процентів - 24990 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 1190 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2380 грн, неустойки - 8500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

У заявах по суті стверджує, що відповідач не заперечує, що вказаний ним у кредитному договорі засіб зв`язку, (номер телефону) належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

Успішне проходження процедури багатофакторної автентифікації користувачем є обов`язковою умовою для передавання його даних абоненту - надавачу послуг/ абоненту - надавачу послуг зі спеціальним статусом.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної в кредитному договорі.

Довідка ТОВ «УПР» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Еквайр зобов`язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. №164.

Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив при оформленні договору, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стверджує, що кредитний договір з відповідачем був укладений 28.04.2025 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустоки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

Відповідач ОСОБА_1 у своїх заявах по суті спору, які подані через представника, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач не згодний з твердженням Позивача, що при укладенні кредитного договору №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025 в електронній формі, ним були виконані всі зобов`язанням в повному обсязі.

Зазначає, що відповідні докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні. Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів Відповідачем. В даному випаду це лише текст, який складений Позивачем одноособово, а тому, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитних договорів.

В своїй позовній заяві Позивач вказує, що нібито направив одноразовий ідентифікатор, необхідний для підписання кредитного договору, Відповідачу на його номер телефону - НОМЕР_1 . Позивачем не доведено належним чином, що вказаний номер телефону дійсно належить Відповідачу, а не іншій особі.

Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора Відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту Відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання Відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора.

Без належних доказів відправлення Відповідачу відповідних одноразових ідентифікаторів за допомогою СМС-повідомлення та/або відправлення на електронну пошту, твердження Позивача, що про підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об`єктивну істинність обставин вчинення товариством та/або його системою дій з надіслання Відповідачу ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір.

Окрім того, позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним вищевказані документи створюються автоматично системою в день укладення договору. Таким чином, відсутні докази того, що саме Відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, відсутні докази отримання, саме ним цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації, саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відсутні докази отримання ним коштів за вказаним кредитним договором. Отже, твердження Позивача про те, що ним в повному обсязі були виконані зобов`язання з підписання та укладення кредитного договору №28.04.2025- 100000331 від 28.04.2025 є необґрунтованими та недоведеними належними на те доказами.

Зазначає, що Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по Кредитному договору №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025.

У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у Відповідача, так і встановити її розмір.

В матеріалах позовної заяви вказано, що на підтвердження надання грошових коштів у кредит, відповідно до умов кредитного договору №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025, Позивач надав довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №375-1711 від 17.11.2025.

Вказаний документ не є належним доказом для підтвердження факту надання кредитором і, відповідно, отримання Відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025. Крім того, зазначене твердження «Видача за договором кредиту №28.04.2025- 100000331» без поданих належних доказів перерахування грошових коштів саме Відповідачу не встановлює належне виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025.

Однак, звертає увагу суду, що дані листи не містять в собі інформації та доказів приналежності платіжної картки «НОМЕР_4» саме Відповідачу, а не іншій особі. Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025 Позивачем не надано. Відтак, вказане у сукупності унеможливлює встановлення судом факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами.

В кредитному договорі №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025 Позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які фінансовою установою встановлена комісія, а тому положення вказаного кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію (без зазначення переліку дій банка, які входять до її складу) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначає, що розрахунок штрафу проведений Позивачем в період дії в Україні воєнного стану суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є незаконним та не підлягає до задоволення.

Нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту Відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.04.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №28.04.2025-100000331, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 17000 грн, строком на 189 днів до 07.09.2025.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.

Сторони погодили графік платежів пунктом 14 договору.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором A992, який було надіслано на телефон НОМЕР_1 .

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID, що підтверджується Інформацією, яка отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, sidBi: c8916779-d57d-4079-a70c-97a2c74265ad, bank_name: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТБАНК".

Відповідно до довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. №375-1711 від 17.11.2025 на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.04.2025 09:32:20 на суму 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_4, номер транзакції в системі iPay.ua - 724615877, призначення платежу: Видача за договором кредиту №28.04.2025-100000331.

Як видно із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025, заборгованість відповідача за період становить 54060 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 17000 грн, процентів - 24990 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 1190 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2380 грн, неустойки - 8500 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.04.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №28.04.2025-100000331, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 17000 грн строком на 189 днів.

У відповідності до преамбули Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», цей Закон визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Пунктами 1,11,21,22 частини першої статті 1 Закону автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікаційні дані особи - набір даних, які дають змогу встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації (стаття 14 Закону).

Відповідно до пунктів 22-25 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32 (далі- Положення) користувач для отримання послуги на порталі послуг із використанням Системи BankID Національного банку має обрати Систему BankID Національного банку як спосіб електронної дистанційної ідентифікації та/або верифікації.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем Системи BankID Національного банку як способу електронної дистанційної ідентифікації та/або верифікації спрямовує його на центральний вузол Системи BankID Національного банку, на якому користувач має обрати абонента-ідентифікатора.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем абонентаідентифікатора перенаправляє його на сторінку сервісу автентифікації обраного абонента-ідентифікатора для проходження користувачем багатофакторної автентифікації.

Абонент-ідентифікатор після успішного проходження користувачем багатофакторної автентифікації формує ЕПІ з даними користувача, запит на які надійшли в ЕЗІ.

При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонентаідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

При цьому, відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID, що підтверджується Інформацією, яка отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, sidBi: c8916779-d57d-4079-a70c-97a2c74265ad, bank_name: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТБАНК", що підтверджується електронною довідкою (а.с. 24, зворот).

У договорі наявні особисті дані кредитора, зокрема, дата народження, серія та номер паспорта, податковий номер, зареєстроване місце проживання, номер платіжної карти. Доказів того, що відповідач звертався із скаргами щодо фальсифікацій договору позики в правоохоронні органи не надано.

ОСОБА_1 , отримав кредитні кошти у розмірі 17000 грн 28.04.2025, що підтверджується довідкою про перерахунок коштів.

Суд відхиляє покликання відповідача на те, що позивачем не надано доказів видачі йому кредитів, оскільки такий факт підтверджується дослідженими судом доказами, які проаналізовані та оцінені судом.

Такі докази містять всі реквізити офіційного документа, підписані посадовою особою товариства, які несуть відповідальність за достовірність відомостей, які в ньому зазначені, в тому числі і кримінальну за статтею 358 КК України, є належними, допустимими письмовим доказами у справі.

Доказів того, що відповідач звертався із скаргами щодо фальсифікацій в правоохоронні органи не надано.

Водночас, заперечуючи проти вказаного факту, відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували вказані обставини, зокрема тих, які є у його володінні, - відомості про наявні в нього рахунки та банківської карти в банківських установах, зокрема, ті, на які перераховувалися кошти, виписки по банківських рахунках, тощо.

Згідно з статтею 81 Цивільним процесуальним кодексом України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, реалізуючи принцип змагальності сторін.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, додані до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії це лише текст, який складений Позивачем одноособово.

Електронні докази означають будь-які докази, отримані з даних, що містяться або створені будь-яким пристроєм, функціонування якого залежить від програмного забезпечення або даних, що зберігаються або передаються через комп`ютерну систему чи мережу. Вони можуть мати форму тексту, відео, фотографій або аудіозаписів.

Поняття електронного документа визначено у статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Доданий позивачем електронний кредитний договір містить всі необхідні реквізити, в тому числі і відмітку про підписання його позивачем одноразовим електронним ідентифікатором.

Заперечення проти електронних доказів, обґрунтовані, як приклад, тим, що особа подає скріншоти повідомлень в електронній формі, тобто копії без надання оригіналу електронного доказу, без заперечення факту відправлення таких повідомлень, потрібно враховувати, що за правилами частини п`ятої статті 100 ЦПК України учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про огляд оригіналу електронного доказу. Постанова ВС від 28 грудня 2022 року у справі № 553/244/22 (провадження № 61-8119св22).

Відповідач таких клопотань не заявляв.

Усі документи, що надійшли до суду через підсистему «Електронний суд», вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису. Про це зазначив у своїй постанові від 11 вересня 2024 року Верховний Суд по справі №591/6212/23.

Тому, копії доданих електронних доказів у формі електронних документів є належним чином засвідченими.

Позивачем нарахована комісія, яка передбачена договором.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 140, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням та обслуговування кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту у, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Покликання позивача, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості, які зазначені у пункті 9 договору, суд не бере до уваги, оскільки такі послуги Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, та відсутні докази, що вони взагалі надавалися.

Покликання позивача у відповіді на відзив, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу, не підтверджена умовами договору, оскільки такі послуги та їх вартість сторонами в договорі не обумовлені.

При цьому, суд враховує, що сторони погодили стандартну відсоткову ставку в розмірі 1% за кожен день користування кредитом, та такий розмір кредитної ставки відповідає максимально дозволеному статтею 8 Законом України «Про споживче кредитування». При цьому, розмір комісії включається до максимальної відсоткової ставки, який, як констатовано судом, вже становить максимальний розмір, встановлений у статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії слід відмовити.

Крім того, в період дії воєнного стану, в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не може нараховуватися та підлягають списанню суми передбачені статтею 625 цього Кодексу, а також неустойка (штраф, пеня) за таке кредитного зобов`язання. Тому, не підлягає до задоволення вимога про стягнення неустойки у розмірі 8500 гривень.

Покликання відповідача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень суд відхиляє, оскільки відповідні зміни у пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо всіх кредитних договорів, в тому числі і споживчих, не вносилися та є чинними.

Суд відхиляє покликання відповідача на те, що нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту є незаконним та таким, що порушує вимоги пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі умови договору погоджені сторонами на момент його укладення.

Суд зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

Тому, оскільки судом встановлено, що зміст договору містить всі істотні умови договору позики, підписаний сторонами, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована, у встановленому законом порядку договір порядку не визнавалися недійсними, а тому всі права, набуті сторонами договору за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, відсотки за користування кредитом не є компенсацією (неустойка, штраф, пеня) в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суду не надано доказів повернення відповідачем заборгованості у розмірі 17000 грн та відсотками у розмірі 24990 гривень, разом - 41990 грн, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за кредитом у цьому розмірі.

Позивач поніс витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Судом задоволено позов на суму 41990 грн із 54060 грн, що становить 77,67 %.

В силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 1881,48 (77,67 % 2422,40) гривень судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 41990 гривень заборгованості за кредитним договором №28.04.2025-100000331 від 28.04.2025 та 1881 гривні 48 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. М. Позняк