Постановление суда № 134485421, 27.02.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6620/26

Провадження № 1-кс/127/2721/26

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

підозрюваної: ОСОБА_4 , її захисників: адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниця, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_7 27.02.2026 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано тим, що СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000491 від 28.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В межах даного кримінального провадження 26.02.2026 ОСОБА_4 , в порядку ст. 615 КПК України, затримано співробітниками правоохоронних органів та припинено її кримінально-протиправну діяльність.

На підставі здобутих доказів, 26.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та відносно останньої, 01.08.2024 надіслано до Вінницького міського суду обвинувальний акт, який перебуває на розгляді за вчинення аналогічних злочинів, тому остання може в будь-який момент покинути місце проживання та під загрозою суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрювана можливо діяла у співучасті з іншими особами, у тому числі не встановлено місце перебування інших осіб, а тому перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрювана може незаконно впливати на свідків, інших причетних осіб, тобто наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, характер вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та здобуті у ході досудового розслідування докази, дають підстави вважати, що вчинення нею злочинів аналогічного характеру, пов`язаних із вимаганням та отриманням неправомірної вигоди є одним із джерел її доходу, тобто перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

Отже, застосування жодного іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.

Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень).

Підозрювана ОСОБА_4 та її захисники - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання, посилаючись на необгрунтованість повідомленої підозри, відсутність ризиків та безпіставним розміром застави, зазначеним слідчим у клопотанні, просили застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вуигляді застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12025020000000491, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваної та її захисників, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000491 від 28.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2961) визначено основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Відповідно до ст. 1 Закону інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно ст. 3 Закону основними завданнями законодавства України з питань реабілітації осіб з інвалідністю є створення умов для усунення обмежень повсякденного функціонування осіб з інвалідністю, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності; визначення основних завдань системи реабілітації осіб з інвалідністю, видів і форм реабілітаційних заходів.

Крім того, відповідно до ст. 7 цього Закону залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 (далі Положення) встановлено, що з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб. Крім того, проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я.

Згідно п. 9 Положення про експертні команди, окрім іншого формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; встановлюють ступінь втрати професійної працездатності; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку та ін.

Таким чином, встановлення інвалідності, як процес медичного констатування та юридичного закріплення наявності втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист, передбачає проходження пацієнтом низки процедурних етапів зазначених вище.

Названі етапи є логічно послідовними та взаємодоповнюючими, а кожен із суб`єктів, який має безпосередній стосунок до їх реалізації, виконує та здійснює контроль (керує) за певною ділянкою роботи, наслідком якої є створення конкретного медичного документа (групи документів), який має юридичне значення та створює передумови для проходження наступного етапу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , надаючи послуги лікаря загальної практики сімейної медицини, будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, Закону України «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в середині лютого 2025 року в ході розмови по месенджеру «Ватсап» із ОСОБА_8 , запропонувала останньому підписати з нею декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та повідомила ОСОБА_8 , що за умови надання медичних документів та неправомірної вигоди в розмірі до 4600 доларів США вона допоможе вирішити питання про встановлення йому групи інвалідності.

Вважаючи дії ОСОБА_4 по висловленню вимоги про необхідність надання їй неправомірної вигоди кримінально-протиправними, ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення та був залучений ними до конфіденційного співробітництва та, у подальшому, діяв під їх контролем.

Так, 11.06.2025 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з завідувачем неврологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_8 за місцем роботи у своєму офісі за адресою м. Вінниця, вул. Політехнічна, 12, повідомила останньому, що потрібно надати їй перелік медичних та особистих документів, а також неправомірну вигоду в розмірі 4000 Євро, або суму еквівалентну в доларах, що становить 4600 доларів США для встановлення ІІ групи інвалідності. В ході розмови ОСОБА_4 також повідомила, що ОСОБА_8 необхідно буде пройти два фіктивних стаціонарних лікування у одному з медичних закладів м. Вінниця, у зв`язку із чим ОСОБА_4 в електронній медичній системі «Helsi» сформувала направлення на госпіталізацію ОСОБА_8 .

На виконання контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_8 під контролем працівників правоохоронних органів передав особисто з рук в руки 12.06.2025 ОСОБА_4 в її офісі, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Політехнічна, 12, грошові кошти в розмірі 4600 доларів США (станом на 12.06.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентна 190 946 грн.) за оформлення ІІ групи інвалідності, частину з яких остання мала надати лікарям однієї з експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи м. Вінниця та лікарю за оформлення фіктивного стаціонарного лікування без його фактичної присутності.

Після цього, ОСОБА_4 перебуваючи у злочинній змові з завідувачем неврологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» ОСОБА_9 , 20.08.2025, привела ОСОБА_8 до зазначеного медичного закладу, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 96, де останній зайшов в кабінет до завідуючої неврологічним відділенням ОСОБА_9 , якій повідомив, що «він від ОСОБА_4 », на що ОСОБА_9 відповіла, що йому необхідно пройти стаціонарне лікування без фактичної госпіталізації протягом 8 днів.

У подальшому, після проходження ОСОБА_8 фіктивного стаціонарного лікування без фактичної госпіталізації, ОСОБА_9 , в невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 28.08.2025, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ - «медичну картку стаціонарного хворого клінічного неврологічного відділення № 6904», який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_8 прав у сфері охорони здоров`я та соціального забезпечення, в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про проведення обстеження та перебування ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» терміном 8 днів, завіривши власним підписом та відтиском особистої печатки лікаря.

Крім того, ОСОБА_4 , надаючи послуги лікаря загальної практики сімейної медицини, будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, Закону України «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в середині лютого 2025 року в ході розмови по месенджеру «Ватсап» із ОСОБА_8 , запропонувала останньому підписати з нею декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та повідомила ОСОБА_8 , що за умови надання медичних документів та неправомірної вигоди в розмірі до 4600 доларів США зможе здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо встановлення групи інвалідності.

Вважаючи вимоги ОСОБА_4 щодо надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кримінально-протиправними, ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення та був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.

Так, 11.06.2025, в ході особистої зустрічі за місцем роботи ОСОБА_4 в офісі за адресою м. Вінниця, вул. Політехнічна, 12, остання повідомила ОСОБА_8 , що потрібно надати їй перелік медичних та особистих документів, а також неправомірну вигоду в розмірі 4000 Євро, або суму еквівалентну в доларах, що становить 4600 доларів США для встановлення ІІ групи інвалідності. Також, в ході розмови ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_8 необхідно буде пройти два фіктивних стаціонарних лікування у одному з медичних закладів м. Вінниця.

На виконання контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_8 під контролем працівників правоохоронних органів передав особисто з рук в руки 12.06.2025 ОСОБА_4 в її офісі, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Політехнічна, 12, грошові кошти в розмірі 4600 доларів США (станом на 12.06.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентна 190 946 грн.) за оформлення ІІ групи інвалідності, частину з яких, як повідомила сама ОСОБА_4 , вона має надати лікарям однієї з експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи м. Вінниця. Крім того, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_8 , що через знайомих оформить фіктивне стаціонарне лікування без його фактичної присутності.

Як зазначено слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні, після цього, 20.08.2025, ОСОБА_8 , на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_4 , разом з нею прийшов до приміщення КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1» за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 96, де ОСОБА_8 в подальшому зайшов в кабінет до завідуючої неврологічним відділенням ОСОБА_9 , якій повідомив, що «він від ОСОБА_4 », на що ОСОБА_9 повідомила, що йому необхідно пройти стаціонарне лікування без фактичної госпіталізації протягом 8 днів. Після чого, ОСОБА_9 зробила ОСОБА_8 направлення на «фіктивну» госпіталізацію.

У подальшому, після проходження ОСОБА_8 фіктивного стаціонарного лікування без фактичної госпіталізації, ОСОБА_9 , в невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 28.08.2025, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ - «медичну картку стаціонарного хворого клінічного неврологічного відділення № 6904», який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_8 прав у сфері охорони здоров`я та соціального забезпечення, в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про проведення обстеження та перебування ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» терміном 8 днів, завіривши власним підписом та відтиском особистої печатки лікаря.

Далі, в ході розмов та зустрічей, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_8 , що всі документи готові, і йому потрібно лише чекати дати призначення комісії щодо встановлення групи інвалідності.

26 лютого 2026 року о 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.

26 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;

- ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимагання такої вигоди.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025020000000491 від 28.03.2025; заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.03.2025; протоколів допитів свідка ОСОБА_8 від 29.03.2025, 11.06.2025, 12.06.2025, 21.11.2025; протоколу огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 12.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-499т від 26.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-498т від 26.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-496т від 25.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-495т від 25.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-494т від 25.06.2025; протоколу обшуку від 26.02.2026; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2026; повідомлення про підозру від 26.02.2026, інших матеріалів кримінального правопорушення та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України обґрунтована.

У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, розлучена, раніше не судима, однак на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , де остання обвинувачується у вчиненні аналогічних злочинів.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжких злочинів (ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України), за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та від трьох до восьми років відповідно.

Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрювана ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд також враховує вік та стан здоров`я підозрюваної та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.

Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК)

Слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили визначити підозрюваній заставу у розмірі 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень).

Однак, в чому полягає виключність випадку для ОСОБА_10 застави в розмірі 10000000,00 грн. (десяти мільйонів гривень) клопотання не містить, та таких мотивів не наведено прокурором в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, особу підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 20:00 год. 26 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 26 квітня 2026 року.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі населеного пункту (м. Вінниця та Вінницький район), де вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматись від спілкування з особами, які являються свідками, підозрюваними, у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя