Постановление суда № 134485366, 26.02.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2775/23

Провадження № 1-кп/127/84/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2022 за № 12022020000000266, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та їх захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про продовження застосованих до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, так як обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Беручи до уваги наявність обґрунтованої підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти існуючим ризикам, вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим є виправданим, а тому з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, просить продовжити строк застосуваних до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання. Наміру впливати на потерпілих, свідків, ухилятися від суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення обвинувачений немає. Просили застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід або ж зменшити розмір застави.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, родину, що унеможливлює переховування від суду. Наміру впливати на потерпілих, свідків, ухилятися від суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення обвинувачений немає. Крім того, стан його здоров`я погіршився та він потребує медичної допомоги.

У судовому засіданні інші учасники кримінального провадження підтримали позицію сторони захисту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Як вбачається з положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, обвинувачений ОСОБА_3 утримується у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2025 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 23.05.2025 включно.

В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області продовжувався строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200 КК України, раніше судимий, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, утриманців немає, а отже соціальні зв`язки обвинуваченого не можливо визнати стійкими.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 14.06.2025 включно.

В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області продовжувався строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, раніше судимий, перебуває в зареєстрованому шлюбі, утриманців немає, а отже соціальні зв`язки обвинуваченого не можливо визнати стійкими.

Що стосується ризику переховування від суду, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

При цьому тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд враховує, що ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, серед іншого, і особливо тяжкого злочину, раніше судимий, не був працевлаштований та не мав стабільного джерела доходів, немає стійких соціальних зв`язків, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, серед іншого, і особливо тяжкого злочину, раніше судимий, не був працевлаштований та не мав стабільного джерела доходів, немає стійких соціальних зв`язків, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи обвинуваченого під вартою.

В разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює застосування тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Відносно ризику незаконно впливати на потерпілих та свідків, суд, оцінюючи наявність ризику, враховує, що потерпілі та свідки на даний час судом не допитані, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження показань потерпілих та свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженими у спілкуванні із потерпілими та свідками, обвинувачені можуть здійснювати на них незаконний вплив.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 раніше судимі, не мали постійного джерела доходу, обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, серед іншого, і особливо тяжкого злочину, вважає такий ризик доведеним.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими злочинів, особу обвинувачених у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Також суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачені, потерпілі та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює застосування тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження застосуваних до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Суд вважає, що позицію сторони захисту про зміну застосованого до до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосуваних до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжних заходів у виді тримання під вартою із одночасним визначенням розміру застави.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи положення ст.ст. 182, 183 КПК України, обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан обвинувачених, а також ризики, передбачені статтею 177 КПК України, суд вважає, що достатньою для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків буде застава у розмірі 130 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Крім того, враховуючи заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про погіршення стану здоров`я, суд зазначає таке.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі. Держава має право забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення від 18.12.2008 р. по справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Згідно статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за № 633/33604, встановлено, що відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина. Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. Основними завданнями медичної частини є: надання екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги та організація надання вторинної медичної допомоги; організація і проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду; організація належного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного нагляду; організація та проведення заходів із впровадження превентивної медицини; гігієнічне навчання і пропаганда здорового способу життя. У режимних корпусах СІЗО обладнуються кімнати (медичні кабінети) для проведення амбулаторного прийому ув`язнених і засуджених. За потреби ув`язненим і засудженим надається екстрена медична допомога у закладах охорони здоров`я.

Надання ув`язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 212/20525.

Згідно до п. 2.3 вищевказаного Порядку, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Враховуючи викладене, слід зобов`язати адміністрацію Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" терміново надати належну медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 331 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку застосованих до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжних заходів у виді тримання під вартою - задовольнити.

Клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід або ж зменшення розміру застави - задовольнити частково.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 26.02.2026 до 26.04.2026 включно.

Одночасно визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 в розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 432 640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, утримуватися від спілкування з особами, які є потерпілими, свідками, обвинуваченими у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк 60 днів, починаючи з 26.02.2026 до 26.04.2026 включно.

Одночасно визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 в розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 432 640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, утримуватися від спілкування з особами, які є потерпілими, свідками, обвинуваченими у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Зобов`язати адміністрацію Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" надати належну медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_5 , про результати чого повідомити суд.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченими, їх захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя