Постановление суда № 134469113, 02.03.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

02 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/7228/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якій просить визнати протиправними рішення Виноградівської міської ради за результатами розгляду звернення №ЛА-15690669 та зобов`язати надати копії матеріалів, на підставі яких було прийнято Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виготовлений 04.10.2022 р. №02-22/2632, провести перевірку за фактами, які вказані у зверненні та повідомити заявника за результатами проведеної перевірки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформлену листом від 17.08.2023 року №Л-84/02-26, у наданні інформації по зверненню ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669. Зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. В іншій частині позову було відмовлено.

25 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заяву в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання такої заяви аргументує тим, що Виноградівська міська рада не виконує рушення суду в цій справі. Зауважує, що незважаючи на те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду було відкрито в червні 2024 року, однак таке залишається невиконаним. Станом на 24 лютого 2026 року відсутня інформація про те, що державний виконавець вчиняв будь-які процесуальні дії в межах виконавчого провадження, крім його відкриття.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2026, зазначена заява була передана на розгляд судді Плехановій З.Б.

Ухвалою від 26.02.2026 адміністративна справа №260/7228/23 була передана до відділу документального забезпечення для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями у зв`язку з задоволенням заяви судді Плеханової З.Б. про самовідвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026, адміністративна справа №260/7228/23 була передана на розгляд головуючому судді Ващиліну Р.О.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву, суд зазначає наступне.

Нормами ст. 383 КАС України передбачений особливий порядок захисту прав позивачів від неналежного виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду.

Так, зокрема, відповідно до ч. 1 зазначеної статті особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).

Суд встановив, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року у справі №260/7228/23 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформлену листом від 17.08.2023 року №Л-84/02-26, у наданні інформації по зверненню ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669; зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 грн В іншій частині позову було відмовлено.

Листом від 15.02.2024 року за №02.1-15/742 Виноградівська міська рада, з метою виконання судового рішення від 24.10.2023 року по справі №260/7228/23 повторно розглянула звернення ОСОБА_1 №ЛА-15960669 від 03.08.2023 року. Міська рада зазначила, що дотримуючись вимог закону «Про захист персональних даних», надають заявнику копію всіх матеріалів, на підставі яких було виготовлено Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виготовлений 04.10.2022 року №02-22/2632. Додатки на 6 арк., зокрема, Висновок служби у справах дітей про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.09.2022 року №01-15/758; акт обстеження матеріально-побутових умов №38 від 21.09.2022 року; характеристика Виноградівської міської ради Закарпатської області на громадянку від 21.09.2022 року №19.4-21/464; довідка Виноградівської міської ради Закарпатської області від 31.05.2022 року №709; виклики на засідання від 15.09.2022 року №01-20/722 та №01-20/723.

Вважаючи протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо невиконання рішення суду у справі №260/7228/23, 08 січня 2026 року ОСОБА_1 подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 383 КАС України. В обґрунтування заяви у порядку судового контролю за виконання судового рішення, позивач посилався на те, що відповідач не виконав рішення суду та не розглянув його звернення №ЛА-15960669 від 03.08.2023 року. Окрім того надіслав листа від 15.02.2024 року за №02.1-15/742 без накладення підпису ЕЦП.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 подана ОСОБА_1 заява повернута заявнику на підставі ч. 5 ст. 383 КАС України, оскільки така не відповідала встановленим вимогам.

14 січня 2026 року ОСОБА_1 повторно подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 383 КАС України.

Ухвалою від 15.01.2026 така заява прийнята судом до свого провадження та призначена до розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року подана ОСОБА_1 заява розглянута судом по суті, а в її задоволенні було відмовлено. При цьому зі змісту такої ухвали вбачається, що суд при прийнятті рішення оцінював доводи позивача щодо неналежного виконання рішення суду у цій адміністративній справі з врахуванням проведеного порівняльного аналізу наданого Виноградівською міською радою листа-відповіді від 15.02.2024 року за №02.1-15/742 та резолютивної частини рішення суду.

Не погоджуючись з правомірністю ухвали суду від 23.01.2026 ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою від 19.02.2026 Восьмий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження з розгляду поданої ОСОБА_1 скарги.

Станом на 02 березня 2026 року подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не розглянута.

28 січня 2026 року ОСОБА_1 знову подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, доводи якої зводяться до незгоди з висновком суду про відсутність підстав для застосування положень ст. 383 КАС України.

Окрім того, 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заяву про відвід головуючої судді Калинич Я.М.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року заява ОСОБА_1 про відвід судді Калинич Я.М. була задоволена, а адміністративна справа №260/7228/23 - передана до відділу документального забезпечення для здійснення її повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 10.02.2026, ця адміністративна справа передана на розгляд головуючій судді Плехановій З.Б.

Ухвалою від 12 лютого 2026 року заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду була повернута заявнику з підстав недотримання вимог ч. 2 ст. 383 КАС України.

13 лютого 2026 року ОСОБА_1 вкотре подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, в якій наголосив про протиправність неврахуванням судом при попередньому розгляді його заяви наданих ним доказів. Отже, доводи такої заяви зводяться до протиправності, на думку заявника, відмови у застосуванні судом встановлених нормами ст. 383 КАС України заходів процесуального примусу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року головуюча суддя Плеханова З.Б. повернула подану ОСОБА_1 заяву з мотивів недотримання заявником встановленого ч. 4 ст. 383 КАС України строку звернення.

Відповідно до відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала суду від 16.02.2026 була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

17 лютого 2026 року ОСОБА_1 вп`яте подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, в обґрунтування якої перелічує допущені судом при попередньому розгляді процесуальні порушення та посилається на неврахування раніше наведених доводів невиконання судового рішення.

24 лютого 2026 року суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянула по суті подану ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України заяву, а в її задоволенні відмовила. При цьому суддя виходила з того, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.

25 лютого 2026 року ОСОБА_1 вшосте подав до Закарпатського окружному адміністративного суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, яка з урахуванням самовідводу головуючої судді Плеханової З.Б., була передана на розгляд судді Ващиліну Р.О.

Доводи такої заяви зводяться виключно до незаконності, на думку ОСОБА_1 , раніше прийнятих за результатами розгляду його заяв судових рішень в частині відсутності підстав для застосування передбачених ст. 383 КАС України заходів. Будь-яких нових аргументів або доказів щодо невиконання Виноградівською міською радою рішення суду в цій справі, що не були наведені в раніше поданих заявах, ОСОБА_1 не заявляє.

Отже, суд вважає, що така заява по суті наведених в ній доводій є фактично "апеляційною скаргою" на раніше прийняті Закарпатським окружним адміністративним судом рішення, оскільки зводиться до обґрунтування того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, зокрема встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Таким правом скористався ОСОБА_1 в цій адміністративній справі.

Суд враховую те, що ухвалами від 23.01.2026 та від 24.02.2026 подані ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України заяви були розглянуті головуючими суддями Калинич Я.М. та Плехановою З.Б. по суті, за результатами чого у їх задоволенні було відмовлено. При цьому наразі апеляційна скарга на ухвалу від 23.01.2026 перебуває на розгляді у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Незважаючи на це, 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 вшосте подав до Закарпатського окружному адміністративного суду заяву в порядку ст. 383 КАС України.

Право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується ст. 55 Конституції України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Досягнення зазначеного завдання ускладнюється наявністю такого явища, як зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві.

У КАС України не визначено поняття зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві. Однак зазначається, що учасники справи мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (ч. 2 ст. 44 КАС України). Схожа норма міститься у ч. 1 ст. 45 КАС України, в якій вказується, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 КАС з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Про заборону зловживання процесуальними правами йдеться і в нормах міжнародних актів, і в рішеннях Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами.

У правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 10 вересня 2021 року у справі №766/20776/17, під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 826/9751/14 зазначено, що зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відмінною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг.

Отже, наведений у ч. 2 ст. 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, а суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Тобто, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

З врахуванням вищенаведених обставин справи та процесуальних норм, суд вважає неодноразове подання ОСОБА_1 заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, які вже були вирішені судом по суті, за відсутності інших підстав або нових обставин, зловживанням своїми процесуальними правами, спрямованими на перевантаження роботи суду. При цьому доводи заяви від 25 лютого 2026 року зводяться виключно до незгоди з правильність чи повнотою дослідження доказів і встановлення обставин у справі (що по суті є вимогою до апеляційної скарги).

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 45 КАС України).

В постанові від 06 липня 2023 року у справі №640/11396/19 Верховний Суд зазначив про те, що право на доступ до правосуддя не повинне використовуватись учасником справи всупереч завданню адміністративного судочинства. Зловживання процесуальними правами є несумісним з правом на доступ до суду і в разі встановлення таких зловживань відповідна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне повернути подану ОСОБА_1 25.02.2026 заяву без розгляду.

Керуючись статтями 45, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій на виконання рішення суду від 25.02.2026 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради про визнання протиправним рішення, - повернути без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін