Постановление суда № 134459366, 27.02.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кс/447/1488/26 Справа №447/705/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу

27 лютого 2026 р. місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120000872 від 08.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Горішнє Стрийського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації,

встановив :

слідчий Слідчого відділення Відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області із клопотанням, яке погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, в якому просить застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи подане клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділенням відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140120000872 від 08.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про загальну мобілізацію», 27.06.2024 ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2024 №328 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу з механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов?язків за посадою.

Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Разом з тим, 28.01.2025, близько 08 години 00 хвилин, солдат ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_3 , та надалі обов?язки військової служби не виконував по 16.01.2026.

16 січня 2026 року солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до слідчого відділення ВнП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області та повідомив про свій намір продовжити проходження військової служби в лавах Збройних Сил України та отримав направлення для проходження ВЛК для встановлення ступеню придатності до військової служби, однак проходження ВЛК не завершив у зв?язку із систематичною неявкою до ВМКЦ 3Р.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 , приблизно о 08:00 год. 28.01.2025, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 що в АДРЕСА_3 та обов`язки військової служби не виконував з 28.01.2025 по 16.01.2026, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

26.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано на підставі п.6 (абз.10) ч.1 ст. 615 КПК України за адресою: АДРЕСА_3 , та 26.02.2026 ОСОБА_4 , оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: актом службового розслідування, заявою від командира військової частини НОМЕР_1 , наказами командира військової частини НОМЕР_1 , показаннями свідка ОСОБА_7 , показаннями свідка ОСОБА_8 , повідомленням про підозру від 26.02.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий обґрунтовує необхідністю забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Наявність вказаного ризику слідчий обгрунтовує тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

- ??перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Слідчий вважає, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Наявність вказаного ризику слідчий обгрунтовує тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. При цьому слідчий посилається на те, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Отже , ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення або ж продовжити вчиняти злочин у якому підозрюється. Вказаний ризик слідчий обгрунтовує тим, що підозрюваний самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , перебував поза межами військової частини, обов?язків військової служби не виконував, при цьому відносно нього 04.04.2025 до Яворівського районного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив таке задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Захисник підозрюваного просила відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що наведені слідчим ризики, є недоведені, оскільки підозрюваний дав покази в яких вину визнав, співпрацює зі слідством, має тісні соціальні зв`язки за місцем проживання, одружений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, та має бажання повернутися на військову службу. Просив визначити інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме у виді нічного домашнього арешту. Також зазначила, що якщо суд дійде висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що дійсно ще в січні 2025 року самовільно залишив місце несення служби, та весь цей час перебував дома, на військову службу не повертався. Підтримав позицію захисника, просить не позбавляти його волі, так як він має намір вернутися на військову службу.

Вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Статтею 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями ч.1ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд, відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, зокрема із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим відділенням ВП №2 Стрийського РУПГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140120000872 від 08.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого,ч.5 ст.407 КК України, про те, що згідно повідомлення №1884/9580 від 05.06.2025 відомо, що 28.01.2025 стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого ділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ІН 3034007991, тел НОМЕР_3 , призваний на військову службу 27.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (Добросинсько-Магерівська громада) до теперішнього часу його місце перебування невідомо. (за іншим фактом С3Ч зареєстровано кримінальне провадження №024140110001296)

26.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано 26.02.2026 о 15 год.07хв. в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України.

Надаючи оцінку щодо доведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, слід зазначити про наступне.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий та прокурор підтверджують зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: актом службового розслідування, повідомленням від командира військової частини НОМЕР_1 , наказами командира військової частини НОМЕР_1 , показаннями свідка ОСОБА_7 , показаннями свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Також матеріалами клопотання підтверджується наявність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Зокрема, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що: підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, а тому розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись з метою уникнення понесення покарання; розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, з метою перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підозрюваний може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки свідки, разом з підозрюваним проходять військову службу в одній військовій частині; підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні самовільного залишення військової частини без поважних причин та невиконання обов`язків військової служби з 28.01.2025 по 16.10.2026, при цьому відносно нього 04.04.2025 до Яворівського районного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні №024140110001296 від 16.08.2024.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме його вік, те, що він одружений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу, які як зазначив сам підозрюваний, з ним не проживають, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу з механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, раніше неодноразово піддавався кримінальному переслідуванню.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

Санкція злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, тобто є умисним тяжким злочином.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

Враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, є військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, що мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії РФ, особливо, в бойовій обстановці, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним.

Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вже зазначено, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Так, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5,260,261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Поряд з цим, слідчий суддя вважає за можливим визначити розмір застави з огляду на особу підозрюваного.

Згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч.4 ст.182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.

Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, що до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити частково та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування, з визначенням застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 133 120,00 грн, як таку яка не може бути завідомо непосильною, з врахуванням особи підозрюваного, його майнового стану. Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Тобто, в даній справі, з 26.02.2026 року, з моменту фактичного затримання.

Керуючись ст. ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, суд,

постановив:

клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», що за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 20, строком до 26.04.2026 року, в межах строків досудового розслідування.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , до 26 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Миколаївського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 26 квітня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 .

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити до ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 02.03.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_9