Приговор № 134429521, 17.02.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №:521/3618/21

Номер провадження: 1-кп/521/303/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду, кримінальне провадження №521/3618/21 відносно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Щербанки Розділянського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.04.2024 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, 07.02.2025 року знятий з обліку органу пробації як такий, що сплатив штраф,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2020 року, приблизно о 03 годині, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 проходив біля автомобіля марки «Opel Zafira», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який був припаркований біля магазину «АТБ», за адресою: м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 126/128, та в якому на той час на водійському сидінні спав ОСОБА_6 . Крізь відкрите вікно зі сторони водійського сидіння вищевказаного автомобіля ОСОБА_4 побачив мобільний телефон, який знаходився на кермі автомобіля. У цей момент в останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_6 , а саме: мобільного телефону марки «Samsung G5», чорного кольору, у прозорому чохлі, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , із сім-картою оператора ПРаТ «Київстар», вартістю 3399 гривень, який знаходився на кермі автомобіля зеленого кольору марки «Opel Zafira», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

Реалізуючи свій злочинний намір, переконавшись, що його дії залишаться непоміченими для оточуючих, діючи умисно, повторно, таємно, із корисливих мотивів, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу через відкрите вікно автомобіля, яке знаходиться зі сторони водійського сидіння, викрав вищезазначений мобільний телефон, який знаходився на кермі автомобіля.

У подальшому, ОСОБА_4 з міста вчинення кримінального правопорушення зник, маючи таким чином реальну можливість розпорядитися викраденим майном на свій розсуд. Своїми протиправними діями завдав ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3399 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачений надав пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.

Роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання вини.

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене ОСОБА_4 повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.

Суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.

При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченого пом`якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_4 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання ним своєї провини у вчиненому, про що він, ОСОБА_4 , висловив щирий жаль з приводу цього. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченим в суді правдивих показів, готовність нести покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів.

Крім того, суд приймає до уваги, що потерпілий не має до обвинуваченого будь яких претензій з приводу вчиненого кримінального правопорушення, враховує позицію прокурора, яка просила визначити обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченого, характер та підвищену ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, наявність обставин, що пом`якшує та обтяжує покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим, вважає можливим застосувати до нього покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп. 2 п. 4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, у тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, враховуючи призначення ОСОБА_4 покарання із випробуванням, одночасно встановивши можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, із метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили та забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне змінити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов`язання, із покладанням обов`язків, передбачених п. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі

Відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 31.12.2025 року до 17.02.2026 року.

Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль над поведінкою ОСОБА_4 покласти на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , змінити на особисте зобов`язання, звільнивши обвинуваченого з-під варти у залі суду.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з місця постійного проживання.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 12.01.2021 року, - скасувати.

Речові докази, а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung G5», сім-карту з логотипом «Київстар»; мicro CD картку «Smartbuy» 8 GB, пакувальну коробку від мобільного телефону марки «Samsung G5», сім-карту білого кольору з логотипом «Лайфселл» НОМЕР_4 , квитанцію (накладну) від 07.04.2019 року про покупку мобільного телефону марки «Samsung G5», - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

- CD-R диск, об`ємом 700 МВ/80min/, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеській апеляційний суд через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_7