Постановление суда № 134427271, 24.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/382/26 Провадження № 1-кп/450/355/26

УХВАЛА

судового засідання

24 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8

у відкритому судовому засіданні при розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025141430000696 від 25.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова Львівської області, українцю, громадянину України, студенту 1-го курсу денної форми магістратури юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, неодруженому, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який не є депутатом чи адвокатом, раніше не судимому, запобіжного заходу у виді домашнього арешту, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141430000696 від 25.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 терміну дії раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту оскільки наявні достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не змінились, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинив кримінальне правопорушення, яке спричинило смерть неповнолітній потерпілій. Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді від 26.12.2025 до ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 286 КК України у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть неповнолітньої, було застосовано домашній арешт строком до 26.02.2026. З огляду на вимоги КПК України, у разі необхідності та за наявності ризиків такий запобіжний захід може бути продовжений судом. Прокурор зазначив, що обґрунтованість обвинувачення підтверджується зібраними доказами, зокрема протоколом огляду місця події, показаннями свідків, висновками інженерно-транспортної та судово-медичної експертиз, які в сукупності свідчать про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ОСОБА_4 вимог ПДР України та настанням смерті неповнолітньої потерпілої. Сторона обвинувачення вказала, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема: ризик переховування від суду обґрунтовується тяжкістю інкримінованого злочину та можливістю призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а також тим, що під час досудового розслідування обвинувачений неодноразово перетинав державний кордон України; ризик незаконного впливу на свідків мотивується наявністю очевидців події, у тому числі неповнолітніх, які ще не допитані судом, а також тим, що обвинувачений під час слідства змінював показання щодо обставин ДТП. Прокурор вказав, що з урахуванням тяжкості наслідків кримінального правопорушення, вагомості доказів, особи обвинуваченого та необхідності забезпечення його належної процесуальної поведінки, більш м`який запобіжний захід не зможе належним чином запобігти зазначеним ризикам. У зв`язку з цим сторона обвинувачення просила продовжити строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням визначених процесуальних обов`язків строком на 2 (два) місяці, за місцем його проживання АДРЕСА_1 .

Представник потерпілих ОСОБА_8 , клопотання прокурора підтримав.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора в частині продовження цілодобового домашнього арешту та просив змінити запобіжний захід на менш суворий домашній арешт у нічний час. Захисник зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим у розумінні вимог ст. 177, 178, 194 КПК України, оскільки наведені ризики не підтверджені належними та достатніми доказами. На його думку, сам по собі розмір можливого покарання не може свідчити про наявність ризику переховування, що узгоджується з практикою ЄСПЛ. Обвинувачений належно виконував покладені на нього обов`язки, з`являвся на всі виклики, брав участь у слідчих діях, сприяв встановленню обставин справи, зокрема за власної ініціативи забезпечив проведення слідчого експерименту. Це, на переконання сторони захисту, свідчить про відсутність намірів ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню. Окремо захисник наголосив на щирому каятті обвинуваченого та його посткримінальній поведінці: після події він намагався надати допомогу потерпілій, організовував донорство, не уникав моральної відповідальності та вживав заходів для висловлення співчуття родині загиблої. Також адвокат звернув увагу на позитивні соціальні характеристики ОСОБА_4 : він є студентом денної форми навчання магістратури юридичного факультету, бере активну участь у громадській діяльності, здійснює волонтерську допомогу ЗСУ, раніше не судимий. Цілодобовий домашній арешт, на думку захисту, фактично унеможливлює відвідування занять, складання сесії та продовження навчання, що призводить до непропорційного обмеження конституційного права на освіту. Крім того, захисник додав, що обвинувачений працював та має можливість відшкодовувати шкоду потерпілій стороні понад отримані страхові виплати, однак цілодобовий арешт позбавляє його такої можливості. З урахуванням викладеного сторона захисту просила відмовити у продовженні цілодобового домашнього арешту та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час (з 22:00 до 06:00) строком на два місяці з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, як такого, що є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час (з 22:00 до 06:00) строком на два місяці.

Розглянувши клопотання та матеріали обвинувального акту, заслухавши думку присутніх сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 , ставиться у вину те, що він, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Skoda» моделі «Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним на ділянці автодороги «12 км, Т-14-16, сполученням Львів-Пустомити-Меденичі», у межах населеного пункту с. Малечковичі, Львівського району Львівської області, у напрямку до м. Львів, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями (далі - ПДР України), зокрема: Розділу 12 п. 12.3, згідно якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; Розділу 12 п. 12.4, згідно якого «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год»; Розділу 18 п. 18.1, згідно якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». Таким чином, водій ОСОБА_4 проїжджаючи вказану ділянку дороги на автомобілі марки «Skoda» моделі «Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну та під час руху не обрав такої швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу, маючи реальну змогу для себе виявити пішоходів в межах дорожньої розмітки 1.14.2 «Зебра» ПДР України, якій передували інформаційно-вказівні знаки 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» ПДР України, 24.08.2025 допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху України неповнолітній пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у виді: трьох саден в лобній ділянці ліворуч, садна на переніссі посередині, садна над верхньою губою праворуч, синця на передній поверхні лівого плеча в верхній третині; травматичного субдурального крововиливу в тім?яній частці ліворуч, травматичного субарахноїдального крововиливу в тім?яно-потиличних ділянках двобічно, вогнищевих крововиливів в тканині мозку (варолієвого моста, мозолистого тіла); закритого перелому 11-го ребра ліворуч; розриву селезінки; закритого перелому ліктьового відростка лівої ліктьової кістки, які ускладнилась вираженим набряком та енцефаломаляцією, гнійним енцефалітом, гнійно-фібринозною плевробронхопневмонією та поліорганною недостатністю та яка, незважаючи на вжиті лікарями екстренні заходи медичної допомоги 30.08.2025, не приходячи до свідомості, померла у лікувальному закладі КНП «1-ше ТМО м. Львова «Лікарні Святого Миколая» унаслідок отриманих при ДТП тілесних ушкоджень. Указані тілесні ушкодження отримані неповнолітньою дитиною, а також подальше настання смерті ОСОБА_9 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв?язку із порушенням водієм ОСОБА_4 ПДР України. Разом із тим, у даній дорожній ситуації водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути ДТП, у разі належного виконання ним вимог пунктів 12.4 та 18.1 ПДР України, при цьому, завад технічного характеру щодо виконання указаних вимог безпечного для всіх учасників дорожнього руху керування транспортним засобом у нього не було.

ОСОБА_4 , обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

26.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає в повному обсязі.

Обґрунтованість пред?явленого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у тому числі: протоколом огляду місця події з додатками; показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , протоколами за наслідками проведених відтворень обстановки та обставин події, висновком інженерно-транспортної експертизи із дослідженням обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди № CE - 19/114-25/29699-1Т, висновком судової медичної експертизи з визначенням причин смерті № 20250914010200169, та іншими матеріалами в їх сукупності.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Нормами ст.177 КПК України визначено, що метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 та 4 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; - недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Строк домашнього арешту обвинуваченого закінчується 26.02.2026 року, однак судове провадження по даній справі перебуває на стадії судового розгляду.

Судом встановлено, що у відповідності із ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Враховуючи, відсутність доказів ухилення ОСОБА_4 від явки на вимогу органу досудового-розслідування та суду, визнання вини, беручи до уваги, що тяжкість наслідків, що наступили внаслідок кримінального правопорушення, не можуть бути основою обрання виду запобіжного заходу, враховуючи що потерпілі та їх представник потерпілого клопотання прокурора не заперечують, однак суд водночас враховує особисті обставини обвинуваченого.

Зокрема, ОСОБА_4 є студентом денної форми навчання 1-го курсу магістратури юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, що вбачається із довідки № 1656 від 18.12.2025 року, виданої за підписом декана юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_12 та секретаря ОСОБА_13 , що передбачає щоденне відвідування навчальних занять та активну участь у навчальному процесі. Згідно характеристики за № 4432 від 22.12.2025 року, виданої за підписом декана юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_12 , останній навчається за бюджетною формою, успішно завершивши до цього навчання за освітнім рівнем бакалавра права. У характеристиці також зазначено, що за період навчання він зарекомендував себе як відповідальний, ініціативний та організований студент, упродовж чотирьох років обіймав посаду старости академічної групи, був старостою гуртка з конституційного права, активно брав участь у діяльності органів студентського самоврядування та міжнародної студентської організації ELSA, де займав керівні посади на локальному та національному рівнях. Владислав виступав організатором численних освітніх, наукових і благодійних заходів, долучався до профорієнтаційних проєктів, зокрема «Uniweek», проявивши високі організаторські та лідерські якості. За своїми особистими та діловими рисами характеризується як принциповий, комунікабельний, цілеспрямований і відповідальний, здатний ефективно працювати в команді та приймати виважені рішення, у зв`язку з чим заслуговує на позитивну характеристику як суспільно активна та доброчесна особа, вказане також підтверджується рейтингом студентів для призначення академічної стипендії, в якому ОСОБА_4 знаходиться на 48 місці рейтингу із балом 168,800 1 півріччя, 1 курсу освітнього рівня - магістр. Також долучено харектеристику Студенської ради юридичного факультету "STUDRADA LAW", відповідно до якої ОСОБА_4 двічі у 2022 та 2023 роках обирався членом Студентської ради, брав активну участь в організації факультетських заходів (UNIweek, Studweek, благодійні ярмарки, зустрічі та лекторії), є співавтором позиції студентства щодо вдосконалення освітнього процесу, що сприяла впровадженню позитивних змін в організації навчання. Зазначено, що він пройшов шлях від члена ради до заступника її голови, користується повагою серед колег та характеризується високими моральними якостями доброзичливістю, чесністю, відповідальністю й цілеспрямованістю. ОСОБА_4 є активним членом ГО «ELSA Львів» та ВГО «ELSA Ukraine». З 2022 року обіймав посади Директора з фінансового менеджменту, Члена Правління та Віце-президента з фінансів, а також був кандидатом на посаду Президента осередку. На національному рівні працював Директором з Alumni у сфері внутрішнього менеджменту. Брав участь в організації понад 50 освітніх, професійних та міжнародних заходів, зокрема національних семінарів, дебатів, форумів та зустрічей. Долучався до благодійної діяльності, зокрема зборів на підтримку ЗСУ та соціальних ініціатив. Характеризується як відповідальний, ініціативний, цілеспрямований лідер з високим рівнем професійної підготовки та громадянської позиції. На підтвердження вищевказаного, стороною захисту долучено численні дипломи, сертифікати та подяки на ім`я ОСОБА_4 .

Окрім цього, ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де безперервно проживає з 2013 року. У характеристиці зазначено, що він зарекомендував себе як відповідальний, працьовитий і доброзичливий мешканець, який підтримує добросусідські відносини та користується повагою серед сусідів. Брав участь у благоустрої території ОСББ, прибиранні та проведенні дрібних ремонтних робіт, своєчасно сплачував обов`язкові внески та не мав заборгованостей. На початку повномасштабного вторгнення за власною ініціативою долучився до організації та облаштування підвального приміщення як укриття. Загалом характеризується виключно позитивно (характеристика з місця проживання, за підписом голови ОСББ "Радоцинська, 2" ОСОБА_14 від 19.12.2025 року).

Цілодобовий домашній арешт унеможливлює виконання ним освітніх обов`язків, що порушує право на освіту та створює загрозу відрахування, що є непропорційним обмеженням прав обвинуваченого.

Так, згідно зі ст. 26 Загальної декларації прав людини кожен має право на освіту.

У демократичному суспільстві право на освіту, необхідне для реалізації прав людини, займає настільки визначальне місце, що обмежувальне тлумачення першого речення статті 2 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини суперечить меті і предмету цього положення («Лейла Шахін проти Туреччини» (Leyla Єahin v. Turkey) [ВП], 2005, § 137; «Тімішев проти Росії» (Timishev v. Russia), 2005, § 64; «Чам проти Туреччини» (Cam v. Turkey), 2016, § 52; «Вельйо Велєв проти Болгарії» (Velyo Velev v. Bulgaria), 2014, § 33).

Щодо цього у Токійських правилах, прийнятих 14 грудня 1990 року Резолюцією 45/110 Генеральної Асамблеї ООН, передбачено принцип мінімального втручання в особисте життя людини при застосуванні запобіжних заходів, не пов`язаних із тюремним ув`язненням. Конкретні обмеження для підозрюваного (обвинуваченого) мають бути сформульовані чітко, їхня кількість повинна бути зведена до мінімуму (п. 2.6, 12.2 Правил). У процесі застосування не пов`язаних із тюремним ув`язненням заходів має дотримуватися право обвинуваченого на особисте життя, а також право на особисте життя його родини (п. 3.11 Правил).

Відповідно до ч.6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Враховуючи особливості запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає, що такий буде достатнім та таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, із сторони ОСОБА_4 , зокрема, те, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Частинами 1, 2 та 4 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; - недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Прокурор в судовому засіданні та клопотанні, окрім обґрунтованої підозри, наводить ризики, передбачені ст.177 КПК України, враховуючи що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, або без такого, яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, вчинив кримінальне правопорушення, яке спричинило смерть неповнолітньої потерпілої, може переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може бути застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання органу обвинувачення слід задоволити частково оскільки такий буде достатнім та таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України із сторони ОСОБА_4 . Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Також, вважається доцільним покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язків.

Строк запобіжного заходу, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 181 КПК України слід встановити 2 (два) місяці, а саме до 24 квітня 2026 року включно.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 183, 194, 197, 315, 331, 369, 370, 371, 372, 376, 395 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 2 (два) місяці до 24 квітня 2026 року включно, за місцем його проживання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22:00 год. до 06:00 год. без дозволу суду, у провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги;

прибувати до прокурора або до суду у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження за першим викликом;

повідомляти прокурора та суд у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження про зміну свого місця проживання.

утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні;

на час дії обов`язків, продовжити термін зберігання у відповідних органах держаної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що на підставі ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який приймає участь у розгляді справи.

Ухвалу передати на виконання Відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області.

Ухвала про продовження запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1