Решение № 134424809, 26.02.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/376/2026 Справа № 641/4945/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.,

представника відповідача Саніна А.О.,

розглянувши у м. Харкові в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

07.07.2025 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - Сисин В.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 97652780000 від 14.05.2021 у розмірі 397 474,71 грн., із яких; заборгованість за тілом кретиду 245 674,71 грн., заборгованість за процентами 0,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами 151 800,00 грн., судовий збір у розмірі 4 769,68 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн..

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 14.05.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 97652780000, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.Підписуючи кредитний договір, Позичальник погодилася із викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» із можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі- Правила), які розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Банку за посиланням URL: https://ukrsibbank.com/ та інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку, та оприлюднені в газеті «Урядовий кур`єр» № 105, 09.06.2017(із усіма змінами та доповненнями): умовами надання споживчого кредиту Позичальнику, його обслуговування і погашення, умовами відкриття та розрахунково - касового обслуговування поточних карткових рахунків. За умоами кредитного договору, сума кредиту за Договором становить 300000 грн. Кредит надається позичальнику без застави. Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору. Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме на споживчі цілі. Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку № 1 до Договору. Нарахування процентів здійснюється в порядку, передбаченому Правилами. Позичальник сплачує Банку комісії відповідно до умов кредитного договору та Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 17.04.2024 згідно умов Договору факторингу № 271 АТ «УКРСИББАНК» відступлено право вимоги за кредитним договором № 97652780000 від 14.05.2021 на користь ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», а відповідно ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» набуто права вимоги до Відповідача. Зазначає, що згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 397474,71 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 245674,71грн; заборгованість за процентами становить 0 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 151800 грн, яку просить стягнути в судовому порядку. Також позивач просить стягнути понесений ним судовий збір, а також витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн, вказуючи на те, що ним надані усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову.

Виклад позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що відповідач категорично не погоджується із наявністю будь-яких підстав для нарахування і стягнення комісійної винагороди у розмірі 151800 грн. Зазначає, що необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена пунктом 4.2.1. Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97652780000 від 14 травня 2021 року та Додатком 1 до кредитного договору. Умовами укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з управлінням кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу. Щомісячний розмір комісії за управлінням кредитом становить 2,3% від суми кредиту, загальна сума комісії обрахована позивачем у розмірі 151 800,00 гривень. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банк встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Тобто, фактично банком установлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, встановивши у кредитному договорі № 97652780000 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 151800,00 грн, банк та позивач, як правонаступник кредитора не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.Таким чином, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, визначені пунктом 4.2.1. Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97652780000 від 14 травня 2021 року та Додатком 1 до кредитного договору, які за законом повинні надаватись безоплатно, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, є нікчемними. Представник відповідача у судовому засіданні наголосив на тому, що у випадку якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення тілу кредита, просив розглянути питання розстрочення платежів. Посилається на те, що на даний час ОСОБА_1 перебуває у тяжкому фінансовому стані, що зумовлено тяжкою хворобою її сестри - ОСОБА_2 , діагноз: Рак ротоглотки, місцево розповсюджений процесу, у стані паліативної хіміотерапії. ОСОБА_1 здійснює її часткове утримання, купує ліки та здійснює часткову оплату за лікування, що підтверджується відповідними доказами, що додаються до відзиву на позовну заяву. Згідно довідок про доходи за 2020-2025 роки, ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_3 на посаді бухгалтера, річний дохід за 2020 рік після вирахування всіх податків та зборів - 37400,00 грн., за 2021 рік - 58 684,50 грн., за 2022 рік - 128 583,00 грн., за 2023 рік - 185 000,00 грн., за 2024 рік - 245 000,00 грн., за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 - 155 128,43 грн. Враховуючи вищевикладене, фінансовий стан ОСОБА_1 на даний час є дуже важким і одномоментне стягнення 245674,71 грн. заборгованості за кредитним договором є непомірним тягарем для останньої та може призвести до тяжких наслідків, у вигляді затримки лікування сестри. Зважаючи на наведені обставини, ОСОБА_1 вважає, що у разі задоволення позову, необхідно здійснити розстрочення виконання судового рішення, на один рік згідно наступного графіку: сплата заборгованості здійснюється у вигляді щомісячного платежу в розмірі 20 472,90 грн.; щомісячний платіж повинен бути здійснений Відповідачем не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця за який здійснюється сплата; платіж за перший місяць повинен бути здійснений Відповідачем не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Також представник відповідача вважає вимоги ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн не обґрунтованими, а суму безпідставно завищеною. Наголошує на тому, що за відомостями з ЄДРСР за контекстним пошуком: "УКРФІНСТАНДАРТ" + "Міньковська" + "заборгованість за Кредитним договором", в реєстрі судових рішень станом на 31.12.2025 наявне 51 рішення суду по аналогічним спорам (стягнення заборгованості за кредитом), де представництво прав та інтересів позивача здійснювала адвокат Міньковська А.В. Вищевказане свідчить про напрацювання так званої «спільної» правової позиції для всіх 51 аналогічних спорів: написання типового позову, ідентичність більшості доказів. В такому випадку, повне відшкодування судових витрат, є таким, що не відповідає обсягу дійсно виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часу, витраченого на їх виконання, а також призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача Сисин В.В. наголошує на тому, що згідно п. 3.5. Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 14.05.2026. Пунктом 3.11. Договору визначено, що позичальник сплачує Банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Додатком № 1 до Договору визначено такі види комісії: щомісячна комісія за управління кредитом, розмір якої становить 2,3% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу); комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, розмір якої розраховується, як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн; комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу в розмірі 500 грн; комісія за розрахунково-касове обслуговування (РКО), розмір якої визначається тарифами. У графіку платежів сторонами погоджено, що сума платежу за місяць (починаючи з 14.06.2021) становить 11 900,00 грн, з яких 5 000,00 грн йде на погашення основної суми кредиту, а 6 900,00 грн це комісія за управління кредитом. Вважає, що Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчии кредит комісій та інших обов язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Поряд з цим, звертає увагу суду, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Оскільки умова щодо сплати комісії міститься в договорі та додатку № 1 до договору, які підписані ОСОБА_1 , позивач стверджує, що позичальник був обізнаний про необхідність сплати таких платежів та погодився з такою сплатою. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. ОСОБА_1 , ознайомившись з договором, могла відмовитися від його укладення, однак, заперечень щодо сплати комісії у визначеному банком розмірі на момент підписання договору не заявляла, і в подальшому виконувала умови договору, частково сплачуючи кредит. Щодо розстрочення виконання рішення суду, то майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання, а тому представник позивача вважає, що у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду має бути відмовлено. Також зазначає, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн підлягають до повного задоволення.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 11.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Представник відповідача Санін А.О. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд розглянути можливість рострочення виконання судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

14.05.2021 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Укрсиббанк» з Анкетою-Заявкою на надання споживчого кредиту, в якій просила АТ «Укрсиббанк» надати їй споживчий кредит на таких умовах: строк користування кредитом 60 міс., сума кредиту 299600 грн. Також просила надати їй додатковий кредит з наступними умовами: максимальна сума додаткового кредиту 50000 грн; максимальна процентна ставка за додатковим кредитом 60% річних від фактично використаної суми додаткового кредиту; строк дії ліміту кредитування 24 місяці (із можливістю подовження на новий строк за рішенням Банку).

14.05.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 97652780000, відповідно до п. 2.1 якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Згідно п. 2.1, 2.2 Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. В порядку передбаченому п. 4.1 цього Договору, Банк відкриває Позичальнику поточний картковий рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

У п. 2.3 сторони погодили, що Банк має право надавати, а Позичальник отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів через інформаційно-телекомунікаційні системи Банку в порядку, викладеному у Правилах.

У розділі 3 Договору сторони погодили умови кредитування, а саме: сума кредиту за Договором становить 300 000 грн, кредит надається позичальнику без застави. Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з момент підписання Договору.

Кредит надається Позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 299600 грн на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 , відкритий у Банку до якого випущено платіжну картку; 400 грн на оплату страхового платежу відповідно до умов Договору добровільного страхування Позичальника, укладеного 14.05.2021 з ПрАТ «СК «КАРДІФ». Повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється відповідності з Правилами на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк» або на умовах договірного списання, передбаченого цим Договором та Правилами.

Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 14.05.2026.

Розмір ануїтетного платежу становить 11900 грн. Розмір першого ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру наступних платежів, розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх.

Ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 8 числа (включно) кожного місяця. Процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

14.05.2021 АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 підписали Додаток № 1 до Договору № 97652780000 від 14.05.2021, яким визначено найменування, розмір комісії, порядок сплати та умови нарахування комісії, графік платежів, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Договором.

Крім того, 14.05.2021 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту.

17.04.2024 між АТ «Укрсиббанк» (Клієнтом) та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (Фактором) було укладено Договір факторингу №271, згідно п. 2.1 якого за цим Договором АТ «Укрсиббанк» відступає ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», а ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» зобов`язується прийняти Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Укрсиббанк» за плату та на умовах, визначених цим Договором.

За домовленістю Сторін та згідно положень ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України фінансування АТ «Укрсиббанк» здійснюється шляхом купівлі у нього ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» Права Вимоги.

Згідно з п. 2.2 Договору факторингу Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами у паперовому вигляді.

У п. 3.1 Договору факторингу сторони погодили, що сума фінансування, що надається Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги, складає 3,9% від Суми Прав Вимог, визначеної в Реєстрі Боржників. Для розрахунку Суми фінансування Заборгованості за Правом Вимоги, що виражена в іноземній валюті, перераховуються за офіційним курсом НБУ гривні щодо іноземних валют на дату підписання даного Договору. Сума фінансування становить 2 162 841,66 грн.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України та п. 2.1 цього Договору сума фінансування дорівнює вартості (ціні) за відступлення Прав Вимоги.

Фактор зобов`язується сплатити Клієнту Суму фінансування одним платежем не пізніше дати підписання Сторонами цього Договору (п. 3.2 Договору).

17.04.2024 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» підписали Реєстр Боржників до Договору Факторингу №271 від 17.04.2024, серед яких за №620 міститься інформація про ОСОБА_1 , кредитний договір № 97652780000 від 14.05.2021, заборгованість за основним боргом 245674,21 грн, заборгованість за комісією 151800 грн, загальна сума заборгованості 397474,71 грн.

Зі змісту платіжної інструкції №401 убачається, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» було сплачено на користь АТ «Укрсиббанк» суму 2162841,66 грн, як оплату згідно з Договором факторингу №271 від 17.04.2024.

Позивачем надано виписку за кредитним договором № 97652780000 від 14.05.2021, складеною АТ «Укрсиббанк», з якої зокрема убачається, що 14.05.2021 ОСОБА_1 надано кредит згідно з угодою № 97652780000 від 14.05.2021 в сумі 300000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №97652780000 від 14.05.2021 в загальній сумі 397474,71 грн, з яких 176663, 40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 151800 грн - заборгованість по комісії.

Матеріали позовної заяви містять досудову вимогу Вих. № 2292511108-АВ від 18.07.2024, адресовану Мордхілевич С.В. в інтересах ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» за підписом адвоката Міньковської А.В., якою ОСОБА_1 проінформовано, що станом на 18.07.2024 загальний розмір заборгованості за її кредитним договором становить 397474,41 грн.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Релевантне законодавство, оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правилами статті 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями статті 629 ЦК України.

Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір від 14.05.2021 № 97652780000 власноручно підписано відповідачем та останній містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, розмір відсоткової ставки (річної), договір підписано сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконував його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши від банку кредитні кошти в загальному розмірі 300 000,00 грн, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 , свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконавла.

ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Надана виписка з рахунку Мордхілевивідповідає наданому ним розрахунку заборгованості.

Отже, позивачем доведений факт наявності заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 97652780000 від 14.05.2021.

Як унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного 17 квітня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» Договору факторингу №271, а тому до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» перейшло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 97652780000 від 14.05.2021, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 .

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором та не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Водночас суд не погоджується з доводами позовної заяви в частині правомірності нарахування комісії з огляду на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

\Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з управлінням кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу.

Згідно Додатку №1 до договору № 97652780000 від 14.05.2021, щомісячний розмір комісії за управлінням кредитом становить 2,3% від суми кредиту (включається до суми ануїтентного платежу), загальна сума комісії обрахована у розмірі 151800 грн.

При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банк встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту.

Тобто, фактично банком установлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору та додатку №1 до договору № 97652780000 від 14.05.2021 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 травня 2024 року, прийнятій у справі №750/11580/21, провадження №61-15782св24.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, визначені в п.п. 3.11. Договору про надання споживчого кредиту № 97652780000 від 14.05.2021 та у Додатку №1 до вказаного Договору, які за законом повинні надаватись безоплатно, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч.3ст.13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд дійшов висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору про надання споживчого кредиту № 97652780000 від 14.05.2021 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за управління кредитом (пункт 3.11. Договору та Додатку №1 до вказаного Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, АТ «Укрсиббанк» без належних на те правових підстав нарахована комісія за управління кредитом на загальну суму 151800 грн, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитом, наданого позивачем до позовної заяви, ОСОБА_1 було сплачено в рахунок комісії за обслуговування кредиту на загальну суму в розмірі 62100 грн. Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність положення кредитного договору № 97652780000 від 14.05.2021 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування (управління) кредиту у розмірі 2,3 % від суми кредиту (включається до суми ануїтентного платежу), суд вважає за можливе суму в розмірі 62100 грн сплачену відповідачем в рахунок комісії, зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим, суму за тілом кредиту, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , необхідно зменшити до 183574,71 грн (245 674,71 - 62100 =183574,71).

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 97652780000 від 14.05.2021 становить 183574,71 грн та є заборгованістю за тілом кредиту, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішенння

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В обгрунтування необхідності задоволення клопотання про розстрочення виокнання рішення суду, представник позивача посилається на те, що на даний час ОСОБА_1 перебуває у тяжкому фінансовому стані, що зумовлено тяжкою хворобою її сестри - ОСОБА_2 , діагноз: Рак ротоглотки, місцево розповсюджений процесу, у стані паліативної хіміотерапії. ОСОБА_1 здійснює її часткове утримання, купує ліки та здійснює часткову оплату за лікування, що підтверджується відповідними доказами, що додаються до відзиву на позовну заяву. Враховуючи вищевикладене, фінансовий стан ОСОБА_1 на даний час є дуже важким і одномоментне стягнення 245674,71 грн. заборгованості за кредитним договором є непомірним тягарем для останньої та може призвести до тяжких наслідків, у вигляді затримки лікування сестри.

Дослідивши надані докази, суд зауважує, що на підтвердження заявленого клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідачка надає копіє квитанцій, медичні висновки, направлення на проходження лабораторних досліджень, які датовані липнем 2024 року -липень 2025 року, що підтверджують тяжке онкологічне захворювання її близького родича. Водночас висновок суду про необхідність розстрочення виконання рішення суду має грунтуватися на досліджених доказах, які стосоються саме періоду ухвалення судового рішення та є актуальними на дату винесення судового рішення.

З огляду на викладене, суд не встановив необхідних та достатніх підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення станом на момент ухвалення рішенння суду, що не позбавляє відповідачку права повторно звернутися із клопотанням про розстрочення виконання рішення суду із наданням відповідних доказів.

Розподіл судових витрат

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позвних вимог (46,19 %) у сумі 2203,12 грн (4769,68 х46,19%)

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн. В свою чергу представник відповідача наголошує на неспівмірності заявлених витрат на правову допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 1статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, суд установив, що позивачем ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» 22.01.2025 укладено договір про надання правової допомоги №49648956 з адвокатом Міньковською А. В. Умовами п. 2.1. розділу 2 договору сторонами погоджено, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Як убачається з копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 Міньковська А.В. має право на заняття адвокатською діяльністю.

У п. 4.1, 4.2 розділу 5 договору про надання правової допомоги №49648956 від 22.01.2025 року сторони погодили, що загальна вартість Послуг, що надається Адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.7 даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.8 даного Договору.

Юридичну допомогу, що надається Адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

01.07.2025 між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено Додаткову угоду №97652780000 до Договору №49648956 про надання правової допомоги від 22.01.2025 року, якою розділ 2 «Предмет договору» погоджено розширити та доповнити новим пунктом такого змісту: «2.1 Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Також погоджено доповнити розділ 5 «Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту: «4.9 за здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом».

У п. 5 Додаткової угоди визначено, що ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору №49648956 про надання правової допомоги від 22.01.2025.

Крім того, позивачем додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» щодо стягнення кредитної заборгованості від 01.07.2025, згідно з яким загальна вартість робіт адвоката складає 10000 грн.

01.07.2025 Міньковською А.В. та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» підписано Акт №97652780000 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.

Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 10000 грн не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.

Враховуючи характер виконаних адвокатом Міньковською А. В. робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, в межах подання розгляду та вирішення позовної заяви, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, а також зважаючи на наявність заперечень з боку представника відповідача та те, що судом зменшено суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» суму заборгованості з 397474,71грн до 183574,71 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за кредитним договором № 97652780000 від 14.05.2021 в розмірі 183574 (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн 71 (сімдесят одна) коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2203 (дві тисячі двісті три) грн 12 (дванадцять) коп та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», ЄДРПОУ 41153878, місце знаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б, оф. 503.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса рестрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Г.В.Кожихова