Решение № 134419802, 27.02.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 202/10880/25

Провадження № 2/644/220/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» звернулося до Індустріального районного суду м. Харкова позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 22375 від 17.08.2018 у розмірі 25249 грн. 50 коп., яка складається з наступного: 5000 грн. - заборгованість за кредитом, 20249,50 грн. - заборгованість за відсотками та комісіями. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо порядку повернення запозичених коштів.

1.2. Представниця відповідача надала до суду відзив, в якому вказала, що з матеріалів справи неможливо встановити що за особистий кабінет мається на увазі у п. 4.2 договору, які є докази реєстрації кабінету відповідачем, а також які є докази розміщення вказаних у п. 4.2 договору документів позивача в особистому кабінеті. За наданим позивачем розрахунком відсотки, комісії та інші нарахування були нарахорвані позивачем в строк з 17.08.2018 по 10.02.2019, що є порушенням умов договору, оскільки з 14.10.2018 позивач був позбавлений права нараховувати відсотки відповідачу за користування кредитом. Строк позовної давності із стягнення пені закінчився 14.10.2019, а строк позовної давності за іншими вимогами також пропущено. Крім того, особисто відповідач не звертався до позивача щодо укладання договору позики, а договір позики, додатки до нього та додаткова угода з додатками не містять підпису ОСОБА_1 . Яким чином було згенеровано та використано одноразовий ідентифікатор електронного підпису не зрозуміло. При цьому договір позики не містить особистого номеру телефону, інших персональних контактних даних відповідача, за якими він міг би отримати код електронного підпису. Крім того, надані документи не містять підпису уповноваженої особи ТОВ «ФК «Гелексі», що свідчить про неукладеність договору. Також у справі відсутні докази того, що один з примірників договору був переданий відповідачу. Також, недоведений факт передання відповідачу грошових коштів за договором.

В підсумку, представниця відповідача просить застосувати строк позовної давності у спірних правовідносинах та відмовити у задоволенні позову.

1.3. У відповіді на відзив представник позивача вказав, що послідовність дій щодо укладення договору позики чітко роз`яснено в інформаційній системі Товариства. Відповідач виконав всі необхідні дії в інформаційній системі та уклав договір. Номер телефону відповідача та номер його банківської картки зазначались в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Кошти за договором були надані відповідачу, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Елаєнс». Договором було передбачено комісію як плату за користування позикою після настання строку погашення.

1.4. В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Представниця відповідача в судовому засіданні 24.02.2026 заперечувала проти задоволення позову з підстав, які викладені у відзиві.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Представник позивача надав до суду документ з назвою «Договір позики № 22375» від 17 серпня 2018 року. Сторонами у договір вказані ТОВ «ФК «Гелексі» в якості позикодавця та ОСОБА_1 в якості позичальника.

Відповідно до тексту вищевказаного документа позикодавець надає позичальнику грошові кошти (позику), а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений договором.

Згідно п.п. 1.1 договору сума позики складає 5000 грн. Плата за користування позикою встановлюється у вигляді процентів, що складає 0,01% в день від поточного залишку позики, та комісії, що складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно п. 1.1.1 Договору.

Строк повернення позики визначений до 15.09.2018.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кошти (позика) надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.1.1 Договору в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника.

Відповідно до п. 4.1, 4.3 Договору позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 15 вересня 2018 року.

Обчислення строку користування позикою на нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору.

В п. 9.6 договору визначено, що сторони підтверджують, що примірники всіх укладених Договорів, а також змін і додатків до них вручаються Позичальнику шляхом їх розміщення (відображення) в Особистому кабінеті з моменту їх підписання Позичальником в порядку, встановлену Правилами.

Із графіку платежів до договору позики №22375 від 17 серпня 2018 року слідує, що сума позики становить 5000 грн., проценти за користування позикою 14,50 грн., комісійна винагорода за користування позикою 2175 грн., що загалом становить 7189,50 грн., термін платежу до 15.09.2018 року.

До суду також було надано документ з назвою «Додаткова угода № 1 до договору позики № 22375 від 17 серпня 2018 року». Вказаний документ датований 15.09.2018 та в ньому вказано, що ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» додаткову угоду №1, якою внесено зміни до договору позики №22375 від 17.08.2018, зокрема строк повернення позики (термін платежу) визначено до 14.10.2018.

За Графіком платежів до додаткової угоди №1 сума позики 5000 грн., проценти за користування позикою 14,50 грн., комісійна винагорода за користування позикою 2175 грн., термін платежу 14.10.2018, заборгованість за договором позики 7189,50 грн.

У вищенаведених договорі, графіку та графіку до додаткової угоди вказано, що позичальник підписав їх електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, а у графі підпису директора ТОВ «ФК «Гелексі» вказана послідовність букв та цифр замість підпису.

2.2. Згідно з листом від 01.09.2025 ТОВ «ФК ЕЛАЄНС», 17.08.2018 в порядку надання послуг з переказу коштів за договором з ТОВ «ФК «Гелексі» на карту НОМЕР_1 зараховано 5000 грн., номер транзакції в системі 1080233952.

У листі АТ «Універсал Банк» від 11.02.2026 вказано, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 . Номер телефону, на який надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою за період з 16.08.20018 по 18.08.2018 +380664452550. З виписки про рух коштів по картці видно, що 17.08.2018 на картку було зараховано 5000 грн., в графі деталі операції вказано «CreditCard MC».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 за договором позики №22375 від 17 серпня 2018 року має заборгованість у загальному розмірі 27177,91 грн.

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статями 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

3.2. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, яка була чинною станом на час створення спірного договору позики) вказано, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

3.3. Стаття 100 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

3.4. У постанові Верховного Суду у справі № 758/14925/23 від 04.02.2026 вказано, що за своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України «Про електронні довірчі послуги») спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд вважає, що позивачем підтверджено факт видачі грошових коштів відповідачу на суму 5000 грн. Цей факт доведений листом від 01.09.2025 ТОВ «ФК ЕЛАЄНС» та випискою з рахунку відповідача. Вказані кошти мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача, оскільки відповідач та його представниця не довели факту повернення цих коштів відповідачем.

Разом з тим, з урахуванням аргументів представниці відповідача проти підписання відповідачем спірного договору позики та будь-яких інших супутніх документів, суд вважає недоведеним факт підписання та укладення сторонами договору позики на тих умовах сплати відсотків та комісії, які вказані у наданих до суду примірниках договору позики та додаткової угоди до нього.

По-перше, зі змісту договору позики, графіку платежів до нього та графіку платежів до додаткової угоди неможливо встановити яким чином представник (директор) ТОВ «ФК «Гелексі» підписав ці договори. Ухвалою суду від 22.01.2026 від позивача було витребувано в електронній формі оригінали договору позики, графіку платежів до вказаного договору позики, додаткової угоди № 1 до вказаного договору позики, графіку платежів до цієї додаткової угоди, паспорту позики, проте до суду були надані лише PDF-файли цих документів, які не містять кваліфікованих чи удосконалених електронних підписів директора Товариства.

По-друге, додаткова угода до договору позики взагалі не містить навіть посилань на те, що будь-яка із сторін підписала додаткову угоду будь-яким чином (власноручним підписом, одноразовим ідентифікатором, кваліфікованим електронним підписом тощо). В додатковій угоді повністю відсутній розділ для підписів сторін.

По-третє, позивач не надав до суду жодних доказів, які підтверджують факт поєднання одноразового ідентифікатора, яким відповідач нібито підписав спірний договір позики та інші супутні документи, з підписаними за його допомогою даними. Зокрема, позивач не надав доказів того, що відповідач певним чином ідентифікувався в інформаційно-комунікаційній системі позивача і залишив там свої контактні дані, а потім отримав вказаний у документах одноразовий ідентифікатор за цими контактними даними.

Вищенаведений висновок суду додатково підтверджується тим, що у позовній заяві представником позивача вказано один номер телефону відповідача ( НОМЕР_3 ), у відповіді на відзив на сторінці 5 (а.с. 72) представником позивача вказано інший номер телефону відповідача, на який нібито був надісланий одноразовий ідентифікатор (380674642628), а у документах АТ «Універсал Банк» вказано третій номер телефону відповідача, який був його фінансовим номером станом на дату надання позики (0664452550).

Таким чином, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків та комісії, оскільки позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору позики на тих умовах сплати відсотків та комісії, які вказані у наданих до суду примірниках договору позики та додаткової угоди до нього.

4.2. Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє часткове підтвердження в ході судового засідання, є частково достовірними та частково обґрунтованими, а тому суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню на суму 5000 грн. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 06.11.2025 про сплату судового збору в сумі 2423 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково (задоволено 19,80% вимог), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 479 грн. 64 коп. (2422,40 х 0,1980).

5.2. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК» Гелексі» надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25 листопада 2019 року, договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК» Гелексі» та адвокатом Рудзей Ю.В., акт №22375 наданих послуг правничої допомоги від 01 вересня 2025 року з детальним описом наданих послуг: правовий аналіз спірних правовідносин, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, формування додатків до позовної заяви, сума наданих послуг складає 5000 грн.

На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи часткове задоволення позовних вимог. Пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 990 грн. (5000 грн. х 0,1980)

Враховуючи вищевказані обставини та факт часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 990 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

5.3. Представниця відповідача в судовому засіданні 24.02.2026 вказала, що докази понесення відповідачем судових витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код в ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1) заборгованість в розмірі 5000 грн.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код в ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 479 грн. 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 990 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Денис БАРОНІН