Постановление суда № 134417933, 27.02.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 761/46660/25

Провадження № 2-з/369/24/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Крушельницької Ганни Леонідівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, покладення зобов`язання виконати дії щодо виключення з особового рахунку боргу попередніх власників житлового приміщення, -

встановила:

представник позивача Крушельницька Г.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», згідно якого просить зобов`язати ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , належним йому на праві власності, заборгованість попередніх власників, що виникла до 01.03.2025 року.

Разом із позовною заявою представник позивача подала заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Київській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії із припинення чи обмеження газопостачання (розподілу) природного газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог заяви представник позивача посилалась на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Позивач є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 05.05.2023 року. У жовні 2025 року позивач отримав від відповідача «повідомлення про припинення споживання природного газу» від 24.09.2025 року № 119/4.3.1 72185-2025/180059130, яким позивача повідомлено, що «станом на 24.09.2025 року по його особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість з оплати за спожитий природний газ у розмірі 410 000,00 грн., яка утворилась за період з 24.06.2025 року по 31.08.2025 року. Крім того, позивач отримав повідомлення на припинення (обмеження) газопостачання споживачу та пломбування вхідної запірної арматури від 08.10.2025 року, яким відповідач доручає Київській філії ТОВ «Газмережі України» припинити розподіл природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Одна як вбачається із таблиці нарахувань, наданої ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» листом № 119/2.1.5-80751-2025 від 24.10.2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 24.06.2025 року по 31.08.2025 року споживання природного газу становило 0 куб. м. Натомість ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області та отримало судовий наказ у справі № 369/11942/24, яким наказано стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у сумі 410 354,32 грн. А як вбачається з відповіді ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 02.12.2024 року на адвокатський запит, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є постачальником природного газу для газифікованого об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєним особовим рахунком № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Станом на 31.10.2024 року за ним обліковується заборгованість у сумі 410 354,32 грн. Таким чином, існує реальна загроза припинення газопостачання позивачу зв`язку із заборгованістю перед відповідачем зовсім іншої особи. Примусове припинення газопостачання до житла заявника через існування оспорюваної заборгованості за послуги з газопостачання, може мати вкрай негативні та незворотні наслідки для життя та здоров`я, припинення газопостачання до житлового будинку в якому проживає заявник за адресою: АДРЕСА_1 в зимовий період створить для його життя та здоров`я, позбавить можливості опалення будинку та готування їжі. Відтак, вказане обмеження не буде відповідати нагальній суспільній необхідності, і таке втручання в права заявника не буде необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Відповідно до ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, та співмірність забезпечення позову заявленим позовним вимогам та інші відомості, потрібні для забезпечення позову, та додані докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, статтею 150 ЦПК імперативно встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, за рахунок якого пропонується забезпечити позов, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Вимогою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все проти несумлінних дій відповідача.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, спір стосується правомірності нарахування позивачу заборгованості за спожитий природній газ попередніх власників до 01.03.2025 року.

Представник позивача вказує, що припинення газопостачання (відключення) домогосподарства позивача в зимово-весняний період 2025 року створить загрозу життю позивача, позбавить можливості опалення будинку.

Ініціатором з припинення газопостачання на об`єкт заявника виступає постачальник природного газу ТОВ «ГК Нафтогаз України» з огляду на наявність заборгованості за постачання природного газу, тоді як ТОВ «Газорозподільні мережі України», як Оператор ГРМ, не виступає самостійним ініціатором з припинення газопостачання, а лише виконавцем наданого йому ТОВ «ГК «Нафтогаз України» доручення. Між тим, представник позивача ставить питання про заборону, в тому числі, Київській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії із припинення чи обмеження газопостачання (розподілу) природного газу до будинку, однак стороною у справі Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є. А тому суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності перед законом, оскільки мета забезпечення позову це тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

З огляду на предмет спору, судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо фактичного розміру заборгованості та обсягу спожитого газу, отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо припинення чи обмеження газопостачання (розподілу) природного газу позивачу призведе до порушення прав позивача як споживача послугу з газопостачання. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а тому забороняє ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вчиняти дії із припинення чи обмеження газопостачання (розподілу) природного газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 149-153, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суддя, -

постановила:

заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Крушельницької Ганни Леонідівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, покладення зобов`язання виконати дії щодо виключення з особового рахунку боргу попередніх власників житлового приміщення задовольнити частково.

Заборонити ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вчиняти дії із припинення чи обмеження газопостачання (розподілу) природного газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ЄДРПОУ 40121452, адреса місця реєстрації: м. Київ, вул. Шолуденка, 1.

Суддя - Лапченко О.М.