Постановление суда № 134416004, 26.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7473/23

Провадження № 4-с/201/18/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

при секретарі Головко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, заінтересована особа суб`єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2026 до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, заінтересована особа суб`єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог скарги, заявник посилався на те, що 17.02.2026 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 75791274 за допомогою АСВП, оскільки в телефонній розмові стало відомо про здійснення оцінки її квартири в межах вказаного провадження. Тобто результати визначення вартості чи оцінки майна скаржнику стали відомі лише 17.02.2026, а отже строк на подання скарги був порушений з поважних причин та підлягає, на думку скаржника, поновленню.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»: «Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.».

Скаржник не отримував від приватного виконавця результатів оцінки, не був присутній під час огляду належного йому нерухомого майна оцінщиком та взагалі перебуває за кордоном вже тривалий час. В квартирі, належній скаржниці ніхто не проживає, та відповідно ніхто не міг надати доступ оцінювачу для огляду об`єкту оцінки.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного / приватного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

У зв`язку з викладеним просить суд поновити строк на подання скарги, визнати рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни неправомірними та визнати оцінку майна недійсною.

Заявник чи її представник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Приватний виконавець в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду справи позовні вимоги було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту №26204000463327 від 17.03.2020 станом на 18.05.2023 у розмірі 512963 грн. 04 коп. (п`ятсот дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три грн. 04 коп.) з яких: 239418 грн. 67 коп. - залишок строкового кредиту; 59 581 грн. 33 коп. залишок простроченого кредиту, 12582 грн.58 коп. залишок нарахованих строкових відсотків, 201380 грн.46 коп. - залишок прострочених відсотків.

11.07.2024 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист у справі.

13.08.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. було відкрите виконавче провадження ВП № 75791274.

Постановою приватного виконавця від 15.12.2025 в рамках виконавчого провадження було призначено суб`єкта оціночної діяльності фізичну особу підприємця ОСОБА_2 .

12.01.2026 виконавцю було надано звіт про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

У звіті було зазначено, що оцінювачу не було надано можливості для внутрішнього огляду квартири.

Доказів отримання скаржником звіту матеріали виконавчого провадження не містять.

Також у скарзі ОСОБА_1 посилалась на той факт, що приватний виконавець була обізнана про факт того, що боржник перебувала за межами України, про що в матеріалах виконавчого провадження є відповідні відомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі N 821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі N 308/12150/16-ц.

Як установили суди та свідчать матеріали справи, у цьому випадку боржник оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10, частина перша статті 11 Закону України Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440 (далі - Національний стандарт N 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт N 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року N 1442 (далі - Національний стандарт N 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту N 2 з урахуванням вимог Національного стандарту N 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту N 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту N 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту N 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту N 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту N 1).

За змістом пункту 56 Національного стандарту N 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 15 Національного стандарту N 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Суд вважає, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною.

У матеріалах справи немає доказів того, що виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження державним виконавцем було порушено положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту N 2 з урахуванням вимог Національного стандарту N 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною, а отже оцінка повинна бути визнана судом недійсною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи до уваги поважність причин пропуску скаржником строку на подачу скарги, про що в ній зазначено, вважаю за можливе поновити ОСОБА_1 строк на подачу скарги на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання.

Доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, а тому, ці витрати не відшкодовуються відповідно до ст. 452 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.76-81, ч. 2 ст. 247, ст.ст.260, 261,353, 447,448, 450, 451, 452 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на подачу скарги на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, заінтересована особа суб`єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 .

Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, заінтересована особа суб`єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни щодо примусового виконання виконавчого листа №201/7473/23 від 11.07.2024, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, неправомірними.

Визнати недійсним звіт про оцінку майна від 12 січня 2026 року, виконаний в рамках виконавчого провадження № 75791274 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.В. Батманова