Решение № 134414558, 16.01.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2026 Справа №607/11475/25 Провадження №2/607/347/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки, адвоката Карапетян Е. Т.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Ковалик О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Карапетян Е. Т., звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 14 серпня 2018 року сторони зареєстрували шлюб у Денисівській сільській раді Козівського району Тернопільської області. У цьому шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2020 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. За цим судовим наказом у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів.

Спільний син сторін ОСОБА_4 завжди проживав з позивачкою, яка здійснює повне його утримання. З грудня 2019 року ОСОБА_2 жодної участі в утриманні сина не бере, контактів з ним не підтримує, фактично відповідач самоусунувся від виконання ним свого батьківського обов`язку.

ОСОБА_2 не цікавився життям сина ОСОБА_4 та здоров`ям дитини. Матеріально не утримує свого сина, між відповідачем та дитиною відсутній будь-який емоційний зв`язок.

З грудня 2019 року відповідач не проживає з позивачкою та їх спільним сином, не здійснює будь-яких дій, щоб налагодити стосунки з дитиною, що в сукупності з іншими обставинами свідчить про умисне ухилення ОСОБА_2 від виховання сина та є підставою для позбавлення його батьківських прав в якнайкращих інтересах дитини.

Враховуючи вищенаведене, можна прийти до висновку, що ОСОБА_2 самоусунувся від батьківського обов`язку щодо піклування про фізичний, духовний, моральний та соціальний розвиток свого сина, не піклується про здоров`я дитини.

Отож, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 09 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/11475/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

28 серпня 2025 року судом зареєстроване клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е. Т. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог в особі Органу опіки та піклування Купчинецької сільської ради, оскільки позивачка ОСОБА_1 , проживає по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 03 жовтня 2025 року, залучено до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради.

18 листопада 2025 року судом зареєстроване клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е. Т. про долучення доказів ухилення батька від виконання ним обов`язку щодо утримання сина, яке судом вирішене, ухвала занесена до протоколу судового засідання.

04 грудня 2025 року судом зареєстроване клопотання про долучення рішення виконавчого комітету Купчинецької сільської ради № 269 від 15 вересня 2025 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1 , яка виховує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо позбавлення батьківських прав його батька ОСОБА_2 », яке судом вирішене, ухвала занесена до протоколу судового засідання.

Суд протокольною ухвалою від 16 січня 2026 року закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи № 607/11475/25 по суті.

Позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Карапетян Е. Т. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, які наведені у позові. Позивачка додатково пояснила, що батько бачив сина останній раз, коли дитині було три місяці. Дитина не знає свого біологічного батька, ОСОБА_4 вважає, що його батьком є теперішній чоловік позивачки. ОСОБА_2 взагалі не цікавився сином, не приїздив до нього, не приносив подарунків, не вітав з днем народження, в будь-який спосіб не допомагав дитині. Перешкод у виконанні батьківського обов`язку ОСОБА_1 відповідачу не чинила, номеру телефону і місця проживання не змінювала.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав. Суду пояснив, що бачив сина коли йому було три місяці, як виглядає зараз дитина він не знає. Чому ставлення відповідача до сина є байдужим, не зміг відповісти.

Представник третьої особи Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи попередньо повідомлявся.

Представник третьої орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_4 . Пояснювала, що відповідач був присутній на засіданні органу опіки та піклування, де підтвердив, що з тримісячного віку не бачив сина, не цікавився його станом здоров`я та інтересами. При обстеженні умов проживання встановлено, що для дитини створені всі необхідні умови для розвитку і належного виховання, однак ОСОБА_2 відсутній у житті сина ОСОБА_4 , він не цікавиться побутом і навчанням дитини у школі, не спілкується з ним по телефону, не знає про дитину нічого в якому класі навчається, розміру одягу, взуття, його звичок.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що є сусідом ОСОБА_1 , однак знайомий і з відповідачем, знає, що у них є спільна дитина, але імені хлопчика не пригадує. Років 3-4, а може і більше свідок не бачив, щоб ОСОБА_2 приїздив до дитини. Про участь відповідача у вихованні та матеріальному утриманні сина свідку нічого не відомо.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача та представника третьої особи, пояснення свідка, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

14 серпня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб в Денисівській сільській раді Козівського району Тернопільської області, який було розірвано, що стверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2020 року у справі № 607/3034/20, актовим записом про шлюб № 3 Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 14 серпня 2018 року, згідно цифрової копії документу із застосунку «ДІЯ».

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 жовтня 2018 року Великолуцькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України.

15 вересня 2022 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб в Козівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 15 вересня 2022 року Козівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Відповідно до довідки Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 1-28 від 19 травня 2025 року, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 проживають в АДРЕСА_1 , без реєстрації.

Як вбачається з довідки КНП «Козівської центральної районної лікарні Козівської селищної ради» №01.1-11/1750 від 22 травня 2025 року, ОСОБА_3 з 2023 року знаходиться на обліку в лікаря-педіатра ОСОБА_10 , на огляд дитину супроводжує мати ОСОБА_1 . Батько дитини ОСОБА_2 жодного разу в лікаря-педіатра з дитиною не був.

Згідно з довідкою Денисівського дитячого садку «СОНЕЧКО» № 2 від 16 травня 2025 року, ОСОБА_3 , відвідує даний дошкільний заклад з вересня 2024 року. За весь час відвідування садку його батько ОСОБА_2 жодного разу не приводив і не забирав дитини з дошкільного закладу.

Як вбачається з вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/11008/16-к від 09 квітня 2020 року, постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/23070/19 від 20 листопада 2019 року, постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/3471/20 від 04 травня 2020 року, ОСОБА_2 визнавався винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. ст. 296 КК України, а також притягувався до адміністративної відповідальності за ст. ст. 183-1, 183-2 КУпАП.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області № 169136 від 06 листопада 2025 року, станом на 01 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів згідно судового наказу № 607/3651/20 від 20 березня 2019 року складає 7 990,00 грн.

Рішенням Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 269 від 20 листопада 2025 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1 , яка виховує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо позбавлення батьківських прав його батька ОСОБА_2 » затверджено акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї громадянки ОСОБА_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 від 17 листопада 2025 року та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За змістом висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , органом опіки оцінено всі описані вище судом документи. 17 листопада 2025 року членами комісії з питань захисту прав дитини проведено обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , де сім`я проживає без реєстрації. В ході обстеження встановлено, що будинок, який належить на праві власності бабусі хлопчика ОСОБА_11 , складається з 4-х кімнат, кухні, коридору. Є літня кухня, господарські будівлі. В будинку є електро- та газопостачання. Умови проживання хороші, дитина забезпечена усім необхідним для комфортного проживання, навчання та проведення дозвілля. Хлопчик навчається в першому класі Денисівської гімназії імені Іванни Блажкевич. Батько підтвердив, що фактично не бере участі у його вихованні, догляді, фізичному та духовному розвитку. Він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно сина та розуміє, що у випадку прийняття судом позитивного рішення на користь матері, він втрачає особисті немайнові права щодо дитини (право на виховання, представництво, пільги, спадкування тощо), але зобов`язання щодо сплати аліментів залишається. Враховуючи наведене, орган опіки та піклування вважає, що доцільно позбавити громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Комісією в складі заступника Купчинецького сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Гаркуля Олександра Валерійовича, керуючої справами (секретаря) виконкому сільської ради Мазепи Оксани Петрівни, виконуючої обов`язки начальника відділу організаційно-кадрової роботи та правового забезпечення - головного спеціаліста з юридичних питань Ковалик Ольги Миколаївни, фахівця з соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг Купчинецької сільської ради» Крушевської Галини Володимирівни проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована з сином за адресою: АДРЕСА_2 , але проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Її сім`я складається з наступних осіб: чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в даний час перебуває на службі в Збройних Силах України; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; вітчим - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; бабуся - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї громадянки ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , від 17 листопада 2025 року. Цим актом також зафіксовано, що дитина сторін не знає батька, а батьком кличе вітчима ОСОБА_14 . Мати ОСОБА_1 не забороняє батькові ОСОБА_2 спілкуватися з дитиною.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першоючетвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будьяких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що державиучасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першоютретьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: поперше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; подруге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У виниклому спорі у справі № 607/11475/25 суд оцінює зібрані докази в сукупності та виснує про те, що поведінка відповідача стосовно сина ОСОБА_4 є байдужою, інтерес до дитини у батька відсутній, останній раз ОСОБА_2 бачив сина, коли йому виповнилось три місяці, та з того часу не мав цікавості до розвитку і виховання сина, до його успіхів, потреб. Водночас суд встановив, що місця проживання і номеру телефону ОСОБА_1 не змінювала, будь-яких перешкод у спілкуванні батьку з сином зі сторони матері, не чинилося, що визнавав і сам відповідач, а тому поведінка ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_4 є самоусуненням від виконання батьківського обов`язку та носить умисний характер.

При матеріалах справи відсутні звернення відповідача до органу опіки та піклування з приводу того, що він має перешкоди у виконанні свого батьківського обов`язку, дані про виклики поліції у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 позбавлений можливості бачитися з сином, як і відомості про звернення останнього до суду про визначення способів часті одного з батьків у вихованні дитини.

Отже, біологічний батько добровільно пішов з життям своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створеним умовам для отримання нею освіти, і це триває з 2019 року. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та сином, адже дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній, що підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , який судом описано вище.

Така поведінка ОСОБА_2 є свідомою, винною, він ухиляється від своїх обов`язків по вихованню сина, що шкодить інтересам дитини.

Отож, байдуже ставлення відповідача до дитини, відсутність зі сторони батька бажання буди присутнім в житті сина шляхом матеріального забезпечення, турботи про його здоров`я і розвиток, чи навіть простого спілкування, є встановленими обставинами, які ОСОБА_2 не спростував.

Відтак, суд дійшов переконання, що позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 відповідає інтересам малолітньої дитини, так як відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, а саме: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Своєю негативною поведінкою відповідач показує поганий приклад та нівелює обов`язок батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безпричинно та свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

При вирішенні цього спору, суд врахував позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 08 грудня 2021 року, справа № 311/563/20, від 26 січня 2022 року, справа № 203/3505/19, від 19 лютого 2025 року, справа № 147/277/24.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити, позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові № 459/3411/18 від 29 вересня 2021 року зазначив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В силу ст. 141 ЦПК України, слід cтягнути із ОСОБА_2 на користь позивачки судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 7678, 206, 258268, 273, 352355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В АЛ И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог:

Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 34334305, адреса місця знаходження: бульвар Т. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001;

орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради, код ЄДРПОУ: 04395544, адреса місця знаходження: с. Купчинці, вул. Франка, 45, Тернопільського району Тернопільської області, 47662.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.