Решение № 134407484, 26.02.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/20124/25

Провадження №: 2/755/4293/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

07 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 заборгованість:

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 9 649,24 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 630,72 грн, три проценти річних у розмірі 458,40 грн;

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 904,35 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 052,11 грн, три проценти річних у розмірі 576,86 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 104,85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 112,00 грн, три проценти річних у розмірі 818,20 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 17104,84 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2890,72 грн, три проценти річних у розмірі 812,60 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 17 592,94 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 349,17 грн, три проценти річних у розмірі 673,38 грн, пені у розмірі 819,28 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 22 090,87 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 789,01 грн, три проценти річних у розмірі 785,95 грн, пені у розмірі 956,24 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 358,90 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05;

-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 20,11 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», яке продовжує бути постачальником таких послуг після ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». На виконання вимог Закону КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами.

Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. За адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач, який є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті з 01 травня 2018 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних збитків. Розрахунок заборгованості на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженнями КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована (перелік розпоряджень додається). Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства Відповідач зобов`язаний оплатити спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Позивач має право вимагати від Відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Також вказує, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор/Позивач) було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

11 листопада 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що відповідач не проживає за вищевказаною адресою більше 10 років, а тому не може споживати комунальні послуги за даною адресою.

Також відповідач посилається на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року яка підтвердила що військова агресія з боку рф слугують тією форс-мажорною обставиною, яка впливає на виконання обов`язків зі сплати комунальних послуг.

Зазначає, що відповідачка є одинокою матір`ю, яка 15 років сама здійснює утримання неповнолітньої доньки.

Звертає увагу на укладений шлюб з діючим військовослужбовцем, та який має пільги для сплати комунальних послуг.

Також вказує на пропуск позивачем позовної давності до даних правовідносин.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийнявши до уваги нові докази дійшов до наступного висновку.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Вказані норми узгоджуються із нормами Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року.

На момент виникнення спірних правовідносин, діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання;

Відповідно до п. 11 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Відповідно до п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерарунком відповідно до пункту 18 цих Правил. (втратили чинність з 01.05.2022 року)

Надалі розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами здійснювався відповідно до статті 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»

Згідно матеріалів справи відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , отже ОСОБА_1 в розумінні ЗУ «Про комунальні послуги» є такою що споживає комунальні послуги за вказаною адресою.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання опубліковано в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Відповідач не висловлювала будь-яких заперечень щодо опублікованого договору, сплачувала за надані комунальні послуги, отже вважається такою що приєдналася до його умов.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість:

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 9 649,24 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 630,72 грн, три проценти річних у розмірі 458,40 грн;

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 904,35 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 052,11 грн, три проценти річних у розмірі 576,86 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 104,85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 112,00 грн, три проценти річних у розмірі 818,20 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 17104,84 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2890,72 грн, три проценти річних у розмірі 812,60 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 17 592,94 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 349,17 грн, три проценти річних у розмірі 673,38 грн, пені у розмірі 819,28 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 22 090,87 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 789,01 грн, три проценти річних у розмірі 785,95 грн, пені у розмірі 956,24 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 358,90 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05;

-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 20,11 грн.

Встановивши, що відповідач отримував комунальні послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в повному обсязі, не звертався з заявами про не отримання комунальних послуг чи отримання комунальних послуг неналежної якості, однак платежі за фактично спожиті комунальні послуги не здійснював, та протягом спірного періоду не передавав показники засобів вимірювальної техніки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) зазначено про те, що: "слід зазначити, що позивач виконував свій обов`язок по наданню послуг відповідачі ними користувалися, а тому зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Суду не було надано доказів що спростовують надання вказаних послуг. Відмови від надання послуг, або нарікання на якість послуг від відповідачів до позивача не надходило. Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання ОСОБА_2 на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг.»

Відповідно до змісту пункту 32 Правил виконавець зобов`язаний зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №757/37752/18-ц зазначено, що "що звернення позивача із заявою у червні 2016 року, в якій він вказував, що його матір ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. Докази про те, що позивач або члени його сім`ї звертались із відповідними заявами до відповідача про зменшення розміру оплати до червня 2016 року, у матеріалах справи відсутні. Факт непроживання ОСОБА_3 у вказаній квартирі не підтверджено належними та допустимими доказами, а судами правомірно не прийняли до уваги договір оренди іншого житлового приміщення як такий, що підтверджує вказаний факт".

Щодо посилання відповідача про початок війни, та наданий відповідачем Лист ТПП про існування форс - мажорних обставин внаслідок військової агресії рф, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором сторона такого Договору не може виконати у зв`язку з наявними форс - мажорними обставинами.

Так, ТПП України листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та константує абстрактний факт наявності форс - мажорних обставин без доведення причинно - наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язані.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22, зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 ЗУ «Про торгово - промислові палати України», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс - мажорні обставини.

Отже, лист ТПП не є доказом настання форс - мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен учасник договірних відносин, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс - мажорних обставин.

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, суд зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За наведених обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача на лист ТПП України, оскільки такий лист носить загальний інформаційний характер та константує абстрактний факт наявності форс - мажорних обставин без доведення причинно - наслідкового зв`язку у зобов`язані які виникли між позивачем та ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, яке містить в собі інформацію про народження доньки відповідачки ОСОБА_2 та її батьків, не містить інформації про статус відповідачки як одинокої матері.

З матеріалів справи також відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 04 березня 2025 року уклали шлюб.

ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 23 лютого 2024 року.

Відповідно до статті 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаєються такі пільги:

75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю)

75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Проте матеріали справи не містять доказів, що відповідач зверталась до відповідних огранів для отримання пільг як член сім`ї військовослужбовця

Вирішуючи спір по суті, суд враховує заявлену відповідачем позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з 01 липня 2023 року строки позовної давності мали б продовжуватись, однак.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто вимоги які пред`явлені за період до 12 березня 2017 року пред`явлені поза межами строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Аналіз розрахунку свідчить про те, що відповідач в січні 2018 року здійснила оплату за централізоване опалення в сумі 804,56 грн та за отримання гарчого водопостачання в сумі 600,70 грн, вказані дії свідчать про визнання боргу відповідачем та переривання позовної давності, таким чином суд дійшов висновку, що позов пред`явлений в межах позовної давності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, , ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», , ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних збитків на загальну суму 112 066 (сто дванадцять тисяч шістдесят шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати в сумі 3 028,00 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя -