Постановление суда № 134405924, 26.02.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/25/26

номер провадження 2/546/374/26

УХВАЛА

26 лютого 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши заяву про поновлення процесуального строку, відзив на позовну заяву та зустрічний позов у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

встановив:

У провадженні суду перебуває вищезазначена справа.

Ухвалою судді від 19 січня 2026 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 17 лютого 2026 року.

09 лютого 2026 року до суду від представниці відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року відзив ОСОБА_2 залишено без розгляду, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя було повернуто ОСОБА_2 .

26 лютого 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви, відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява.

У заяві про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви відповідачка ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до реєстраційної картки вхідного документа та доданих до нього квитанцій про направлення сторонам та суду, відзив на позовну заяву та зустрічний позов адвокатом Кумечко М.С. було подано до суду 06.02.2026 року та доставлено 06.02.2026 року о 14 год. 52 хв (в межах робочого часу суду), але з невідомих причин Решетилівським районним судом Полтавської області вхідну реєстрацію процесуальних документів здійснено лише 09.02.2026. Судом не було належним чином враховано всі істотні обставини справи, зокрема, що договір про надання правової допомоги з адвокатом укладено 05.02.2026 року, доступ до справи №546/25/26 адвокату, згідно картки руху документа Ухвали про відкриття провадження у справі від 19.01.2026 року надано лише 13.02.2026 року о 23 год 20 хв. (поза межами робочого часу), тобто, суд надав доступ представнику аж на 8 день, ці обставини судом не враховані, як і обсяг виконаної представником роботи, своєчасність підготовки та подання відзиву і зустрічної позовної заяви, а також фактичні дії сторони, спрямовані на належну реалізацію свого процесуального права на захист. Відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява були підготовлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містили обґрунтовану правову позицію, посилання на норми права та належні докази на її підтвердження. Ухвалу винесено із застосуванням формалізму, не дотримано принципи змагальності сторін та рівності їхніх процесуальних прав, гарантованих Конституцією України та нормами Цивільного процесуального кодексу України. Фактично залишення відзиву без розгляду та повернення зустрічної позовної заяви без надання можливості усунути можливі недоліки свідчить про формальний підхід до розгляду поданих процесуальних документів. Такі дії призвели до істотного обмеження її права на судовий захист та створили перешкоди у реалізації відповідачкою гарантованого державою права на доступ до правосуддя.

Крім того відповідачка указує, що нею 22 січня 2026 року було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з невнесенням позивачем грошових коштів на депозитний рахунок суду у встановленому законом розмірі. Зазначене клопотання було належним чином оформлене та подане в межах процесуальних строків, згідно картки руху документу зареєстровано у суді 22.01.2025 року. Однак станом на 25 лютого 2026 року воно залишається нерозглянутим, незважаючи на сплив майже місячного строку з моменту його подання.

Також відповідачка звертає увагу, що суддя Зіненко Ю.В. проживаючи у се-щі Велика Багачка працював заступником керівника апарату у Великобагачанському районному суді Полтавської області в період, коли позивач ОСОБА_1 працював і продовжує працювати у В-Багачанському ВП Миргородського ВП ГУНП України в Полтавській області, і їх професійна діяльність об`єктивно передбачала службову взаємодію та співпрацю, а, отже, свідчить про знайомство та спілкування.

Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд у своїй ухвалі не надав відповідачці належного роз`яснення щодо права звернення до суду з окремим позовом щодо того ж спірного майна. Проте, все ж таки скориставшись своїм процесуальним правом, вона звернулася до Решетилівського районного суду Полтавської області з окремою позовною заявою, однак ухвалою у справі № 546/134/26 від 23 лютого 2026 року їй було відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав наявності спору щодо того ж майна у іншій справі.

З огляду на викладене, відповідачка вважає, що поданий її представником відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву подані повинні бути прийняті судом до спільного розгляду з матеріалами справи 546/25/26, оскільки 05 лютого 2026 між нею та адвокатом Кумечко М.С. було укладено Договір про надання правової допомоги. Саме з цієї дати вона отримала належні правові підстави для вступу у справу № 917/1602/25 в якості представника відповідачки, з можливістю вчинення всіх процесуальних дій, передбачених законом для сторони у цивільному процесі. Відповідачка не має юридичної освіти, не володіє спеціальними знаннями у сфері права та не здатна самостійно забезпечити належне представництво власних інтересів у судовому процесі. Крім того, через життєві обставини та військовий стан, проживає з донькою за межами України, а також, інші життєві обов`язки, особиста участь відповідачки у судовому процесі є ускладненою та потребує залучення кваліфікованого представника для забезпечення ефективного захисту її прав та інтересів.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 19 січня 2026 року була вручена відповідачці 22 січня 2026 року в цей же день нею подано клопотання про дотримання норм ЦПКУ, а тому останнім днем строку для подання відзиву та зустрічної позовної заяви був 06 лютого 2026 року. Надходження документів до суду відбулося 06 лютого 2026 року - своєчасно, в межах строку, але суд їх реєстрацію здійснив 09.02.2026 року, причини мені не відомі, Таким чином, затримка у надходженні документів не є наслідком зловживання процесуальними правами відповідача, а обумовлена об`єктивними обставинами, складністю справи та діями працівників канцелярії суду.

Посилаючись на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постанову Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц, від 25 грудня 1997 року Рішення Конституційного Суду України № 9-зп, від 25 листопада 1997 року № 6-зп, від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, відповідачка просила визнати пропущений з поважних причин та поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі №546/25/26, долучити до матеріалів справи № 546/25/26 відзив на позовну заяву з додатками.

Також відповідачкою було подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Суд, вивчивши заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви, матеріали справи у межах заявленого клопотання, доходить наступних висновків.

Щодо клопотання відповідачки про залишення позовної заяви без руху, поданого 22 січня 2026 року, яке станом на 25 лютого 2026 року залишається нерозглянутим суд зазначає, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 19 січня 2026 року та призначено підготовче засідання на 17 лютого 2026 року.

За клопотанням представниці підготовче засідання було відкладено на 11 березня 2026 року.

У зв`язку із цим, а також враховуючи визначене пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України право учасників справи, зокрема подавати заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, клопотання відповідачки про залишення позовної заяви без руху вирішено не було.

Щодо посилання відповідачки на те, що договір про надання правової допомоги між нею та адвокатом Кумечко М.С. було укладено лише 05 лютого 2026 року суд звертає увагу, що держава не відповідальна за професійний юридичний захист особи у цивільній справі, незалежно від того, на яких умовах надається правова допомога - на умовах безкоштовної чи оплатної правової допомоги адвоката, крім особливих обставин (рішення ЄСПЛ від 30 березня 1999 року у справі «Tuzinski проти Польщі», заява № 40140/98, умови визначення про неприйнятність).

В обов`язки держави також не входить забезпечення необхідного балансу між ефективним доступом до суду з одного боку, та незалежністю професії юриста з іншого (рішення ЄСПЛ від 22 березня 2007 року у справі «Старощик проти Польщі», заява № 59519/00, пункт 135).

Суд, з урахуванням висновків ЄСПЛ, зазначає, що суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду.

Таким чином, сторона цивільного спору повинна передбачати наслідки несвоєчасного звернення за правничою допомогою до адвоката.

Відповідачка зазначає, що вона разом із донькою проживає за межами України. На думку суду, указана обставина може свідчити про наявність об`єктивних перешкод щодо дотримання відповідачкою процесуальних строків для звернення до суду із заявами по суті справи. Однак будь якого доказу на підтвердження даної обставини відповідачкою надано не було.

Щодо наявного сумніву в упередженості судді Зіненка Ю.В. у зв`язку із ймовірним знайомством із позивачем, суд звертає увагу відповідачки на положення статей 36, 39, 40 ЦПК України, якими визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, вимоги до заяв про відвід судді та порядок вирішення заявленого відводу.

Щодо того, що відповідачка отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі від 19 січня 2026 року 22 січня 2026 року, суд зазначає, що відповідно до довідки про доставку електронного документу ухвала від 19 січня 2026 року була доставлена в електронний кабінет Сенчук Н.Л. 20 січня 2026 року о 21 годині 10 хвилин (а. с. 152).

Положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже копія ухвали про відкриття провадження у справі від 19 січня 2026 року була вручена відповідачці ОСОБА_2 21 січня 2026 року, у зв`язку з чим останнім днем строку для подачі відзиву та зустрічного позову було 05 лютого 2026 року, а не 06 лютого, як зазначає відповідачка.

У той же час, здійснивши перевірку у КП «Д-3» суд встановив, що клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позов та зустрічного позову було підписано представницею відповідачки Кумечко М.С. у підсистемі «Електронний суд» 06.02.2026 о 14 год. 52 хв. Однак у канцелярії суду указане клопотання було зареєстровано 09.02.2026, тобто у перший робочий день з моменту його фактичного надходження.

Таким чином стороною відповідачки було подано відзив та зустрічну позовну заяву з пропуском визначеного судом строку лише на один день.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Отже, підстав для задоволення клопотання про поновлення строку немає, оскільки, у наведеному випадку, строк встановлений судом, а не законом.

Водночас, ураховуючи незначний час пропуску строку для подачі відзиву та зустрічної позовної заяви (один день), суд вважає, що наявні підстави для продовження судом процесуального строку для подання відзиву та зустрічної позовної заяви на позовну заяву.

Дана позиція суду кореспондується з позицією Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 04 жовтня 2023 року у справі № 500/89/17.

У зв`язку із цим поданий відповідачкою відзив на позов слід долучити до матеріалів справи.

Окрім того, вивчивши подану відповідачкою зустрічну позовну заяву, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частин першої другої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з частиною першою статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власністю на майно або його витребування вартістю майна.

Усупереч вищезазначеній нормі відповідачкою ціна позову не зазначена, доказів про вартість мана надано не було, хоча нею заявлено майнові вимоги про визнання права власності на житловий будинок та транспортні засоби.

Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Тобто, ОСОБА_4 необхідно зазначити інформацію про ціну позову, виходячи з реальної вартості спірного нерухомого та рухомого майна та надати належні докази на підтвердження такої вартості.

З урахуванням наведеного, відповідачці ОСОБА_4 необхідно самостійно визначити розмір судового збору та сплатити його за наступними реквізитами:

отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/тг м.Решетилів/22030101 ;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37959255;

банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);

рахунок отримувача: UA978999980313181206000016606;

код класифікації доходів бюджету: 22030101.

На підставі викладеного суддя вважає за необхідне зустрічну позовну заяву залишити без руху, надавши стороні відповідачки час для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 126, 178, 193, 194, 258-261, 272 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_2 про поновлення строку на подання відзиву на позов та зустрічної позовної заяви відмовити.

Продовжити відповідачці ОСОБА_2 процесуальний строк для подання відзиву на позов та зустрічної позовної заяви.

Долучити до матеріалів справи відзив ОСОБА_2 на позовну заяву.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя залишити без руху.

Надати відповідачці десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання даної ухвали.

У випадку, якщо зазначені недоліки не будуть усунуті в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Копію даної ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Зіненко