Решение № 134405752, 09.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.02.2026Справа № 554/10742/25 Провадження № 2/554/661/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.

за участі секретарів судового засідання Васюти А.Є., Станкевич Н.О.,

представників відповідача Хилевич Т.В., Білька В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування шкоди.

Позов вмотивований тим, що протягом 20132015 років ОСОБА_1 надавались грошові кошти, які були використані для придбання 300 одиниць криптовалюти Bitcoin, що зафіксовано слідчим СУ ГУНП в Полтавській області Нагієва С. на відеокамеру під час допиту по кримінальному провадженню № 12015170300001109 обвинуваченого ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також наявність 300 Біткоїнів та необхідність встановлення їх місцезнаходження, на думку позивача, підтверджено скаргою на постанову про закриття кримінального провадження від 19.01.2019 року. Заявлені твердження про наявність 300

Біткоїнів досліджувались та вивчались судом ще у 2019 році, але ні в обвинувальному акті, ні в повідомленні про підозру обвинуваченому ОСОБА_2 , 300 Біткоїнів, як завдані ОСОБА_1 збитки, не вказано, та про них взагалі не зазначено, що, на переконання позивача, свідчить про фальсифікацію матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12015170300001109 з якого, крім того, зникло ряд речових доказів по справі.

Позивач вказав, що кримінальне провадження № 12015170300001109 за фактом шахрайського заволодіння коштами було відкрито в серпні 2015 року, однак, досудове розслідування систематично не проводилось належним чином, зокрема докази втрачались, слідчі дії не виконувались, місцезнаходження криптовалюти не встановлено, ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/12566/15-к неодноразово визнавалась протиправність бездіяльності слідчих, однак жодна з цих ухвал не була виконана. Крім того, ухвалами Октябрського районного суду від 13.11.2017, 14.11.2017 у справі встановлено строк у три місяці з моменту надходження кримінального провадження № 12015170300001109 до Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках, вказаного кримінального провадження.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 26.05.2025 року в справі №545/3264/20 встановлено, що сторона обвинувачення допускала регулярну бездіяльність у ході досудового розслідування кримінального провадження стосовного ОСОБА_2 (не виконувала ухвали слідчих суддів, рішення адміністративних судів), що як наслідок потягло за собою сплив строків, передбачених статтею 49 КК України.

Листами прокуратури Полтавської області від 21.11.2018 за вих. № 04/2/2-4893-16, від 18.10.2018 за вих. № 04/2/2-4893-16 встановлені факти неналежного виконання органами поліції вимог КПК України. Листом прокуратури Полтавської області від 19.10.2018 за вих. № 04/2/2-4893-16, встановлені факти не забезпечення органами поліції належного реагування та організації розслідування кримінального провадження № 12015170300001109. З огляду на встановлення ряду порушень, заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_4 звільнено із займаної посади.

Багаторічна системна бездіяльність слідчих органів, незважаючи на правовий статус позивача як учасника бойових дій та інваліда війни, завдала йому не лише матеріальної, а й значної моральної шкоди, що виразилося у тому, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, переніс стреси та хвилювання внаслідок відсутності повноцінного національного захисту, моральних знущань зі сторони працівників поліції, які насміхалися з позивача та погрожували фізичною розправою. В зв`язку з цим у позивача з`явились сильні головні болі, переживання та хвилювання за своє життя та здоров`я, оскільки боячись за своє життя він змінив постійне місце проживання, боячись реалізації погроз у вигляді фізичної розправи від працівників поліції чи їх спільників.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 вважає, що його права та законні інтереси є порушеними тривалий час Державою Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, оскільки місце знаходження 300 Біткоїнів органом досудового розслідування не встановлене, 300 Біткоїнів йому не повернуто та грошової компенсації в розмірі 31 462 500 євро не надано.

Посилаючись на викладені обставини, практику Європейського суду з прав людини, просив визнати дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області такими, що порушують права ОСОБА_1 , гарантовані Конституцією України, ЦК України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколу № 1, а також стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (вартість 300 BTC) на дату подання позову, що складає 31462500 євро, та моральну шкоду (вартість 300 BTC), що складає 31462500 євро.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 23.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, призначено підготовче судове засідання.

20.08.2025 року представник відповідача ГУНП в Полтавській області Хилевич Т.В. через підсистемуЄСІТС «Електронний суд» надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Заперечення проти вимог позову вмотивувала тим, що ГУНП в Полтавській області ніяким чином не спричиняло моральну та матеріальну шкоду позивачу, а навпаки розслідувало кримінальне провадження, в якому позивача було визнано потерпілим та направлено справу до суду.

Так, слідчим підрозділом Полтавського РВП в Полтавській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2, 4 ст.190 КК України, та з інших питань. В межах даного кримінального провадження органом досудового розслідування було проведено значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема щодо отримання шляхом тимчасового доступу до речей та документів на підставі відповідних ухвал Октябрського районного суду м. Полтави інформації від банківських установ, платіжних систем, інформації про з`єднання споживачів телекомунікаційних послуг ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Телесистеми України», проведено огляди, допит ряду свідків, ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2, 4 ст.190 КК України, останнього допитано в якості підозрюваного та ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

За результатами досудового розслідування 30.11.2020 року складено та направлено до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 . Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 року, зміненим ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.12.2024 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Стан розслідування у кримінальному провадженні неодноразово вивчався у слідчому управлінні ГУНП та ГСУ НПУ, у зв`язку з чим хід досудового розслідування протягом всього терміну розслідування перебував на контролі. Також за зверненнями ОСОБА_5 та її чоловіка - ОСОБА_1 щодо порушення розумних строків у цьому провадженні, невиконання ухвал Октябрського районного суду м. Полтава проводилися відповідні перевірки та в разі встановлення порушень до винних осіб застосовувалися заходи управлінського реагування.

З огляду на викладене, представник відповідача вважала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправної бездіяльності ГУНП в Полтавській області, а також доказів того, що відповідачем було спричинено позивачу моральну та матеріальну шкоду, в зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Також представник відповідача послалася на те, що відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, повинно відшкодовуватись безпосередньо з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Державного казначейського рахунку, а не з Держави України в особі ГУНП в Полтавській області.

Крім того, ОСОБА_1 вже звертався до Київського районного суду міста Полтави з позовом до Держави Україна, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 30000000 євро, що є еквівалентом 1326000000 грн та матеріальної шкоди в розмірі 30000000 євро, що є еквівалентом 1326000000 грн з посиланнями на те, що місцезнаходження 300 Біткоїнів не встановлено, 300 Біткоїнів ОСОБА_1 не повернуто, чим завдано матеріальних збитків на суму понад 30000000 євро. Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 18.06.2025 у справі № 553/160/25 відмовлено у задоволенні зазначеної позовної заяви.

28.08.2025 року позивач ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надіслав до суду відповідь на відзив, у якому просив відхилити відзив ГУНП в Полтавській області як необґрунтований та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

15.09.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_1 надіслав клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 07.10.2025 року долучено до справи докази, надані позивачем ОСОБА_1 до клопотання про долучення доказів: доповідну записку від 17.04.2025 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Полтавській області Лободи О., судову практику суду касаційної інстанції та ЄСПЛ, акт № 81 від 26.02.2025 року Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду про виявлення недоліків (відсутні аркуші) у справі № 545/3264/20, відповідь ГУНП в Полтавській області про результати розгляду звернення, копії ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 18.04 2018 року, 18.01.2019 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 12015170300001109, копії ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2018 року про визнання протиправною бездіяльності слідчого, щодо порушень розумних строків досудового розслідування, копія ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 13.11.2017 року, 14.11.2017 року про встановлення процесуального строку для проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109, лист Прокуратури Полтавської області від 18.10.2018, 19.10.2018 року, 21.11.2018 року про результати розгляду звернення щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109, скарги ОСОБА_1 на постанови про закриття кримінального провадження. Закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті на 02.12.2025 року о 10 год.

02.12.2025 року розгляд вказаної справи знято з розгляду у зв`язку із нестабільним зв`язком в системі відеоконференц зв`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 244 ЦПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

28.01.2026 року Шевченківським районним судом міста Полтави постановлено перейти до стадії ухвалення судового рішення та відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 10 год. 09.02.2026 року.

Згідно із ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення судового засідання, визначених статтю 223 ЦПК України, в даному випадку судом не встановлено, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, на підставі поданих позивачем доказів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 02.02.20026 року надіслав до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд» заяву, в якій розгляд справи просив проводити без його участі, позовну заяву підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ГУНП в Полтавській області Білько В.В. у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши заперечення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Полтавським РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08.08.2015 року за ч. ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами декількох осіб, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 в справі № 545/3264/20, провадження № 1-кп/545/20/23, клопотання захисника обвинуваченого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження за ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України задоволено, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження. За ст. 190 ч. 4 КК України ОСОБА_2 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Цивільні позови ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.12.2024 року апеляційні скарги прокурора Дем`янової Л. М., потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задоволено частково, вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 року в частині звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності скасовано. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 задоволено. На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України, провадження стосовно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. У іншій частині вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2025 року ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24.12.2024 року залишено без змін, а касаційні скарги потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також прокурора Дем`янової Л.М. без задоволення.

Зазначені обставини встановлено також рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.06.2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21.01.2026 року у цивільній справі № 553/160/25.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі наведеної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини цієї особи.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12, від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012, постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Предметом позову у справі є вимога про стягнення із Держави України, в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області,грошових коштів у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на бездіяльність органів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109, на підтвердження доводів позову надає судові рішення слідчих суддів за наслідками розгляду його скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, рішення Полтавського окружного адміністративного суду.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на неефективність досудового слідства у кримінальному провадженні №12015170300001109 та процесуальну бездіяльність Національної поліції України, у результаті чого вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 року у справі №545/3264/20, був скасований, оскільки клопотання захисника обвинуваченого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.190 КК України, було задоволено Полтавським апеляційним судом та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження. За ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_2 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. ОСОБА_1 неодноразово звертався з заявами й скаргами до поліції, оскаржував бездіяльність у вигляді ненадання відповідей, за його скаргами неодноразово було зобов`язано поліцію розглянути звернення позивача. Проте, через неефективність та системну процесуальну бездіяльність Національної поліції України ОСОБА_2 уник кримінальної відповідальності. У зв`язку із цим, ОСОБА_1 вважає, що є підстави для відшкодування завданої шкоди за рахунок Державного бюджету України. Зазначає, що бездіяльністю відповідачів йому завдано майнову шкоду у розмірі 31462500 євро, що є еквівалентом 300 Біткоїнів, які були придбані позивачем , проте йому не повернуті.

Проте ухвала Полтавського апеляційного суду, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2025 року, як і інші судові рішення, долучені позивачем до матеріалів справи, не містять відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_2 придбав біткоїни у кількості 300 штук на спільні кошти сім`ї ОСОБА_6 .

Долучені позивачем до позову судові рішення за його скаргами і позовами не містять відомостей чи висновків про те, що встановлена судом бездіяльність службових осіб мала наслідком втрату доказів та/або ж призвела до неможливості відшкодувати потерпілій завдані збитки (шкоду).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи та докази, що надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що належних та допустимих доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди незаконними діями держави в особі органу досудового розслідування матеріали справи не містять.

Також, позивач просить відшкодувати моральну шкоду у зв`язку з неправомірними діями органу досудового розслідування при неефективному здійсненні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про недоведеність заподіяння відповідачем йому моральних страждань або втрат немайнового характеру.

З огляду на необґрунтованість позовних вимог, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування шкоди слід відмовити.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та враховуючи приписи ч.1 ст. 141 ЦПК України, а також ту обставину, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10,12,81, 259, 263 265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування шкоди, - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач Держава Україна,

відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83, ЄДРПОУ 40108630.

Суддя І.М. Михайлова