Решение № 134404162, 26.02.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7925/24

Провадження № 2/159/48/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Сабецької К.О., представника відповідача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами:

№2001897607901 від 14.06.2021 року,в сумі 9952,89 грн заборгованості за кредитом, 5339,68 грн заборгованості по процентам;

№1001964367101 від 04.09.2021 року, в сумі 11047,49 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1,71 грн заборгованість по процентам; 11227,50 грн. заборгованість за комісією;

№1002095044501 від 15.02.2022 року, в сумі 19076,68 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3.46 грн заборгованість по процентам; 8077,92 грн.заборгованість за комісією.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 64727,33 грн, та судові витрати, по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 року справу передано на розгляд судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області Лесику В.О..

25.11.2024 року в порядку, передбаченому ст.187 ЦПК України, судом скеровано запит до міграційної служби про місце реєстрації відповідачів фізичних осіб.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України проведено повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи згідно розпорядження керівника апарату суду №57/02.10 від 22.10.2025 (в зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_3 ) вказана справа передана для розгляду головуючому судді Шишиліну О.Г.

23.04.2025 представником відповідача ОСОБА_4 було подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних мотивів.

Зокрема, вказує про відсутність факту укладення кредитних договорів № 2001897607901 від 14.06.2021, №1001964367101 від 04.09.2021, №1002095044501 від 15.02.2022 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 , оскільки на його думку, договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за своєю природою є зовсім іншим, ніж кредитний договір.

Окрім цього, вказує про відсутність в матеріалах справи належних доказів, а саме, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є належним та допустим доказом розміру заборгованості, відповідач неотримувала письмову вимогу банку за місцем проживання, а наявний у матеріалах справи список групованих відправлень немістить підпису відправника, штемпеля поштового відділення про отримання кореспонденції позивачем та інших доказів,на підставі яких можна перевірити отримання відповідачем письмової вимоги. За таких обставин, просить у позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив суд, що правова позиція позивача змінилася. Заборгованість за тілом кредиту по всім договорам відповідач визнає повністю, заборгованість по процентам визнає лише в межах дії кредитного договору, а саме за договором №1001964367101 в сумі 0,02 грн. та за договором №1002095044501 в сумі 0,22 грн. Заборгованість по нарахованій комісїї не визнає повністю, так як вона суперечить позиції ВС у справах №496/3134/19, №202/5330/19 за таких підстав просив позов задовольнити частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 18.02.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення і у зв`язку зі складністю справи його ухвалення та проголошення відкладено, проголошення судового рішення призначено на 11 год.30хв 26.02.2026.

Суд дослідив надані сторонами докази дійшов такого висновку.

Згідно кінцевої провової позиції відповідача відповідач не оспорює факт укладення кредитних договорів, та розмір процентів визначених договорами. Проте оспорюється нарахування процентів поза закінчення строку дії договору, а також підстави нарахування позивачем комісії як нікчемні.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже судом встановлено, що між сторонами існують договірни умови за кредитними договорами:

№2001897607901 від 14.06.2021 року, на суму 10000 грн. за яким визначено плату за користування кредитом 47,88% річних. Строк дії договору 12місяців.

За вказаним договором відповідач заборгованість за тілом кредиту в сумі 9952,89 грн. визнав повністю. Отжде тіло кредиту підлягає стягненню відповідно до ст.206 ЦПК України та не підлягає доказуванню згідно ч.1 ст.82 ЦПК України.

Що стосується процентів в сумі 5339,68 грн. суд із того, що відповідач на спростування розрахунку позивача свого розрахунку не надав, отже суд перевіряє наведені в розгахунку позивача доводи, а саме.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так з розрахунку вбачається, що період нарахування процентів з 30.07.2021 по 30.11.2023р. Відповідно в межах дії договору станом на 30.06.2022р. відповідач має заборгованість по процентам 355,87 грн.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 5 квітня 2023 року, справа №910/4518/16, вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Отже, в частині вимог про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, після спливу строку кредитування, слід зазначити, що банк як кредитор позбавлений права нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені кредитним договором, після спливу строку кредитування, що відповідає вище наведеному правовому висновку.

З аналогічним правовим висновком суд підходите і до кредитних договорів:

№1001964367101 від 04.09.2021 року, на суму 15000 грн. за яким визначено плату за користування кредитом 0.01% річних. Строк дії договору 24 місяців. З розрахунку вбачається, що період нарахування процентів з 04.09.2021 по 09.09.2024р. Відповідно в межах дії договору станом на 04.09.2023р. відповідач має заборгованість по процентам 0,03 грн.

№1002095044501 від 15.02.2022 року, на суму 20000 грн. за яким визначено плату за користування кредитом 0.01% річних. Строк дії договору 24місяців. З розрахунку вбачається, що період нарахування процентів з 15.02.2022 по 09.09.2024р. Відповідно в межах дії договору станом на 15.02.2024р. відповідач має заборгованість по процентам 0,15 грн.

Що стосується заборгованості за комісією суд зазначає таке.

В п.5 Договору №1001964367101 від 04.09.2021 року вказано, що за обслуговування кредитної заборгованості встановлена комісія 4,99%. В паспорті кредита визначено, що комісія нараховується щомісячно, від суми кредиту. Позивачем нарахована комісія в сумі 11227,50 грн.

В п.5 Договору №1002095044501 від 15.02.2022 року вказано, що за обслуговування кредитної заборгованості встановлена комісія 2,22%. В паспорті кредита визначено, що комісія нараховується щомісячно, від суми кредиту.Позивачем нарахована комісія в сумі 8077,92 грн.

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісіями за кредитним договором, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених та визнаних відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У частині першійстатті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з пропорційності задоволених вимог, 40077,24 (стягнуто)/64727,33 грн (ціна позову)х 100% =61,92% х 2422,40 грн. = 1499,95 грн.

Керуючись ст. ст.10,12,13,76,81, 141,264,265,273,274,279,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитними договорами № 2001897607901 від 14.06.2021, №1001964367101 від 04.09.2021, №1002095044501 від 15.02.2022 у загальній сумі 40077,24 грн., а також судовий збір в сумі 1499,95 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення оголошено 26.02.2026р.

Повне найменування сторін:

Позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м.Київ, вул.Андріївська, 4.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН