Постановление суда № 134403140, 26.02.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2813/26

Номер провадження:1-кс/521/1016/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м.Одеса

Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026163470000208 від 14.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим з прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026163470000208 від 14.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що іідповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ХІ від 24.02.2022, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який одноразово продовжувався, останній раз Указом Президента Українивід 14.01.2026 № 26/2026 та затверджений Законом України від 14.01.2026 № 4758-IX, та на час скоєння злочину строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилини 03.02.2026 строком на 90 діб.

Встановлено, що ОСОБА_4 , маючий не зняті та не погашені судимості за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став, та повторно скоїв умисний корисливий злочин, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах:

Так, 09.02.2026, приблизно о 15:00 год., ОСОБА_4 , прийшов до другого під`їзду десятиповерхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 143, який перебуває в обслуговуванні ОСББ «Варна-143». В цей час у останнього виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна. В якості предмету свого злочинного посягання він обрав електродвигун пасажирського ліфта, який був розташований на десятому поверсі у вищезазначеному під`їзді. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 зайшов у другий під`їзд, піднявся на десятий поверх, де знаходилось технічне приміщення ліфтової, та за допомогою невстановленого предмету виламав замок. Після цього ОСОБА_4 , розуміючи, що таке вторгнення здійснюється всупереч волі власника та за відсутності на це законних підстав, проник до машинного приміщення, в якому був розташований електродвигун пасажирського ліфта.

Знаходячись у вищевказаному приміщенні, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії є таємними для сторонніх осіб, усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, за допомогою пальців рук, демонтував та викрав гальмівну котушку з електродвигуна пасажирського ліфту вартістю 5 538 гривень 00 копійок, яка перебувала на балансі ОСББ «Варна-143».

Після чого, ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядився цим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСББ «Варна-143» (ЄДРПОУ 40504654) майнову шкоду на загальну суму 5 538 гривень 00 копійок.

24.02.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 , протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_7 , протоколом огляду місця події, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколами пред`явлення особи для впізнання за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК.

Відтак у слідства є достатні дані вважати про об`єктивну наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрювану у скоєні злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити та визначити заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначивши, що наведені у клопотанні ризики є реальними, оскільки підозрюваний є підозрюваним та обвинуваченим у інших кимнільани провадженнях, раніше судимий, що підтверджує серед іншого ризик вчинення нового злочину. Підозрюваний не має постійного місцяч проживання, соціальних зв`язків, тому більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну його поведінку.

Захисник підозрюваного заперечував проти клопотання слідчого, зазначивши, що підозрюваний вину визнає, співпрацює зі слідством, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний в судовому засіданні зазначив, що винуу інкримінованому злочи ні визнає, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Проживає у знайомого, родини не має, батьки померли, підробляє без офіціального офрмлення, в середньому на місяць заробляє 8000 грн.

Перевіривши та дослідивши надані матеріали до клопотання, заслухавши думки учасників процесу, суд вважає, що подане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадження, спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вимогами ч.2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1, ч.2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (ч.1 ст.276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

При вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У матеріалах клопотання достатньо наявних даних, які указують на факти, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане у клопотанні правопорушення і такі є переконливим для суду, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою. З наведених обставин, проводячи оцінку наданих суду матеріалів, доводів учасників процесу, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

При вирішенні питання про ризики, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , раніше неодноразово судимий, має постійне місце проживання, підозрюється у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що вказує на наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України.

Згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Відтак, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя враховує ту обставину, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, вимог наведеного законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підстав для обрання більш м`яких запобіжних заходів слідчим суддею не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави, слідчий суддя враховує не лише обсяг повідомленої підозри, а також і правові позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти»).

Відтак, з однієї сторони розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Розмір застави щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчинені тяжкого злочину визначається у межах від 20 (двадцяти) до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно визначити розмір застави виходячи з тяжкості інкримінованого йому злочину та обставин його вчинення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, його особи та його матеріального становища, тому суд вважає, що розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень є достатнім.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що виходячи з положень статей 115, 219 КПК України при обчисленні строку досудового розслідування, день коли особу було повідомлено про підозру, не береться до уваги як день, від якого починається вказаний строк. В постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 лютого 2025 року (справа №369/16172/20) суд дійшов аналогічних висновків.

Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 372 КПК України, слідчий суддя-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб в межах строку досудового розслідування з триманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 25 квітня 2026 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Підозрюваний ОСОБА_4 з дня визначення судом розміру застави може внести заставу на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області або забезпечити її внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду.

За умови внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ст.194 КПК України будуть покладені обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Наслідком невиконання зазначених обов`язків є звернення застави в дохід держави і обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.

Строк дії ухвали суду становить до 25.04.2026 року включно.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1