Постановление суда № 134387240, 22.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2026 Справа №607/3800/26 Провадження №1-кс/607/1528/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026210000000092 від 18.02.2026 стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Прибузьке Миколаївської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , інваліда третьої групи, волонтера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026210000000092 від 18.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026210000000092 від 18.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але на протязі лютого 2026 року, перебуваючи в ресторані «Авалон», що знаходиться у м. Тернополі по вул. Руській, повідомила своїх знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про обставини які склалися в її знайомого ОСОБА_10 , а саме про перебування останнього ( ОСОБА_10 ) у розшуку за ст. 210 КУпАП, з метою з`ясування в ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , про можливі шляхи зняття ОСОБА_10 з розшуку в системі «Оберіг» законним шляхом. В свою чергу ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_9 діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, запропонував ОСОБА_8 надати останнім грошові кошти, з метою впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави а саме, службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо вирішення питання зняття ОСОБА_11 з розшуку в системі «Оберіг» та висловивши погрозу, що у разі не надання ОСОБА_8 коштів чи здійснення заходів вирішення даного питання іншими шляхом, то останні ( ОСОБА_9 та ОСОБА_4 ), мають достатньо засобів випливу що призведуть до призову на військову службу ОСОБА_10 та подальшої служби останнім ( ОСОБА_10 ) в найважчих умовах.

В подальшому, 19.02.2026 реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , повторно зустрівшись з ОСОБА_8 в ресторані «Авалон», що у м. Тернополі по вул. Руській де заявив пряму вимогу про необхідність надання грошових коштів у сумі від 3075 доларів США, при цьому вказавши строки виключення інформації із автоматизованої системи «Оберіг», а також зазначивши що вказані грошові кошти потрібно буде надати 20.02.2026 ОСОБА_9 за вчинення ними дій пов`язаних з впливом на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави а саме, службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо вирішення питання зняття ОСОБА_11 з розшуку в системі «Оберіг».

Наступного дня, а саме 20.02.2026, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , продовжуючи переслідувати корисні наміри, повторно зустрівшись з ОСОБА_8 в ресторані «Авалон» », що у м. Тернополі по вул. Руській, де знову наголосив про необхідність передання грошових коштів, визначивши остаточно що вказані грошові кошти необхідно буде надати ОСОБА_9 .

Надалі, 20.02.2026, близько 15 години 00 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи в автомобілі марки та моделі Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував поблизу будинку № 7 за адресою: площа Героїв Євромайдану у м. Тернопіль, під час спілкування з ОСОБА_8 отримав від останньої грошові кошти у сумі 3 075 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 20.02.2026, становило 133 046,2 грн), як неправомірну вигоду для себе та ОСОБА_4 з метою впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави а саме, службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо вирішення питання зняття ОСОБА_11 з розшуку в системі «Оберіг».

20 лютого 2026 року о 15 годині 16 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

21 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими, так як останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України. Окрім того зазначив про існування ризиків того, що у випадку незастосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу або застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Захисники підозрюваного ОСОБА_4 адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого. Зазначили, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки. Також, покликалися на те, що слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, наведених у клопотанні. Зазначені у клопотанні ризики є припущенням та не підтвердженні жодними доказами. Не враховано майновий та сімейний стан підозрюваного, зокрема відсутність в останнього заробітку та майна. Також не враховано стан здоров`я підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_4 незадовго до затримання переніс оперативне втручання, є інвалідом третьої групи та потребує лікування і регулярного спостереження у закладі охорони здоров`я. Поряд з цим, сторона захисту звертала увагу на позитивні характеристики підозрюваного та його активну учать у волонтерській діяльності. З врахуванням наведених обставин захисники просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, або ж у разі задоволення клопотання органу досудового розслідування, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі, зважаючи на майновий стан та заробіток ОСОБА_4 .

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку своїх захисників.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026210000000092 від 18.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

21.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

20.02.2026 в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_4 затримано.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Зокрема, такими доказами є: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 18.02.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 18.02.2026; протокол огляду від 20.02.2026; протокол обшуку від 20.02.2026; протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 20.02.2026; протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 20.02.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 21.02.2026; протокол огляду предмету від 21.02.2026; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіокнтроль особи; інші матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, яке є тяжким злочином та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності. Крім того, призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_4 на свідка у цьому кримінальному провадженні, підтверджується тим, що вона відома підозрюваному, а від так останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 з метою дачі нею неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення нею від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування та судового розгляду та його результати.

Щодо ризику впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть показання свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного, відмови від дачі показань останній може впливати на свідка ОСОБА_8 у незаконний спосіб як особисто, так і через третіх осіб.

Поряд з цим, слідчий суддя вважає, що наведений у клопотанні слідчого та підтриманий прокурором в судовому засіданні ризик продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 є необґрунтований з огляду на правову природу інкримінованого діяння. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, належить до формальних складів злочину та вважається закінченим з моменту одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції/обіцянки такої вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою. Тобто склад злочину є завершеним у момент вчинення відповідної дії, і не передбачає триваючого характеру. У зв`язку з цим, слідчий суддя вважає ризик продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 не доведеним.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання захисників підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку слідчого судді, саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, яка на переконання слідчого судді є обґрунтованою, а також застосування зазначеного запобіжного заходу зможе у повній мірі забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Водночас слід зазначити, що за змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя з урахуванням встановлених в ході розгляду даного клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, зокрема те, що він раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, стан здоров`я, майновий стан, приходить до переконання про можливість визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави у відповідності до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава в сумі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год 59 хв 20.04.2026.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454 ; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/3800/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.02.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_9 щодо обставин кримінального провадження;

- здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год 59 хв 20.04.2026.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1