Постановление суда № 134357329, 25.02.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(повна)

м. Миколаїв

25 лютого 2026 р.справа № 400/11977/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Клепки А.В.,

представника позивача: Іванковської Ю.В.,

представника відповідача: Грашина А.В.,

у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянув клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомУправління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, шосе Херсонське, 48/8, м. Миколаїв, 54028

до відповідачаДержавної регуляторної служби України, вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011,

провизнання протиправним та скасування подання від 13.10.25 р. № 50

В С Т А Н О В И В:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - позивач, Управління) звернулось з позовом до Державної регуляторної служби України (далі - відповідач, ДРС України), в якому просить суд визнати протиправним та скасування подання від 13.10.25 р. № 50 "Про усунення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради порушень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"" (далі - Подання) з мотивів його протиправності.

У відзиві ДРС України міститься клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст. 238 ч. 1 п. 1 КАС України.

На обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що спір між двома державними органами не може бути вирішений в судах жодної юрисдикції, оскільки є спором держави із самою собою. Така правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.20 р. у справі № 815/6347/17.

Також відповідач послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.19 р. у справі № 826/3115/17, від 04.12.19 р. № 826/6233/16 і постанови Верховного Суду у справах №№ 826/3111/17, 826/6228/17, 640/18401/18, 826/3061/16, 826/25387/15, 826/6234/17, 826/14307/17, 826/6664/17. На думку ДРС України, спірне Подання лише спрямоване на забезпечення дотримання вимог законодавства, а тому не порушує прав, свобод чи інтересів Управління. Крім того, відповідач зауважив, що за ст. 21 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", правом на оскарження рішень органу державного нагляду (контролю) наділені виключно суб`єкти господарювання, яким позивач не є.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження, представник позивача проти його задоволення заперечив.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

У ст. 91 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вказано, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності належить проведення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог цього Закону в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до визначення, що наведено у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавствами суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Отже, перевірка відповідачем додержання органами державного нагляду (контролю), до яких належить Управління, вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, незважаючи на те, що відповідні повноваження встановлені в ст. 91 цього Закону, не може вважатися державним наглядом (контролем). оскільки Управління не є суб`єктом господарювання, відповідно, та обставина, що в ст. 21 ч. 1 Закону вказано про право суб`єктів господарювання оскаржити рішення органів державного нагляду (контролю), не перешкоджає зверненню до суду Управління.

Згідно ст. 5 ч. 1 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У ст. 4 ч. 1 п. 2 КАС України вказано, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Проведення відповідачем перевірки позивача і внесення Подання є здійсненням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій по відношенню до позивача.

Індивідуальним актом, як вказано в ст. 4 ч. 1 п. 19 КАС України, є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінський функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

24.05.17 р. постановою № 361 "Деякі питання проведення перевірок органів державного нагляду (контролю)" Кабінет Міністрів України затвердив "Порядок проведення перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"" (далі - Порядок проведення перевірок) а також "Порядок внесення подань до органів державного нагляду (контролю) щодо усунення ними порушень вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"" (далі - Порядок внесення подань).

У п. 20 Порядку проведення перевірок вказано, що у разі виявлення порушень вимог Закону органом державного нагляду (контролю) ДПС видає подання щодо усунення органом державного нагляду (контролю) порушень вимог Закону в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 4, 5, 7, 8, 9 Порядку внесення подань, у поданні зазначаються, зокрема, опис виявлених порушень, строк усунення порушень Закону.

Подання є обов`язковим для розгляду органом державного нагляду (контролю).

Орган державного нагляду (контролю) повідомляє ДРС про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений у поданні строк, що обчислюється з дня надходження подання та не може бути меншим 10 робочих днів.

Органи державного нагляду (контролю) зобов`язані виконувати законні вимоги посадових осіб ДРС щодо усунення порушень законодавства про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

У спірному Поданні перелічені виявлені перевіркою порушення та вказано, що ДРС України вимагає від Управління забезпечити дотримання певних вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Таким чином, Подання відповідає визначенню терміну "індивідуальний акт", а тому може бути оскаржено до суду.

Управління, незважаючи на те, що є органом державного нагляду (контролю), саме у спірних правовідносинах є підконтрольною особою (об`єктом державного нагляду), а тому звернення його до суду не є зверненням суб`єкта владних повноважень.

Статтею 242 ч. 5 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статус позивачів, спірні правовідносини та фактичні обставини у справах, на які вказав відповідач у клопотання про закриття провадження у справі, відрізняються від спірних правовідносин та фактичних обставин у цій справі.

В той же час, врахуванню підлягають висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 09.08.24 р. у справі № 420/4544/19.

У цій постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив: "… своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує саме незаконністю рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень та порушенням його прав, а не наявністю у нього (позивача) визначених Конституцією та законами України повноважень на звернення до суду як суб`єкта владних повноважень. Натомість, у спірних правовідносинах саме відповідач здійснював публічно-владні управлінські функції і саме відповідач виступає суб`єктом владних повноважень чиє рішення оскаржується з підстав його незаконності. Таким чином, має місце звернення до суду позивача не як суб`єкта владних повноважень на підставі частини четвертої статті 5, а на підставі частини першої статті 5 КАС України. Водночас статус позивача як органу місцевого самоврядування не свідчить, що він може звернутись до суду лише як суб`єкт владних повноважень. Реалізуючи надане статтею 55 Конституції України та частиною першою статті 5 КАС України право на судовий захист орган місцевого самоврядування, діючи не як суб`єкт владних повноважень, вправі звернутись до суду за захистом від порушень з боку інших суб`єктів владних повноважень при реалізації такими суб`єктами публічно-владних управлінських функцій. З огляду на те, що позивач у цій справі виступає особо, на захист прав та інтересів якої поданий цей позов, і в даному випадку не діє як суб`єкт владних повноважень, підстави вважати, що даний спір поданий з порушенням правил адміністративної юрисдикції, передбачених статтею 19 КАС України, відсутні … як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, подання контролюючого органу у сфері державного нагляду є його розпорядчим документом із вимогою усунути виявлені порушення, а отже, у розумінні статті 4 КАС України є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, що в свою чергу дозволяє суду перевірити це рішення на предмет обґрунтованості і правомірності за правилами статті 2 КАС України …".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 250, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Державної регуляторної служби України про закриття провадження у справі, відмовити.

2. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 КАС України.

Повний текст ухвали складено

25 лютого 2026 р.

Суддя А. О. Мороз