Решение № 134356451, 24.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Київ справа №320/3990/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 55% сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , виходячи із 55% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 11 вересня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як отримувач пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Основний розмір пенсії позивача під час її призначення був визначений у розмірі 55% від розміру грошового забезпечення, а після перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року основний розмір пенсії було зменшено до 50% від розміру грошового забезпечення. Вказує, що оскільки перерахунок пенсії пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії на визначення її розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними та такими, що порушують її права.

31 січня 2025 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію вмотивовував тим, з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» управлінням проведено перерахунок пенсії. Перерахунок здійснювався з урахуванням грошового забезпечення, встановленого станом на 01 січня 2008 року для відповідних категорій осіб, та чинної на цю дату редакції Закону, яка не передбачає 5% збільшення розміру пенсії за вислугу років для осіб, які під час служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені до категорії 2.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України (паспорт серія НОМЕР_2 ) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як отримувач пенсії відповідно до Закону №2262-XII.

Позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії.

Відповідно до розрахунку за пенсійною справою, позивачу було призначено пенсію, виходячи з 55% грошового забезпечення, так як до 29 квітня 2006 року пункт «в» частини першої статті 13 Закону №2262-XII передбачав, що військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно із розрахунком станом на 24 жовтня 2005 року основний розмір пенсії позивача встановлено на рівні 55% від сум грошового забезпечення, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії. Згідно із розрахунком станом на 01 січня 2008 року основний розмір пенсії позивача становить 50% від сум грошового забезпечення. Основний розмір пенсії на час розгляду справи становить 50% від сум грошового забезпечення.

11 вересня 2024 року представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою щодо проведення перерахунку основного розміру пенсії, виходячи із 55% від сум грошового забезпечення.

Листом, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08 жовтня 2024 року №8063-29275/П-02/8-1000/24 за результатом розгляду звернення позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії, виходячи із 55% сум грошового забезпечення, зазначивши, що пенсія призначена згідно законодавства.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон № 2262-ХІІ.

За змістом преамбули Закону № 2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пунктів «а» та «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 3591-IV) було внесено зміни до низки актів, в тому числі і до статті 13 Закону №2262 про розмір пенсії за вислугу років у відсотках.

З набуттям чинності Законом №3591-IV нова редакція пункту «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ не передбачала указаної 5-відсоткової доплати особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 2.

Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набув чинності 01 жовтня 2011 року, було внесено зміни до низки актів, в тому числі статті 13 Закону № 2262 про розмір пенсії за вислугу років у відсотках. Враховуючи зміни до статті 13 Закону № 2262, внесені Законом України «Щодо внесення змін в деякі закони України по питання пенсійного забезпечення і соціального захисту військовослужбовців» № 3668-VI, максимальний розмір пенсії, що призначаються за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (набрав чинності з 01 травня 2014 року) змінено у відсотках максимальний розмір пенсії від грошового забезпечення та визначено його на рівні 70 відсотків грошового забезпечення (внесені зміни до частини другої статті 13).

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ встановлено право на перерахунок раніше призначених пенсій. Відповідно до частини четвертої вказаної статті (у редакції чинної на дату виникнення права на перерахунок) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Разом з тим, встановлення відсотків розміру пенсії від грошового забезпечення при призначенні пенсії особам відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ не визначено, як підстава для перерахунку раніше призначених пенсії за статтею 63 вказаного Закону.

Відсоткове співвідношення раніше призначеної відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії до відповідних сум грошового забезпечення є сталим, оскільки установлюється на день призначення пенсії.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року зазначено, що Конституція України витлумачила зміст принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58). Конституційний суд зазначив, що дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Цей принцип закріплений також у третьому реченні частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Отже, застосувавши відсоток - 50 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 55 відсотків від розміру грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям повинні застосовуватися саме норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, а внесені зміни Законом №3591-IV до Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Судом також врахований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 лютого 2022 року по справі 200/7786/19-а, відповідно до якого внесені Законом 3591-IV, зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону 3591-IV не зазнала.

Велика Палата Верховного Суду вказала: «оскільки Верховний Суд України та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду помилково застосували до спірних правовідносин норму статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV, яка регулює питання призначення пенсій, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV не передбачала 10-відсоткового збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б установлювала таку доплату, у чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-відсоткової доплати для зазначених військовослужбовців немає».

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо зменшення при проведенні перерахунку розміру пенсії за вислугу років до 50 відсотків грошового забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію, то суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що виплата пенсії позивачу буде порушена відповідачем, а тому задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу, виходячи із 55% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 11 вересня 2024 року, з урахуванням виплачених сум.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 55% сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), виходячи із 55% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 11 вересня 2024 року, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 лютого 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.