Постановление суда № 134335401, 05.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3366/23

Номер провадження 1-кп/201/213/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час доби, застосованих в межах кримінального провадження, відомості про яке 20 вересня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001288 за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Циркуни, Харківський район, Харківська область, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

встановив:

В провадженні Соборного районного суду м. Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2022 року за № 12022041650001288 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подані письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, а також клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби.

В обгрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.

Більш того, з огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.

Обвинувачений ОСОБА_10 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які є повністю доведеними.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_10 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.

З огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.

Обвинувачений ОСОБА_6 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які є повністю доведеними.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_6 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби посилається на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду. Тож, відносно обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби із забороною залишати місце проживання з 22 години до 06 години.

Інших мотивів зміни обвинуваченому ОСОБА_8 застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту, про продовження якого прокурор ОСОБА_3 подавав відповідні клопотання та підтримував їх упродовж судового провадження, не наведено.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив їх задовольнити з викладених ним підстав, продовжити запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_6 на 60 днів, а також змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби.

Потерпілий ОСОБА_4 після вручення йому зміненого обвинувального акту, відповідно до якого прокурором зменшений обсяг обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_8 під час досудового розслідування і фактично виключено з обсягу обвинувачення ст. 187 ч. 4 КК України, та роз`яснення положень ч. 4 ст. 338 КПК України, зокрема, права підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, висловив свою правову позицію, яка полягала у згоді з зміненим прокурором ОСОБА_3 обвинуваченням та небажанні підтримувати обвинувачення стосовно ОСОБА_11 у попередньому обсязі.

В цьому контексті, потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби.

Представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію потерпілого.

Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні повністю погодився із зміненим прокурором обвинуваченням стосовно його підзахисного, зменшенням його обсягу та виключенням ч. 4 ст. 187 КК України, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження причетності ОСОБА_8 до вчинення розбійного нападу.

В цьому контексті, захисник ОСОБА_9 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_3 про зміну його підзахисному запобіжного заходу на нічний домашній арешт, спираючись на тривале перебування ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти поданого прокурором клопотання з підстав його необґрунтованості та недоведеності заявлених ризиків, які з плином часу суттєво зменшилися. Посилався на відсутність доказів причетності його підзахисного до вчинення розбійного нападу та невірну кваліфікацію дій ОСОБА_6 , вважаючи, що дії останнього мають бути кваліфіковані, як приховування тяжкого злочину.

За наведених ним обставин просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або ж застосувати заставу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_12 підтримав позицію свого колеги, і просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність заявлених ризиків та відсутність доказів на підтвердження їх існування. Наголосив на тому, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки, рідних та близьких, місце реєстрації та проживання у місті Харкові, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання, зазначеним в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжено до 30 березня 2023 року включно без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що врахований при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання їх винуватими у вчиненні зазначених злочинів, останнім загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.

Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_4 , а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого.

Тим більше, за наявності в Україні воєнного стану у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже здійснення належного контролю за їх поведінкою з об`єктивних причин значно знижується.

В цьому контексті, з урахуванням тенденцій сьогодення, є розповсюдженими випадки перетину чоловіками призовного віку кордону України у невстановлений законом спосіб поза межами встановлених пунктів контролю Державної прикордонної служби України.

Наведене у сукупності з обставинами інкримінованих злочинів, дає суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з метою уникнути покарання за інкриміновані злочини можуть вдатися до дій щодо перетину кордону у невстановлений законом спосіб, виїзду на непідконтрольні Україні території та в подальшого переховування за межами країни.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

При цьому, судом враховуються дані про особу обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , які зареєстровані та проживали в іншій області - в м. Харкові, не мають міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також позицію потерпілого ОСОБА_4 , який упродовж судового розгляду підтримував позицію сторони обвинувачення та вважав за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, спираючись на те, що саме завдяки дієвості застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останні не вчинили спроб впливу на нього.

При цьому, оцінюючи вищевказані обставини, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим у разі визнання винуватими, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реальних ризиків можливих спроб обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_4 , які продовжують існувати дотепер.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Поряд із цим, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_10 та ОСОБА_6 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, а також позиції потерпілого ОСОБА_4 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків

Тому, за наведених вище обставин, суд приходить до переконання, що застосування до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Отже, вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд, зважаючи на те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 обвинувачуються, в тому числі, і у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства, з урахуванням конкретних обставин інкримінованого останнім злочину, зокрема, вчинення розбійного нападу в період дії воєнного стану, із застосуванням предмету схожого за своїми властивостями на пістолет, з якого у потерпілого здійснено не менше трьох пострілів, в особливо великих розмірах, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за недоцільне, у даному випадку, визначати розмір застави обвинуваченим.

Доводи сторони захисту про недоведеність заявлених прокурором ризиків та втрати ними актуальності з плином часу, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.

На переконання суду, належна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_6 забезпечена саме дієвістю застосованих до них запобіжних заходів, які незважаючи на сплив часу, є виправданими.

Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_10 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених закінчується 19 лютого 2026 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжних заходів відносно обвинувачених на 60 днів до 05 квітня 2026 року включно.

Вирішуючи клопотання прокурора ОСОБА_3 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, суд виходить з наступного.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжено до 30 березня 2023 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений.

В судовому засіданні 03 лютого 2026 року прокурором ОСОБА_3 подано змінений обвинувальний акт, відповідно до якого прокурором був зменшений обсяг обвинувачення пред`явленого ОСОБА_8 під час досудового розслідування і фактично виключено з обвинувачення ч. 4 ст. 187 КК України.

Разом з цим, прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, в якому прокурор, посилаючись на наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик можливих спроб ОСОБА_8 переховуватись від суду, просив змінити раніше застосований запобіжний захід.

Інших мотивів необхідності зміни застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, про продовження якого протягом судового розгляду клопотав прокурор ОСОБА_3 , останнім не наведено.

Після вручення потерпілому ОСОБА_4 зміненого обвинувального акту та роз`яснення положень ч. 4 ст. 338 КПК України, зокрема, права підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, останній висловив свою правову позицію, яка полягала у згоді із зміненим прокурором ОСОБА_3 обвинуваченням та небажанні підтримувати обвинувачення стосовно ОСОБА_8 у попередньому обсязі.

До того ж, потерпілий ОСОБА_4 не висловив заперечень проти зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби.

Тож, суд вирішує питання стосовно зміни запобіжного заходу, з огляду на позицію потерпілого ОСОБА_4 , який не виявив бажання підтримувати обвинувачення стосовно ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України, тобто в межах зміненого прокурором ОСОБА_3 обвинувачення та поданого останнім клопотання.

Так, оцінюючи продовження існування наведеного прокурором ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_8 переховуватись від суду, суд приходить до висновку, що означений ризик не зменшився і продовжує існувати, з огляду на наступне.

Прокурором після зміни обсягу обвинувачення ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_8 переховуватися від суду який продовжує існувати дотепер.

Водночас, хоча прокурором ОСОБА_3 фактично не наведено жодних мотивів необхідності зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, суд має розглядати це питання виключно в межах зміненого прокурором обвинувачення і поданого клопотання, та, з огляду на позицію потерпілого ОСОБА_4 , який не виявив бажання підтримувати обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України, а тому, враховуючи наявність обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Тож, слід змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, встановивши строк його дії на 60 днів, до 05 квітня 2026 року.

Заборонити ОСОБА_8 залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , де останній проживає, з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності забезпечити свою безпеку в укритті під час оголошення повітряної тривоги, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.

Зобов`язати ОСОБА_8 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що у разі невиконання ним обов`язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо запобіжного заходу ОСОБА_8 є 05 квітня 2026 року включно.

Виконання ухвали щодо застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на Чугуївське РУП ГУНП в Харківській області.

Копію ухвали направити до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області для контролю за поведінкою ОСОБА_8 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_10 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 05 квітня 2026 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, є 05 квітня 2026 року включно.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 05 квітня 2026 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, є 05 квітня 2026 року включно.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити на строк 60 днів, тобто до 05 квітня 2026 року включно.

Заборонити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , де останній проживає, з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності забезпечити свою безпеку в укритті під час оголошення повітряної тривоги, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.

Зобов`язати ОСОБА_8 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що у разі невиконання ним обов`язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо запобіжного заходу ОСОБА_8 , є 05 квітня 2026 року включно.

Виконання ухвали щодо застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на Чугуївське РУП ГУНП в Харківській області.

Копію ухвали направити до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області для контролю за поведінкою ОСОБА_8 .

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 16 годині 00 хвилин 06 лютого 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1