Решение № 134300501, 20.02.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/2043/25

Провадження № 2-о/288/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Квітнева сільська рада Житомирського району Житомирської області, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкоємцем, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. За життя, померла склала заповіт за умовами якого належну їй земельну ділянку площею 2.5760 га вона заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в рівних частках. Спадщину після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 прийняв за заповітом.

Інший спадкоємець за заповітом- ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до дня смерті ОСОБА_3 . Інші спадкоємці за законом ОСОБА_3 - відсутні, в зареєстрованому шлюбі вона не перебувала так як проживала у цивільному шлюбі з батьком заявника.

Спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не прийняла спадщину після смерті матері, інші спадкоємці відсутні.

Померла ОСОБА_3 доводилась мачухою завнику, так як вона проживала, починаючи з 1973 року з його батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить довідка № 977 видана 12.09.2000 року Жовтневою сільською радою.

Після смерті у 1994 році батька, ОСОБА_3 продовжувала проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

У 2017 році ОСОБА_1 переїхав на постійне проживання до батьківського дому у АДРЕСА_1 в якому продовжує проживати до даного часу.

Починаючи з 2017 року та до дня смерті ОСОБА_3 , вони проживали разом однією сім?єю, вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права та обов?язки, допомагали один одному в побуті, по господарству, крім того заявник доглянув ОСОБА_3 до смерті та поховав за власний рахунок.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку належної ОСОБА_3 земельної ділянки, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса проте, йому було відмовлено.

Тому заявник просить встановити той факт, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім?єю не менше як п?ять років до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Квітнева сільська рада Житомирського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, надав до суд заяву в якій просив справу розглядати без участі, рішення прийняти на розсуд суду.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні допитано свідків:

- ОСОБА_6 , яка зазначила, що вона родом з села Квітневе і знає цю родину. ОСОБА_1 разом з жінкою доглядали ОСОБА_3 , сприймали її як рідну людину, займались її похованням, Ще коли була школяркою, від своєї матері дізналась, що ОСОБА_7 не рідний син ОСОБА_8 . ОСОБА_7 сприймав та називав її мамою. ОСОБА_3 з дідом проживала як чоловік та дружина більше ніж 15 років. ОСОБА_9 сама родом з села Липки. Її родичів не знає, але наче хтось з них приїздив до неї.

- ОСОБА_10 , яка зазначила, що в селі Квітневе вона проживає з 1994 року, з ОСОБА_11 вони були сусідами, ходили один до одного в гості. ОСОБА_12 всі сприймали як дружину діда. Після його смерті, ОСОБА_9 проживала в будинку до кінця своїх днів. До неї постійно приїздив ОСОБА_13 , вона його сприймала як свого сина, між ними були теплі відносини. Спочатку навіть і не знала, що ОСОБА_9 не рідна мати ОСОБА_7 . Він постійно привозив продукти та приїздив до неї на свята.

Суд, допитавши свідків, вислухавши заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 червня 2024 року виконавчим комітетом Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис за № 33. /а.с.8/

Відповідно до копії Заповіту, складеного 15 липня 2013 року, земельну частку пай в розмірі 2,5760 га (державний акт ЖТ № 121721), що розташована на території Жовтневої сільської ради Попільнянського району Жигомирської області ОСОБА_3 заповідає в рівних частинах: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . /а.с.9/

Згідно довідки №292 від 15 жовтня 2025 року, виданої Виконавчим комітетом Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), уродженка с. Липки, Попільнянського району, Житомирської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , постійно проживала та була зареєстрована до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.10/

Як вбачається з довідки №321 від 17 листопада 2025 року, виданої Виконавчим комітетом Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом ОСОБА_1 . /а.с.11/

Згідно довідки №322 від 17 листопада 2025 року, виданої Виконавчим комітетом Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 живе по АДРЕСА_1 з 2017 року по даний час. /а.с.12/

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 25 квітня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ), ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис за № 8983. /а.с.13/

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 14 листопада 1994 року Жовтневою с-Рада Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що складено актовий запис за № 23. /а.с.14/

Згідно довідки №977 від 12 вересня 2001 року, виданої Жовтневою радою Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_3 проживала спільно із чоловіком ОСОБА_5 з 1973 року по день його смерті в незареєстрованому шлюбі, вела спільне господарство і хоронила його за власний рахунок. /а.с.15/

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 17979342 від 19 лютого 2014 року, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в частці 1/1, являється ОСОБА_1 . /а.с.16/

Як вбачається з рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2013 року, було встановлено факт належності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.17-18/

Відповідно до довідки №233/02-14 від 30 липня 2025 року, виданої приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області, після смерті ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 в селі Липки Попільнянського району Житомирської області та постійно до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області, заведено спадкову справу. Спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після її смерті є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . /а.с.19/

Згідно листа приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу №335/01-16 від 02 грудня 2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю доказів родинних відносин між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_3 . /а.с.20/

Частиною першою ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах: від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18); від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19); від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18); від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року у справі №420/2383/16-ц (провадження № 61-15368св18) зазначено, що: «у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Виходячи з аналізу СК України, сімєю є соціальна група, яка не обов`язково складається з людей, які перебувають у шлюбі. Сім`єю також є соціальна група осіб, поєднаних спільним побутом, які здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зав`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 більше 5 років та вів спільне господарство до дня її смерті.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю про який просить заявник, породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне для прийняття спадщини, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року; ст.ст.4,12,13,19,23,28,48,76,78,81,128,258,259,263-265,293, 315-319,352,354,355 ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Квітнева сільська рада Житомирського району Житомирської області, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім?єю не менше як п?ять років до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко