Постановление суда № 134282459, 23.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23 лютого 2026 р. справа № 520/2472/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Ольга Горшкова, розглянувши адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків (шкоди) за невиконання умов контракту,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 збитки в сумі 271 200,00 грн. за невиконання умов контракту.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків (шкоди) за невиконання умов контракту залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, на які посилається позивач в клопотанні, а саме щодо того, що особовий склад та командування військової частини НОМЕР_1 , включаючи юристів, відповідно до бойових розпоряджень, здійснювали відповідні заходи щодо стримання збройної агресії РФ на території України на період існування спірних правовідносин по даній справі, а саме починаючи з 27.09.2025 по день подання позовної заяви та надати до суду докази направлення вимоги ОСОБА_1 про добровільне відшкодування заподіяної державі шкоди.

На виконання зазначеної ухвали, 19.02.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача до суду подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на факт запровадження воєнного стану та зазначає, що відповідно до бойових розпоряджень, здійснюють відповідне заходи щодо стримання збройної агресії РФ на території України. Також додатково зазначили, що відповідно до статті 10 Закону №160-ІХ від 03.10.2019 не передбачають обов`язку командира направити вимогу особі, яка завдала шкоду, окрім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону, згідно до яких передумовою звернення до суду з відповідним позовом має бути відмова особи від добровільного відшкодування шкоди, а це, у свою чергу, може передбачати звернення до особи з відповідною вимогою, на яку особа може подати відмову чи взагалі проігнорувати її, що також можна буде розцінювати як відмову. Вказує, що ОСОБА_1 не підпадав під критерії, визначені частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 10 та частиною першою статті 12 цього Закону №160-ІХ від 03.10.2019, оскільки він не був на момент подання позову військовозобов`язаним, резервістом, посадовою (службовою) особою в розумінні цього Закону, командиром (начальником), притягненим до кримінальної відповідальності або звільненим з військової служби, оскільки останнього виведено в розпорядження командира із зупиненням всіх передбачених виплат до його повернення у частину. При цьому, ОСОБА_1 не втратив статусу військовослужбовця, але застосувати положення частини 1 статті 10 Закону №160-ІХ від 03.10.2019 до нього є неможливим, оскільки останній з моменту самовільного залишення місця служби перестав виконувати обов`язки військової служби.

Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року в справі №520/11225/23 здійснив комплексний аналіз норм Закону №160-ІХ та зробив висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4). У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону №160-ІХ передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14). Разом із цим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12).

З огляду на зміст наведених положень Закону №160-ІХ Верховний Суд указав, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди у передбачених статтею 12 Закону випадках здійснюється у судовому порядку. При цьому, Закон №160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Зокрема, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 року по справі № 400/5284/22.

Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2025 №4686, «Про результаті проведення службового розслідування», яким проведення цього службового розслідування завершено, визначено розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі повернення до місця служби військовослужбовця за контрактом розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 штурмового батальйону солдата ОСОБА_1 за самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану, відсутність на військовій службі без поважних причин тривалістю понад 3 (три) доби, з 19.09.2025 по час завершення службового розслідування.

Отже, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень - Військова частина НОМЕР_1 встановила факт самовільного залишення місця служби ОСОБА_1 саме - 27.09.2025, тобто з цієї дати обчислюються 3 місячний строк, в межах якого позивач має право звернутися до суду із даним позовом.

В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначив, зокрема, що з 24.02.2022 військова частина виконує завдання з відсічі збройної агресії Російської Федерації, заходів, щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, на підставі наказу ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 №116/1/615т/ОКП від 24.08.2022, бойового наказу командира бригади №34/12/119т від 25.08.2022, бойового розпорядження командира 20 армійського корпусу від 30.10.2025 №2654/3/БР/4205дск, бойового наказу командира бригади від 18.11.2025 №530/217т, однак жодного з перелічених наказів на підтвердження вказаних обставин позивачем до суду не надано, як і не надано обґрунтованих пояснень щодо неможливості надання таких наказів, які на думку позивача підтверджують поважність причин пропущеного строку звернення до суду із даним позовом.

Посилання представника позивача на звернення до суду в порядку черговості виконуваних завдань в порядку їх пріоритетності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

Також, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 не містить детального переліку осіб з числа особового складу та командування військової частини НОМЕР_1 , включаючи юристів, які відповідно до бойових розпоряджень, здійснювали відповідні заходи щодо стримання збройної агресії РФ на території України на період існування спірних правовідносин по даній справі, а саме починаючи з 27.09.2025 по день подання позовної заяви (06.02.2026), оскільки позивач відповідно до вимог ст. 167 КАС України при звернення до суду із заявою, зобов`язаний надати перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання).

Суд звертає увагу позивача, на те що він самостійно зазначив, що безпосередньо весь особовий склад військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу ОСУВ Хортиця №116/1/615т/ОКП від 24.08.2022, бойового наказу командира бригади №34/12/119т від 25.08.2022, бойового розпорядження командира 20 армійського корпусу від 30.10.2025 №2654/3/БР/4205дск, бойового наказу командира бригади від 18.11.2025 №530/217т на даний час виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об`єктів, в цілому виконують завдання з протидії збройній агресії Російської Федерації за для збереження незалежності та волі народу України по даний час.

Однак, представником позивача вказаних доказів не було надано ані при первинному звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду, викладеної до суду в адміністративному позові, ані при зверненні до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 17.02.2026, поданої на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.

В постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

В той час, Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зробив висновок, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Також в ухвалі від 06.09.2022 у справі №420/16598/21 з приводу оцінки доводів щодо поважності причин пропущення процесуального строку для звернення до адміністративного суду з підстав запровадженого воєнного стану Верховним Судом зазначено, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.

Щодо посилань представника позивача, щодо того, що офіцер юридичної служби військової частини НОМЕР_1 капітан юстиції ОСОБА_2 , як особа, що уповноважена представляти інтереси військової частини НОМЕР_1 в судах України задіяний у заходах щодо стримання збройної агресії РФ на території України, у тому числі в період з 27.09.2025 по 06.02.2026, на підтвердження чого надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №937/11/1/4610 від 17.02.2026, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Так, суд зазначає, що військову частину НОМЕР_1 не обмежено у виборі кількості представників, штатних працівників для захисту своїх інтересів у суді, якщо інше не встановлено законом для конкретних справ, тому вказані посилання позивача судом не приймаються.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та наявності обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Суд також звертає увагу на те, що небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежали від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на переконання позивача, прав у судовому порядку.

Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

Цей висновок корелюється з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 13.02.2024 №140/9165/23, яку суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, не реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що підстави, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними.

Відтак, подана заява про поновлення процесуального строку вважається судом необґрунтованою.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, наведені на виконання ухвали від 26.12.2025 у заяві про усунення недоліків, причини пропуску строку суддею визнано неповажними, то позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до п. 1 ч. 4, 5 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 169, 241, 248, 256 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків (шкоди) за невиконання умов контракту - повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ольга ГОРШКОВА