Решение № 134281981, 23.02.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5166/25

23 лютого 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Тернвояж" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тернвояж" звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 12.08.2025 №080945 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова протиправна, оскільки мало місце порушення Укртрансбезпекою порядку повідомлення про розгляд справи, а також прийнята понад строк, який встановлений законодавством.

Зазначає, що відповідачем допущено наступні порушення положень Закону України "Про адміністративну процедуру": оскаржувана постанова не вмотивована в тій мірі, яка б забезпечила позивачу можливість правильно її зрозуміти та реалізувати своє право на її оскарження; в оскаржуваній постанові не викладено зміст документів та відомості, що враховані під час розгляду справи; в оскаржуваній постанові не здійснено посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки про необхідність притягнення позивача до відповідальності; в оскаржуваній постанові не зазначені детальна правова оцінка обставин, виявлених під час розгляду справи, та висновки, зроблені на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Також вказує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою судді від 17.09.2025, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

29.09.2025 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що Під час перевірки встановлено: порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевізником ПП "Тернвояж" здійснено міжнародні пасажирські перевезення: 04.06.2025, 06.06.2025, 08.06.2025, 10.06.2025 тобто чотири рази за тиждень. Перевезення з такою періодичністю належать до регулярних, дозвільних документів на здійснення яких у перевізника не було.

Зважаючи на виявлені порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР041932 від 11.06.2025.

Вказує, що в акті зафіксовано порушення вимог абз.6 ч.1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме виконання резидентом України міжнародних пасажирських перевезень без дозволів країн, територією яких здійснюється рух (Румунії та Болгарії), що є порушенням ст. 53 цього Закону.

Водій будь-яких зауважень чи заперечень щодо встановлених порушень не надав, акт підписав.

07.10.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у даному випадку перевізник мав документи саме для здійснення нерегулярних перевезень. Кожна поїздка виконувалася на підставі окремого замовлення, не існувало затвердженого розкладу, продаж квитків на постійній основі не здійснювався. Це, на переконання представника, підтверджує, що поїздки не мали ознак регулярності у розумінні Закону.

Вказує, що посилання відповідача на статтю 53 Закону "Про автомобільний транспорт" є помилковим, оскільки ця стаття не встановлює правила "не більше двох разів на тиждень", таке обмеження міститься лише в Правилах №176. Таким чином, орган фактично підмінив поняття, прирівнявши кількість рейсів до ознак регулярних перевезень, що є юридично некоректним.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на підставі направлення на рейдову перевірку №000651 від 06.06.2025 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а/д М-05, Київ-Одеса.

11.06.2025 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки VAN HOOL номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації транспортного засобу НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

Власником вище згаданого транспортного засобу є ПП "Тернвояж".

Уповноваженими особами було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР041932 від 11.06.2025, в якому зафіксовано порушення вимог абз.6 ч.1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме виконання резидентом України міжнародних пасажирських перевезень без дозволів країн, територією яких здійснюється рух (Румунії та Болгарії), що є порушенням ст. 53 цього Закону.

Водій будь-яких зауважень чи заперечень щодо встановлених порушень не надав, акт підписав.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №ОАР041932 від 11.06.2025 було призначено на 05.08.2025 про що листом повідомлено позивача.

05.08.2025 від представника позивача до відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по акту, у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи.

Зважаючи на вказане клопотання розгляд справи було перенесено на 12.08.2025.

Враховуючи зафіксовані порушення 12.08.2025 було винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн, відповідно абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 53 цього Закону.

Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Пунктом 12 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Приписами п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт":

- міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

- міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення;

- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Відповідно до ст. 56 Закону при здійсненні міжнародних нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень водії повинні мати списки пасажирів та інші документи, обумовлені законодавством України. Порядок організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів у міжнародному сполученні визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України видано наказ від 05.09.2024 № 966 "Про затвердження Порядку організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні" (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм організації міжнародних регулярних, нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і є обов`язковим для виконання автомобільними перевізниками (далі - перевізники) та замовників транспортних послуг.

Порядком визначено правові засади організації нерегулярних міжнародних перевезень, відповідно до п.п. 23-25 яких: нерегулярні перевезення здійснюються на підставі міжнародних договорів України у сфері міжнародних автомобільних перевезень або Угоди "INTERBUS" автобусами, що завдяки своїй конструкції й обладнанню пристосовані для перевезення більше дев`яти осіб, у тому числі водія, та призначені для таких цілей.

Оформлення та видача дозволів на здійснення нерегулярних перевезень здійснюється відповідно до Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2004 року № 757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за № 1075/9674.

Для виконання нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, лібералізованих відповідно до Угоди "INTERBUS", перевізнику необхідно через Єдиний комплекс, враховуючи положення Закону України "Про адміністративну процедуру" та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подати заявку про намір отримати журнал "INTERBUS" для нерегулярних перевезень, що звільняються від необхідності отримання дозволів.

Відповідно до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода "INTERBUS"), до якої Україна приєдналася Законом № 5444-VI від 16.10.2012, "Міжнародні нерегулярні перевезення" означає перевезення через територію принаймні двох Договірних Сторін, що не підпадають ні під визначення регулярних перевезень чи спеціальних регулярних перевезень, ні під визначення маятникових перевезень. Такі перевезення можуть здійснюватися з певною регулярністю, не перестаючи при цьому бути нерегулярними перевезеннями.

Ця Угода застосовується до тих територій, де застосовується Договір про створення Європейського Співтовариства, і за умов, викладених у такому Договорі, та до Боснії й Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії й Туреччини, оскільки вони уклали цю Угоду.

Відповідно до ст. 6 Угоди для зазначених нижче нерегулярних перевезень не потрібно отримувати дозвіл на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій засновано транспортний оператор:

- поїздок із зачиненими дверима, тобто таких перевезень, коли той самий автобус використовується для перевезення тієї самої групи пасажирів протягом усієї поїздки та для доставки її назад до місця відправлення. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

- перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка з пасажирами та зворотна поїздка без пасажирів. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

- перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів і всі пасажири здійснюють посадку в одному й тому самому місці, якщо виконується одна з наведених нижче умов:

a) пасажири складають групи на території недоговірної сторони чи Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій заснований транспортний оператор, або та, де пасажири здійснюють посадку, яку було сформовано згідно з договорами перевезень, укладеними до їхнього прибуття на територію останньої Договірної Сторони. Пасажири перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

b) пасажирів попередньо було доставлено тим самим транспортним оператором за обставин, визначених у пункті 2, на територію Договірної Сторони, де вони знову здійснюють посадку та перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор;

c) пасажирів було запрошено здійснити подорож на територію іншої Договірної Сторони, і вартість транспортування сплачується особою, що зробила запрошення. Такі пасажири повинні складати однорідну групу, яку не було сформовано виключно для здійснення саме цієї поїздки, та яку буде доставлено на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор.

Від необхідності отримувати дозвіл також звільняються:

4. транзитні операції через територію Договірних Сторін у поєднанні з нерегулярними перевезеннями, для яких непотрібне отримання дозволів;

5. автобуси без пасажирів, що використовуються виключно для заміни пошкодженого автобусу або автобусу, який вийшов з ладу під час здійснення міжнародного перевезення, передбаченого цією Угодою.

Для перевезень, що здійснюються транспортними операторами, заснованими в рамках Європейського Співтовариства, місця відправлення та (або) призначення перевезень можуть розташовуватися в будь-якій державі - члені Європейського Співтовариства незалежно від держави-члена, в якій зареєстровано автобус або держави-члена, в якій засновано транспортний оператор.

З вищенаведеного вбачається, що нерегулярне перевезення пасажирів на підставі укладеного договору із замовником послуг, які перевозяться організовано згідно списку, не потребує отримання додаткових дозволів.

Поряд із цим, за пунктом 4 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 (Далі - Правила №176), внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Пунктом 51 Правил № 176 визначено, що нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Також, відповідно до пункту 53 Правил № 176, у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється, серед іншого:

- здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими населеними пунктами більш як два рази на тиждень;

- організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Представник позивача як підставу позовних вимог щодо протиправності застосування штрафних санкцій посилається на те, що Закон України "Про автомобільний транспорт" не містить обмежень щодо кількості здійснення на тиждень нерегулярних перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими населеними пунктами.

У зв`язку з цим, вважає, що оскільки таке обмеження визначено лише Правилами №176 то воно не підлягає застосуванню оскільки суперечить Закону України "Про автомобільний транспорт".

Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Так, ч.16 ст.35 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

На виконання вказаних положень Закону, Постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 затверджено "Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" (Далі - Правила №176).

Відповідно до п.4 Правил №176, внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

При цьому, як уже було зазначено судом, відповідно до пункту 53 Правил №176, у разі здійснення нерегулярних перевезень, серед іншого, забороняється:

- здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими населеними пунктами більш як два рази на тиждень;

- організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду.

Таким чином, враховуючи повноваження Кабінету Міністрів України надані Законом України "Про автомобільний транспорт", зазначені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які затверджені постановою КМУ №176, є обов`язковими для виконання, в тому числі автомобільними перевізниками що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, що прямо вказано в п.1 та п.4 Правил №176.

Враховуючи наведене, у разі недотримання автомобільним перевізником пункту 53 Правил №176, зокрема, здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими населеними пунктами більш як два рази на тиждень, такі перевезення не можуть вважатись нерегулярними і повинні здійснюватися відповідно до вимог, які встановлені для регулярних.

При виявленні ознак регулярних міжнародних пасажирських перевезень Правила умов Угоди INTERBUS до таких перевезень не можуть застосовуватись.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем за один тиждень міжнародні пасажирські перевезення здійснювалися чотири рази, що суперечить пункту 53 Правил №176.

При цьому, перевезення здійснювалися на підставі шляхових листів пасажирів (журнал введений у відповідності з статтями 6 та 10 Угоди INTERBUS про міжнародні нерегулярні автобусні перевезення пасажирів).

Крім цього, пунктом 51 Правил №176 визначено, що нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Поряд із цим, договору про замовлення транспортного засобу позивачем суду надано не було.

Відповідно до статті 30 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний забезпечувати водіїв необхідною документацією.

Стаття 34 цього ж закону вказує, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частини 4 статті 53 Закону при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію;

схему маршруту.

Під час проведення перевірки позивачем не було надано дозволу іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення та схеми маршруту. Шляхові листи пасажирів в даному випадку не можуть замінити дозволів, оскільки вони застосовуються виключно для нерегулярних перевезень.

З урахуванням наведеного, суд погоджується із висновками відповідача, що позивач, як суб`єкт господарювання, здійснив міжнародне регулярне перевезення пасажирів (про що свідчить періодичність та кількість) з дозвільними та іншими обов`язковими документами, які передбачені для міжнародних нерегулярних пасажирських перевезень, натомість документи на підставі яких здійснюються регулярні перевезення у нього відсутні. Тому такі дії позивача є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ у разі виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Саме така кваліфікація порушення здійснена відповідачем, що відповідає встановленим обставинам та положенням законодаства.

Враховуючи наведене, штраф застосовано до позивача правомірно та у відповідності з діючим законодавством.

Щодо обґрунтувань позовних вимог порушенням вимог пункту Порядку №1567, а саме: розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт поза межами встановленого двомісячного строку, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так, зі змісту статті 250 Господарського кодексу України висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно- господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно- господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Отже, в даному випадку Відділ застосував до позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Вказані строки мають принципово різне значення, адже Порядок №1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а статтею 250 Господарського кодексу України визначено строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення (не пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення).

Аналогічний правовий висновок про застосування норм статті 250 Господарського кодексу України у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації Укртрансбезпекою повноважень, під час застосування статті 60 Закону № 2344-III, тобто застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, викладено Верховним Судом у постанові від 06.03.2025 №400/8788/23.

Інші аргументи позивача, викладені у позові, не спростовують факту виявленого порушення, не впливають на зміст та правильність винесеного рішення, а відповідно, не можуть бути підставою для його скасування.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що доводи позивача є не обґрунтованими, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "Тернвояж" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Галицька, 38, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46002, код ЄДРПОУ 33271606);

відповідачі:

- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845);

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ 39816845);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.