Решение № 134281925, 23.02.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/6583/25

23 лютого 2026 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2025 №192350006700 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу трудову діяльність згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.01.2005, а саме: діяльність в КОЛЕКТИВНО-ПАЙОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ "ПРАВДА" (КПГ "ПРАВДА") реорганізованому в СТОВ "ОБЕРІГ" з 10.10.1986 по 20.01.2005 (враховуючи дані періоди страховий стаж становить 18 років 3 місяці 11 днів); період діяльності з 01.11.2003 - 31.12.2003 в КСП "Горинь",

повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з досягненням 63-річного віку позивач 11.11.2024 через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та надав скан-копії відповідних документів, які підтверджують наявність страхового стажу.

Відповідно до принципу екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке рішенням від 18.11.2025 №192350006700 відмовило у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки при наявному - 21 рік 8 місяців 8 днів.

Зазначає, що в розділі "Профіль користувача" в кабінеті на веб-порталі ПФУ відображається загальний страховий стаж позивача 21 рік 11 місяців 14 днів, а в розділі "Пенсійний калькулятор" в кабінеті на веб-порталі - 21 рік 11 місяців 28 днів.

Дане рішення позивач вважає протиправним, так як Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не враховано повністю періоди трудової діяльності в КОЛЕКТИВНО ПАЙОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ "ПРАВДА" (КПГ "ПРАВДА") реорганізованого в СТОВ "ОБЕРІГ" з 10.10.1986 по 20.01.2005 згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 від 20.01.2005, а саме 18 років 3 місяці 11 днів. Також не враховано період трудової діяльності з 01.11.2003 - 31.12.2003 в колгоспі ім. XXII з`їзд КПРС перейменованого в КСП "Горинь", що підтверджується довідкою №504 від 11.12.2024. Відповідачем у рішенні не вказано причини не зарахування вищевказаних повних періодів до страхового стажу, а позивач вважає, що в нього достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Зобов`язано відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву.

У поданому до суду відзиві відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В заперечення вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою від 11.11.2025 до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вік позивача 63 роки.

Необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років.

Страховий стаж особи становить 21 рік 8 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Враховуючи вищевикладене позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2025 №192350006700 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 12.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду документа про сплату судового збору і позовної заяви, яка б відповідала вимогам статті 160 КАС України.

Ухвалою суду від 18.02.2026 продовжено розгляд справи №500/6583/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

20.02.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на усну вимогу суду надіслало до матеріалів справи №500/6583/25 документи з електронної пенсійної справи позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так заяву від 17.02.2023 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області і рішенням №192350006700 від 24.02.2023 відмовлено у призначенні пенсії.

Вік заявника на дату звернення - 60 років 07 місяців.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 29 рік.

Страховий стаж особи становить 19 років 03 місяці 07 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди роботи

Вказане рішення територіального органу Пенсійного фонду України не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

У зв`язку з досягненням 63-річного віку позивач ОСОБА_1 повторно 11.11.2024 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши скан-копії відповідних документів про наявний страховий стаж.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке прийняло рішення від 18.11.2025 №192350006700 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу.

Зі змісту спірного рішення видно вік позивача на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 63 роки.

Необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років.

Страховий стаж особи становить 21 рік 8 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок

Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 20.01.2005, яка містить записи щодо спірних періодів роботи та членства в колгоспі "Правда" з 10.10.1986 по 20.01.2005.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно запису №1 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.01.2005 позивач 10.10.1986 прийнятий на роботу в колгосп "Правда" в будівельну бригаду будівельником згідно поданої заяви (протокол №10 від 12.10.1986).

В трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.01.2005 містяться відомості про вироблені людинодні, встановлений мінімум л/днів і нараховану заробітну плату ОСОБА_1 :

запис №2 за 1986 - 48 / 180 / 415-00

запис №3 за 1987 - 263 / 180 / 7943-65

запис №4 за 1988 - 260 / 220 / 2048-98

запис №5 за 1989 - 262 / 260 / 1967-78

запис №6 за 1990 - 248 / 260 / 1996-32

запис №7 за 1991 - 217 / 260 / 2931-46

запис №8 за 1992 - 243 / 260 / 31205-39

запис №9 за 1993 - 217 / 240 / 987436-00

запис №10 за 1994 - 246 / 240 / 6120610-00

запис №11 за 1995 - 241 / 240 / 28083000-00

запис №12 за 1996 - 225 / 200 / 355-31

запис №13 за 1997 - 225 / 200 / 430-91

запис №14 за 1998 - 131 / 190 / 305-20

запис №15 за 1999 - 53 / 180 / 135-53

запис №16 за 2000 - 32 / 32 / 39-40

У розділі "На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер) зазначено, що вищевказані записи в трудову книжку позивача внесено згідно книг розрахунків

запис №17 - 24.03.2000 членство у колгоспі припинено в зв`язку з реорганізацією КГП "Правда" (протокол №2 від 05.03.2000)

запис №18 - 24.03.2000 прийнятий на роботу будівельником будівельної бригади у ТзОВ "Оберіг" в зв`язку з реорганізацією КГП "Правда" (наказ №6 від 24.03.2000)

запис №19 - звільнений з роботи за згодою двох сторін згідно поданої заяви ст.36. п.1 КЗпП України (наказ №1 від 20.01.2005)

Крім того зі змісту долученої до матеріалів справи довідки №504 від 11.12.2024, видно, що ОСОБА_1 по наявних документах працював в колгоспі ПСП "Горинь" з 01.11.2003 - 31.12.2003 і згідно книг обліку трудового стажу за 2003 при встановленому мінімумі 180 ним вироблено 61 трудоднів, сума заробітку 371,20.

Страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів відповідно до Форми РС-право склав 21 рік 8 місяців 8 днів. (з урахуванням інформації щодо фактично відпрацьованого часу в колгоспі).

Стосовно порядку зарахування стажу в колгоспі, то суд зауважує, що такий підлягає зарахуванню позивачу з урахуванням трудової участі в господарстві та при виконанні встановленого мінімуму трудової участі або не виконанні такого з поважних причин, зараховується весь період роботи.

Тобто обчислення стажу роботи в колгоспі залежить від кількості відпрацьованих трудоднів, після 01.01.1965 період роботи зараховується за фактичною тривалістю, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Позивач, як член колгоспу, за викладених обставин та наявних відомостей в трудовій книжці, за спірний період не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, тому позовна вимога в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу трудову діяльність згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.01.2005, а саме: діяльність в КОЛЕКТИВНО-ПАЙОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ "ПРАВДА" (КПГ "ПРАВДА") реорганізованому в СТОВ "ОБЕРІГ" з 10.10.1986 по 20.01.2005 (враховуючи дані періоди страховий стаж становить 18 років 3 місяці 11 днів); період діяльності з 01.11.2003 - 31.12.2003 в КСП "Горинь" не підлягає задоволенню.

Також зі змісту спірного рішення від 18.11.2025 №192350006700 видно, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за доданими документами до страхового стажу позивача зарахувало всі періоди.

Законних підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2025 №192350006700 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як і повторному розгляду відповідачем заяви позивача від 11.11.2025, судом не встановлено, тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено і підписано 23 лютого 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: пров. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ: 22933548).

Головуючий суддя Мартиць О.І.