Решение № 134230337, 19.02.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2351/25

Провадження № 2/379/225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Валєєвої Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 06249-07/2025 в загальному розмірі 46 020,00 грн, яка складається з: заборгованості по простроченому тілу 20 000,00 грн, заборгованості по простроченим відсоткам 16 020,00 грн, заборгованості по штрафам 10 000,00 грн; судові витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивача в обґрунтування позовної заяви зазначає, що 03.07.2025 відповідач уклав із позивачем договір про надання фінансового кредиту № 06249-07/2025. За умовами договору сума кредиту становить 20 000,00 грн, кредит надається строком на 120 днів, дата погашення кредиту 30.10.2025. За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості та комісія за видачу кредиту в сумі 2 000,00 грн. Позивач виконав зобов`язання за договором надавши грошові кошти відповідачу, в той же час в порушення умов договору відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, за весь період дії договору сплачено 2 платежі в розмірі 7 580,00 грн. В зв`язку з чим, станом на 04.12.2025 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 46 020,00 грн. Крім того, вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 922,20 грн. Одночасно повідомляє, що докази витрат позивача на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У відзиві на позовну заяву (а.с.48-53) відповідач зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань. Цей пункт передбачає, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню. Оскільки заявлена сума штрафів була нарахована після цієї дати, вона не може бути визнаною. Враховуючи наведене, вимога позивача щодо сплати штрафу є незаконною, а відтак не може бути задоволена. Крім того, звертає увагу суду, що під час надання кредиту Позивачем незаконно було стягнуто із Відповідача комісію у 2000 гривень. Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, вказала, що Закон України "Про споживче кредитування розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умова договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленим цим Законом, є нікчемними. Така ж позиція викладена і у Постанові КГС/ВС у справі № 910/1274/24 від 17.04.2025 року.

Вважає, що кредитор не вправі був нараховувати комісію «за видачу кредиту» і стягувати її із боржника. Таким чином сума у 2000 гривень має бути зарахована у погашення сум процентів. Сума із якою відповідач погоджується із боргом є 20000 за основним боргом та 14020 гривень заборгованості за відсотками.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 06249-07/2025 від 03.07.2025 року здійснюється на підставі фактично отриманих коштів (тіла кредиту), договірної процентної ставки та фактично сплачених відповідачем сум, з урахуванням імперативних норм законодавства щодо черговості погашення вимог та заборони нарахування штрафних санкцій у період воєнного стану.

1) Тіло кредиту (основна сума боргу) нараховано: Відповідно до п. 1.1 Договору, сума кредиту становить 20 000,00 грн. Сплачено: Згідно з наданим Позивачем розрахунком, погашення тіла кредиту не відбувалося. Всі внесені кошти були зараховані Позивачем на погашення комісії та відсотків. Залишок за тілом: 20 000,00 грн.

2) Відсотки за користування кредитом. База нарахування: відсотки нараховуються на залишок тіла кредиту (20 000,00 грн) за ставкою 0,90% на день. Строк кредитування: 120 днів (з 03.07.2025 по 30.10.2025). Загальна сума нарахованих відсотків 20,000,00 грн *0,90% * 120днів = 21,600,00 грн.

Врахування сплачених платежів (перерахунок). За весь період дії договору відповідачем було сплачено загальну суму 7 580,00 грн (платежі від 04.07.2025 та наступні згідно з розрахунком).

Позиція позивача (банку): позивач розподілив ці кошти так: 2 000,00 грн на погашення комісії, 5 580,00 грн на погашення відсотків. Залишок відсотків за розрахунком позивача: 21600 5,580 = 16,020 грн.

Позиція відповідача (законний розрахунок): оскільки нарахування комісії за видачу кредиту є незаконним (відповідно до ст. 1, 8 ЗУ «Про споживче кредитування» та практики ВС), сума в розмірі 2 000,00 грн, утримана як комісія, підлягає зарахуванню в рахунок погашення відсотків за користування кредитом (ст. 1054 ЦК України).

Таким чином, уся сума фактично сплачених коштів (7 580,00 грн) має бути спрямована на погашення відсотків. Залишок відсотків за перерахунком відповідача: 21,600,00 грн (всього нараховано) - 7,580,00грн (всього сплачено) = 14,020,00 грн.

3) Штрафні санкції (неустойка). Вимога позивача: 10 000,00 грн. Правова позиція: відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану штрафні санкції не нараховуються. Сума до сплати: 0,00 грн.

Також, зазначив, що судові витрати, які відповідач очікує понести: цей відзив підготовлений професійним адвокатом, хоч і подається від імені відповідача. За підготовку цього відзиву відповідач сплатив адвокату 7000 гривень. Одночасно повідомляє, що докази витрат відповідача на правничу допомогу щодо супроводу справи в суді першої інстанції будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В зв`язку з чим, просить суд прийняти цей відзив до розгляду та долучити його до матеріалів справи; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 10 000,00 грн та комісії у розмірі 2 000,00 грн (шляхом часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками). Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зменшивши вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача.

У відповіді на відзив (а.с.54-60) представник позивача зазначає, що підписанням договору про надання фінансового кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений позивачем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того зазначає, що встановлення комісії за надання кредиту відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та змісту, за умови дотримання вимог законодавства. Звертає увагу суду, що законодавець та судова практика чітко розмежовує відсотки, передбачені ст. 1048 ЦК, що є звичайною платою за користування грошима та неустойку (штраф, пеню), передбачену ст. 549 ЦК, що є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, що висловлена у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18: «8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків». Таким чином, вважає, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в розмірі 10 000 грн, не суперечить законодавчо визначеному розміру сукупної неустойки (штраф, пеня), оскільки не перевищує половини суми, одержаної відповідачем за договором про надання фінансового кредиту, а саме 20 000 грн. Звертає увагу суду, що Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наступні факти, що у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК не потребують додаткового доказування, а саме «сума із якою відповідач погоджується із боргом є 20 000 грн за основним боргом та 14 020 грн заборгованості за відсотками». Враховуючи викладене, просить задовольнити позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

23.12.2025 на підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було отримано інформацію з відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 26.01.2026. Крім того, задоволено клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду від 26.01.2026 судове засідання відкладено до 11.02.2026 у зв`язку з неналежною роботою підсистеми відеоконференцзв`язку.

11.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належно. 11.02.2026 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належно. У відзив на позовну заяву зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Крім того, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 10 000,00 грн та комісії у розмірі 2 000,00 грн (шляхом часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками); судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зменшивши вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

03.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 06249-07/2025, відповідно до якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с.8-17).

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y746.

Відповідно до умов кредитного договору:

тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 03.07.2025. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 30.10.2025 (п.1.2 договору);

клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. В будь-якому випадку додатковий договір підписується обома сторонами (п.1.3 договору);

за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту сумі 2 000,00 грн (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту (п.1.4 договору).

Денна процентна ставка складає (23600.00/20000.00)/120*100%=0,98% та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього договору складає 2572, 74%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього договору складає 43 600,00 грн. Загальні витрати по кредиту складають 23 600,00 грн (п.1.4.1 договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441 11хх хххх 7704 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами (п.1.6 договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Як убачається з довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_251216153708 від 16.12.2025, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022, 03.07.2025 було успішно перераховано кошти 20 000,00 на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua НОМЕР_2 (а.с.23). Факт переказу коштів також підтверджується квитанцією про зарахування № 791712328 від 03.07.2025 (а.с.24).

Крім того, відповідно до листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 27.01.2026 № БТ/Е-2699, іа ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_4 , у якого були наявні рахунки станом на 03.07.2025. З 02.07.2025 по 04.07.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_4 , було зарахування коштів у сумі 20 000,00 грн. Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 02.07.2025 по 04.07.2025 р. - НОМЕР_5 і він є фінансовим номером ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно виписки про рух коштів по картці, 03.07.2025 на картку НОМЕР_4 було зараховано 20 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Щодо укладення договору в електронному вигляді

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).

Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір № 06249-07/2025 від 03.07.2025 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації.

У договорах зазначені всі необхідні дані про особу відповідача необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону позичальника, адреса електронної пошти.

Відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови таких, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону (зазначений при реєстрації) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Також відповідачем не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження №61-6066св23).

У даній справі позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення ним з відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

У свою чергу відповідач визнав факт отримання кредитних коштів, а також факт неналежного виконання зобов`язань перед банком.

Щодо розміру заборгованості за договором

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості за кредитним договором 06249-07/2025 від 03.07.2025, з урахуванням сплачених двох платежів в розмірі 7 580,00 грн, у відповідача виникла заборгованість, яка у загальному розмірі становить 46 020,00 грн та складається з: заборгованості по простроченому тілу 20 000,00 грн, заборгованості по простроченим відсоткам 16 020,00 грн, заборгованості по штрафам 10 000,00 грн (а.с.25-27).

За обставин цієї справи, сторони в кредитному договорі № 06249-07/2025 від 03.07.2025 погодили строк його дії 120 днів, кінцева дата погашення кредиту 30.10.2025 (п.1.2 договору).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.25-27), проценти нараховані позивачем лише в межах строку кредитування, з 03.07.2025 по 30.10.2025.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що з урахуванням сплачених коштів за договором у сумі 7 580,00 грн, у відповідача наявна заборгованість 46 020,00 грн, з якої: 20 000,00 грн заборгованість по простроченому тілу, 16 020,00 грн заборгованість по простроченим відсоткам, 10 000,00 грн заборгованості по штрафам.

Щодо нарахування штрафу

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, суд висновує про відмову у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення штрафу за кредитним договором.

Щодо комісії за надання кредиту, передбаченої в договорі

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) третіх осіб.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином Закон України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За обставин цієї справи сплата позичальником комісії за видачу кредиту в сумі 2 000,00 грн передбачена умовами договору.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» слід тлумачити системно. Вона зазначає, що до загальних витрат включаються «комісії кредитодавця, пов`язані з наданням... кредиту». Словосполучення «пов`язані з наданням» не є тотожним «за надання». Комісія, пов`язана з наданням кредиту, - це плата за окрему, супутню послугу, яка необхідна для видачі кредиту, але не є самою видачею. Наприклад, такою послугою могло б бути відкриття спеціального поточного рахунку для зарахування кредитних коштів. Однак плата за саму дію з видачі (переказу) грошей, яка є виконанням основного обов`язку кредитодавця за статтею 1054 ЦК України, не може вважатися додатковою послугою.

Застосовуючи цей критерій до обставин даної справи, слід констатувати, що видача кредиту не є «послугою» боржнику в розумінні окремої платної дії. Навпаки, це є виконанням основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором. Без видачі грошових коштів кредитний договір є неукладеним. Отже, встановлення плати за виконання власного прямого обов`язку, без якого договір не може існувати, є неправомірним.

За весь період дії договору відповідачем було сплачено загальну суму 7 580,00 грн (платежі від 04.07.2025 та наступні згідно з розрахунком). Позивач розподілив ці кошти так: 2 000,00 грн на погашення комісії, 5 580,00 грн на погашення процентів. Залишок процентів за розрахунком позивача: 21 600,00 - 5 580,00 = 16,020 грн.

Суд погоджується з розрахунком відповідача та висновує про те, що оскільки нарахування комісії за видачу кредиту є неправомірною, сума в розмірі 2 000,00 грн, утримана як комісія, підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

В зв`язку з чим, вся сума фактично сплачених коштів (7 580,00 грн) має бути спрямована на погашення процентів.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд визначає розрахунок заборгованості за процентами: 21,600,00 грн (всього нараховано) 7 580,00 грн (всього сплачено) = 14 020,00 грн.

У зв`язку з чим, суд висновує, що позовні вимоги слід задовольнити частково, у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 14 020,00 грн заборгованості за процентами, а всього 34 020,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4788 від 04.12.2025 (а.с.30).

Однак, враховуючи те, що суд виснував про часткове задоволення позовної вимоги на загальну суму 34 020,00 грн, що становить 73,93% від заявленої вимоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 790,88 грн (2 422,40х73,93%).

Керуючись статтями 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512, 514, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069, 1077-1082, 1083 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 128, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 06249-07/2025 від 03.07.2025 у розмірі 34 020,00 грн (тридцять чотири тисячі двадцять гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судовий збір у розмірі 1 790,88 грн (одна тисяча сімсот дев`яносто гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: вул. Фізкультури 30-В, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін