Постановление суда № 134150455, 16.02.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1141/24

провадження № 2-р/632/1/26

У Х В А Л А

Іменем України

16 лютого 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області, у складі судді Библіва С.В., за участі секретаря судового засідання Кузьменко М.В., стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яни Крестиліної про роз`яснення рішення суду від 25.09.2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яна Крестиліна звернулася до суду із заявою про роз`яснення рішення Первомайського (тепер Златопільського) міськрайонного суду Харківської області від 25.09.2024 року ухваленого у справі № 632/1141/24 провадження № 2/632/620/24.

Даним рішенням позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Зокрема, з відповідача на користь позивача стягнено аліменти на утримання останнього, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 липня 2024 року і до закінчення навчання ОСОБА_1 , але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

На підставі вказаного рішення Златопільським судом видано виконавчий лист, за яким державний виконавець відкрила виконавче провадження № 77728726.

До державного виконавця 20.01.2026 року звернувся стягувач (позивач) ОСОБА_1 із заявою про перерахунок заборгованості по аліментах з урахуванням резолютивної частини судового рішення щодо стягнення аліментів у їх мінімальному розмірі: «не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

У державного виконавця виникли складнощі щодо здійснення перерахунку заборгованості по аліментах у зв`язку із тим, що стягувач (позивач) є повнолітньою особою і їй не зрозуміло яким чином здійснювати розрахунок мінімального гарантованого розміру аліментів, який визначений для дитини відповідного віку. В даній частині судове рішення державний виконавець і просить роз`яснити.

У судове засідання викликалися сторони виконавчого провадження.

Стягувач (позивач) ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти роз`яснення рішення суду, просив у задоволенні заяви державного виконавця відмовити. Послався на те, що суд при роз`ясненні рішення не може змінювати змісту судового рішення. Наполягав на тому, що для батьків він все одно залишається дитиною, хоча вже і повнолітньою. Вважає, що державний виконавець при розрахунку заборгованості по аліментах, а саме мінімального розміру аліментів, має виходити виключно із того, що вказано в рішенні суду, що набрало чинності.

Боржник (відповідач) ОСОБА_2 до судового засідання не прибув з невідомих для суду причин, хоча належним чином повідомлявся про розгляд заяви.

Державний виконавець, також, не прибула з невідомих судові причин, будучи належним чином повідомленою.

Відповідно до ч.3 ст. 271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Вивчивши заяву про роз`яснення рішення, матеріали справи, заслухавши пояснення стягувача (позивача), суд приходить до свого висновку.

Частиною 1 статті 271 ЦПК України визначено, що суд може роз`яснити судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

З аналізу даної норми виходить, що судове рішення може бути роз`яснено судом у разі, якщо воно є незрозумілим або припускається кілька варіантів тлумачення його виконання.

Згідно пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

При цьому, роз`ясненням рішення вважається викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.

Аналізом рішення суду 25.09.2024 року встановлено, що, дійсно, стягувач (позивач) є повнолітньою особою і досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 . В рішенні суду в межах позовних вимог вирішено спір щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання з мінімальним розміром присуджених аліментів не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Між тим, суд хоче зазначити, що при ухваленні рішення у резолютивній його частині суд першої інстанції допустив описку, яка полягала у зазначенні мінімального розміру аліментів: «…але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку…», яку суд помітив вже після ухвалення судового рішення. Вказану помилку не помітив і суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги відповідача (боржника), залишаючи рішення першої інстанції в силі та не скасовуючи його в частині мінімального розміру аліментів, адже для аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, мінімальний розмір законом не передбачений, хоча і не позбавляє права суд його визначити, але не у такий спосіб, як зазначено в рішенні.

Намагаючись виправити вказану описку з власної ініціативи суд постановив ухвалу від 02.09.2025 року, виключивши з резолютивної частини рішення: «…але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку…». Але стягувач (позивач) не погодився із цією ухвалою та оскаржив її до апеляційної інстанції, який своєю постановою від 24.12.2025 року ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року скасував. Мотиви ухваленої постанови такі: «…Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Суд першої інстанції вказаного не врахував, та з порушенням вказаних норм цивільного процесуального права помилково прибрав у порядку виправлення описки у резолютивній частині рішення наступне висловлення, яке стосується його суті: «але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, здійснив виправлення в тексті рішення, та фактично змінив по суті їх виклад, що не є виправленням описки в розумінні ст. 269 ЦПК України…».

При цьому, суд апеляційної інстанції знову не врахував неможливість реалізації судового рішення першої інстанції у тому формулюванні, в якому воно ухвалене в частині мінімального розміру аліментів.

Таким чином, є протиріччя між змістом рішення суду першої інстанції від 25.09.2024 року та нормами чинного сімейного законодавства в частині стягнення мінімального розміру стягуваних аліментів на користь повнолітнього позивача у розмірі, що стосується неповнолітньої дитини. В ч.2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ця сума автоматично змінюється із затвердженням нового прожиткового мінімуму у бюджеті на відповідний рік. Зокрема, виокремлюють дві вікові категорії дітей - до 6 років та від 6 до 18 років. Особа, яка досягла 18 років, це вже повнолітня особа і для таких осіб Законом встановлено свій прожитковий мінімум.

Отже, суд позбавлений можливості роз`яснити рішення суду в тій частині, що просить державний виконавець, оскільки він, фактично просить суд вказати, за яким прожитковим мінімумом слід обраховувати мінімальний розмір стягнутих аліментів, бо для неповнолітніх дітей, як зазначено в рішенні суду, встановлено 2 вікові категорії з різними розмірами, а для повнолітньої особи цей зовсім інший розмір, а про це в рішенні суду та у позовній заяві не йдеться. Таке роз`яснення чи тлумачення рішення тягне за собою зміну змісту судового рішення.

Оскільки суд першої інстанції під час ухвалення рішення від 25.09.2024 року не розглядав, не оцінював та не мотивував присудження конкретного мінімального розміру аліментів на повнолітню особу (такий розмір не передбачений чинним законодавством), то вказувати державному виконавцеві на врахування при розрахунку заборгованості конкретний мінімальний розмір аліментів суд не може, ані як для неповнолітньої особи (певної відповідної вікової категорії дитини), ані для повнолітньої особи, про що в позовній заяві не просилося, суд не має права, бо це змінить суть прийнятого рішення та йтиме у розріз із позовними вимогами позивача.

Зазначений недолік судового рішення, на думку суду, можна виправити лише за допомогою його оскарження до вищої судової інстанції. Даною можливістю скористався відповідач (боржник), проте невдало, адже суд апеляційної інстанції цього недоліку не помітив.

Підсумовуючи викладене, суд робить висновок про очевидність того, що в частині визначення та нарахування державним виконавцем мінімального розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, судове рішення від 25.09.2024 року не може бути виконане (реалізоване) державним виконавцем.

Проте, рішення суду складене відповідно до вимог ст. 265 ЦПК України із посиланнями на норми цивільного процесуального закону, є доступним для сприйняття, чітким, зрозумілим, таким, що не припускає варіантності свого тлумачення із зазначенням підстав його прийняття.

Враховуючи викладене, через помилку суду, яку неможливо виправити, підстав для роз`яснення рішення суду від 25.09.2024 року немає і зава має бути залишення без задоволення.

Керуючись ст. 271 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яни Крестиліної про роз`яснення рішення суду від 25.09.2024 року залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2026 року.

Суддя: С. В. Библів