Постановление суда № 134090638, 12.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

12.02.2026

Справа №607/2897/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Строцень Тарас Олегович, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКБУД» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «МАКБУД» та просить стягнути кошти у розмірі 1 091 410 грн, а також 16 438,90 грн -інфляційні нарахування та 12 827.81 грн три проценти річних за невиконання зобов`язання, на загальну суду 1 120 676.71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10 січня 2022 року між ним та відповідачем укладено договір бронювання, згідно умов якого, товариство зобов`язало закріпило за ним право на придбання права вимоги в об`єкті нерухомості квартири заг. пл. 48,34 кв.в., черга 3, секція В, будівельний номер об`єкта- 132, поверх 7.

11 січня 2022 року між ним та відповідачем укладено договір про пайову участь № ПФТ -527, згідно умов якого відповідач, як забудовник, зобов`язався збудувати, ввести в експлуатацію об`єкт капітального будівництва та передати у власність йому об`єкт інвестування, а він, як інвестор зобов`язався оплати вартість об`єкта та прийняти його у власність. Запланований строк прийняття об`єкта в експлуатацію 4 квартал 2023 року. На виконання вищевказаних договорів, ним на користь відповідача сплачено вартість квартири на загальну суму 691 096 грн.

Крім того, між ним та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг №114 від 11 січня 2022 року, згідно умов якого він оплатив в користь відповідача 29 004 грн за надані послуги у сфері права.

Відповідач своїх зобов`язань не виконав та у встановлений у договорі строк не передав йому у власність об`єкт інвестування, коштів не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, між ними 10 липня 2025 року укладено Додаткову угоду №10 про розірвання договору про пайову участь № ПФТ 527. Згідно умов додаткової угоди, відповідач визнав наявність грошових зобов`язань та взяв на себе обов`язок повернути йому кошти у розмірі 691 096 грн у визначений строк з 20 вересня 2025 року по 31 грудня 2025 року, а також 29 004 грн та компенсувати інфляційні втрати у розмірі 371 310 грн, на загальну суму 1 091 410 грн. По даний час, відповідач своїх зобов`язань згідно умов додаткової угоди не виконав.

Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

Одночасно, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача як в національній валюті так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах ціни позову 1 120 676.71 грн.

В обґрунтування заяви вказує, що відповідач тривалий час не повертає кошти, а його вимоги залишені без виконання. Тому, посилаючись на значний розмір боргу, тривалий характер її невиконання, ризики утруднення або неможливості виконання у майбутньому судового рішення, а саме відчуження майна, зменшення обсягу активів, реорганізація підприємства, ініціювання процедури банкрутства чи припинення господарської діяльності, просить вжити заходів забезпечення позову, з метою захисту його прав.

Також вказує, що згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на все нерухоме майно відповідача накладено арешт, що свідчить про наявність невиконаних інших зобов`язань.

Посилаючись на наведене та те, що незастосування заходів забезпечення позову, може ускладнити в майбутньому виконання рішення суду та захист його прав, просить суд вжити зазначені заходи забезпечення позову.

Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову дійшов до наступних висновків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, у тому числі шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати,

що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності

юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і

зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до

уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких

можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних

заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта

користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до

незворотних наслідків.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо зведення та передачі позивачу у власність об`єкта інвестування. З метою врегулювання даного спору та повернення позивачу сплачених коштів, між ними укладено додаткову угоду, згідно умов якої відповідач взяв на себе обов`язок повернути сплачені кошти частинами протягом певного періоду. Однак, по даний час кошти не повернуті.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на значний розмір боргу, тривалий характер його неповернення, можливість відчуження відповідачем належного йому майна, зменшення обсягу активів, можливу реорганізацію підприємства, ініціювання процедури банкрутства чи припинення господарської діяльності.

Також вказує, що згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на все нерухоме майно відповідача вже накладено арешт, що можливо свідчить про наявність інших невиконаних зобов`язань.

Суд вважає, що позивачем необґрунтовано належними та достатніми доказами необхідність та доцільність забезпечення позову у даній справі; не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

У заяві не наведено жодних доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.

Завником не зазначено доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів, приховування своїх активів, проведення процедури реорганізації чи банкрутства.

Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду, припущення щодо можливого відчуження майна, значна сума боргу та тривалість її неповернення, не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.

Відтак, твердження позивача про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав не підтвердженні належними та достатніми доказами.

Також, судом встановлено, що згідно вимог ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Однак, заявником у заяві не зазначено конкретних номерів рахунків, банківських установ в яких відкриті такі рахунки, не долучено доказів на підтвердження такого, що у подальшому унеможливить виконання такого судового рішення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що подана представником позивача заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Строцень Тарас Олегович, про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 12 лютого 2026 року.

Суддя І.М. Черніцька