Постановление суда № 134090516, 16.02.2026, Гусятинський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2026 р. Справа № 596/1696/25

Провадження № 1-кп/596/141/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі:головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин кримінальне провадження № 12022210000000019 від 02 лютого 2022 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Раштівці, Гусятинського району, Тернопільської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, пенсіонерки, працюючої на посаді головного спеціаліста відділу комунікацій, документального забезпечення та контролю Головного управління Держгеокадастру України в Тернопільській області, раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У проваджені Гусятинського районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022210000000019 від 02 лютого 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

30 грудня 2025 року обвинувачена ОСОБА_4 подала до суду письмове клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за ст.367 ч.2 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. В обґрунтування клопотання, вказала, що враховуючи те, що вона вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України 28 серпня 2019 року, вважає, що станом на день судового розгляду справи є підстави для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, оскільки з дня вчинення нею кримінального правопорушення минуло більше п`яти років, за вказаний період, вона не ухилялася від досудового розслідування та суду, не вчиняла нових злочинів, перебіг давності не зупинявся.

Обвинувачена ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримала своє клопотання та просила його задовольнити. Вказала, що суть обвинувачення її зрозуміла, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає. Наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав та закриття кримінального провадження її зрозумілі. Позиція її щодо звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - добровільна.

Також вказала, що земельна ділянка площею 0,9210 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 повернута у власність держави та у постійне користування ПЗ «Медобори» та внесена в Державний земельний кадастр.

Представник потерпілого ПЗ «Медобори» в підготовче судове засідання не з`явився, проте, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Також повідомив, що станом на день подання вказаної заяви земельна ділянка повернута заповіднику. Будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченої ОСОБА_4 у них немає. Не заперечують щодо звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив думку про те, що він не заперечує щодо задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та у зв`язку з цим закриття кримінального провадження, оскільки на день розгляду справи минув встановлений законом строк притягнення особи до кримінальної відповідальності. Також вказав, що обвинувачена з часу вчинення кримінального правопорушення до дня розгляду судом вищезазначеного клопотання не вчиняла нового кримінального правопорушення, не ухилялася від слідства та суду, у розшуку не перебувала.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона станом на 28 серпня 2019 року перебувала на посаді в.о. начальника відділу у Гусятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, що пов`язана із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки начальника відділу у Гусятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, будучи відповідно до своїх обов`язків зобов`язана забезпечувати виконання відділом Конституції та законів України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, неналежно виконала свої службові обов`язки, що завдало тяжких наслідків, державним інтересам, в особі Природнього заповідника «Медобори».

Так, згідно державного акту серії ЯЯ 296215 від 21.11.2008 ПЗ «Медобори» передано на праві постійного користування земельну ділянку із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004 загальною площею 40,3131 га, на території Вікнянської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області для природоохоронних та науково-дослідних цілей.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Згідно статті 44 вищевказаного Кодексу до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою У країни, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки начальника відділу у Гусятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_4 28 серпня 2019 року, перебуваючи за адресою вул.Суходільська,7 смт.Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла передбачати, підписала, тим самим погодила висновок №97-19-0.24-944/164-19 від 28.08.2019 про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району, Тернопільської області загальною площею 73,8360 га., серед яких була земельна ділянка, якій за наслідком погодженого висновку присвоєно кадастровий номер 6121681400:01:001:1226 площею 0,9210 га.

Земельна ділянка з кадастровий номер 6121681400:01:001:1226, площею 0,9210 га. повністю розташована та сформована за рахунок земельної ділянки природного заповідника «Медобори» 6121685100:01:012:0004.

В подальшому, на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру №24 - ОТГ від 08 грудня 2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельна ділянка з кадастровий номер 6121681400:01:001:1226 передано у комунальну власність Гримайлівській селищній раді. Рішенням 2 сесії 8 скликання Гримайлівської селищної ради №168 від 21 грудня 2020 року «Про прийняття у комунальну власність Гримайлівської об`єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийнято земельну ділянку з кадастровий номер 6121681400:01:001:1226 у комунальну власність.

Внаслідок своєї протиправної недбалості, що виразилася у погодженні висновку №97-19-0.24-944/164-19 від 28 серпня 2019 року про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що в подальшому стало підставою для передачі земельної ділянки з кадастровий номер 6121681400:01:001:1226 у комунальну власність, природньому заповіднику «Медобори» завдано збитків на загальну суму 393 459 гривень.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України.

Суд, розглянувши клопотання обвинуваченої, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, які стосуються розгляду вказаного вище клопотання та які характеризують особу обвинуваченої, думку прокурора з приводу заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Пунктом 3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції Закону № 2617-VІІІ від 22.11.2018, яка чинна і на час прийняття рішення у справі) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг ( частини 2,3 ст.49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості, згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Отже, передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Санкція ч.2 ст.367 КК України (в редакції Закону № 2617-VІІІ від 22.11.2018року, яка чинна і на час прийняття рішення у справі) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Згідно частини 4 ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617- VІІІ від 22.11.2018 року, яка чинна і на час прийняття рішення у справі) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України, у скоєні якого обвинувачується ОСОБА_4 згідно норми ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинене.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, яке вчинено 28 серпня 2019 року.

Станом на 16 лютого 2026 року з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення минуло більше як п`ять років.

ОСОБА_4 в розшуку під час досудового розслідування та судового розгляду не перебувала, даних про вчинення нею нових кримінальних правопорушень судом не встановлено, даних про те, що в зазначені строки ОСОБА_4 ухилялася від слідства чи суду матеріали кримінального провадження не містять.

Отже, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ст.49 КК України.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст. 284 КПК України).

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Про вказане також наголошено Великою палатою Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17, провадження №13-47кс20) .

В силу вимог частин 1,3 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюються судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Положеннями ч.3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченої від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності за наявності підстав буде порушенням її прав, що є недопустимим. Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

У порядку визначеному КПК України, суд роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_4 суть обвинувачення за ч.2 ст.367 КК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка є нереабілітуючою та право заперечувати проти закриття кримінального провадження.

Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала щодо її звільнення від кримінальної відповідальності на підставі пункту 3 ч.1 ст.49 КК України з нереабілітуючої підстави та закриття кримінального провадження.

З`ясувавши позицію обвинуваченої ОСОБА_4 , яка підтримала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі, та впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, встановивши, що перебіг строків давності не зупинявся і нового кримінального правопорушення за вказаний період ОСОБА_4 не вчинила, суд вважає, що клопотання обвинуваченої про її звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення.

Таким чином, у зв`язку із встановленням підстав, передбачених ст.49 КК України, обвинувачена ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно неї - закриттю.

В силу вимог ст.124 КПК України процесуальні витрати стягуються лише з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 року в справі № 203/241/17 якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Оскільки в даному кримінальному провадженні суд дійшов висновку про те, що обвинувачену слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі вищенаведеної норми Закону, при цьому ініціатором проведення судових експертиз у кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, то відповідно до положень ч.2 ст.122 та ст.124 КПК України процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме:

- комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, висновок № 781/782/23-22 від 20.12.2023, загальна вартість якої становить 19 409,96 грн.;

- судової оціночно-земельної експертизи, висновок № СЕ-19/120-25/6167-ОЗ від 04.08.2025, вартість якої становить 14262,40 грн.;

- судової почеркознавчої експертизи, висновок № СЕ-19/120-25/14856-ПЧ від 26.11.2025, вартість якої становить 3565,60 грн., слід віднести на рахунок держави.

На підставі вищенаведеного, ст.ст.12, 49, ч.2 ст.367 КК України, керуючись ст.ст. 124, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст.ст.285, 286, 288, 314, 350, 369, 370, 372, 392, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12022210000000019, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 - закрити.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз:

- комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, висновок № 781/782/23-22 від 20.12.2023, вартість якої становить 19 409,96 грн.;

- судової оціночно-земельної експертизи, висновок № СЕ-19/120-25/6167-ОЗ від 04.08.2025, вартість якої становить 14262,40 грн.;

- судової почеркознавчої експертизи, висновок № СЕ-19/120-25/14856-ПЧ від 26.11.2025, вартість якої становить 3565,60 грн. - віднести на рахунок держави.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1