Приговор № 134055833, 13.02.2026, Славутицький міський суд Київської області

В И Р О К

іменем України

Справа №377/1085/25

Провадження №1-кп/377/7/26

13 лютого 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ДСП ЧАЕС ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2026 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за № 12025111190000066 09 вересня 2025 року за частиною 2 статті 367 КК України, по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Леніногорськ, Республіка Казахстан, громадянина України, працюючого на ДСП ЧАЕС на посаді керівника проектних програм інженерного центру, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , виконуючи обов`язки генерального директора ДСП ЧАЕС, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, і відповідно маючи право розпоряджатися коштами та майном ДСП ЧАЕС, застосовувати заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників, допустив службову недбалість внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, за наступних обставин.

В червні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), але не пізніше 19.06.2024, ОСОБА_5 надав усну вказівку начальнику відділу управління персоналом ОСОБА_7 підготувати наказ про преміювання персоналу ДСП ЧАЕС в розмірі до 10 % посадового окладу, яка в свою чергу надала усну вказівку на виготовлення проекту наказу про преміювання своєму заступнику ОСОБА_8 ..

У подальшому ОСОБА_5 , 19.06.2024, близько 16 години (точно часу не встановлено), перебуваючи в приміщенні ДСП ЧАЕС, що розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, вулиця Збройних Сил України, 7/1, виконуючи обов`язки генерального директора ДСП ЧАЕС, будучи наділений повноваженнями по виконанню адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, тобто будучи службовою особою, в порушення вимог п.п. 2.1.1, 2.1.4, 2.1.162.1.19 посадової інструкції генерального директора ДСП ЧАЕС, п.7.10 Статуту ДСП ЧАЕС, частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про оплату праці», частин 2, 3 статті 97 КЗпП України, п.п. 6.10, 7.5 Колективного договору ДСП ЧАЕС, укладеного між роботодавцем і профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації ЧАЕС на 2019-2020 роки, Галузевої угоди, маючи реальну можливість виконати належним чином свої службові обов`язки, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, усвідомлюючи факт порушення своїх службових обов`язків, не дотримуючись покладених на нього відповідно до посадової інструкції генерального директора та Статуту підприємства обов`язків, не забезпечив дотримання вимог трудового законодавства, визначених посадовою інструкцією генерального директора ДСП ЧАЕС, та те, що під час реалізації своїх прав і виконання обов`язків повинен діяти в інтересах підприємства, після отримання наказу № 903 «Для забезпечення безаварійної роботи за результатами діяльності підприємства протягом першого півріччя 2024 року, вагомий внесок у забезпеченні сталої роботи критичної інфраструктури України в межах воєнного стану, успішне виконання планових завдань, з метою заохочення колективу» про преміювання персоналу ДСП ЧАЕС в розмірі 9,87 % тарифної ставки (посадового окладу), умови запровадження якої не передбачено Галузевою угодою та Колективним договором ДСП ЧАЕС, підписав його, тим самим видав вищезазначений наказ.

Далі наказ № 903 «Для забезпечення безаварійної роботи за результатами діяльності підприємства протягом першого півріччя 2024 року, вагомий внесок у забезпеченні сталої роботи критичної інфраструктури України в межах воєнного стану, успішне виконання планових завдань, з метою заохочення колективу», підписаний ОСОБА_5 , передано до бухгалтерії ДСП ЧАЕС, на підставі якого здійснено незаконне нарахування та виплату премії персоналу ДСП ЧАЕС в розмірі 9,87 % тарифної ставки (посадового окладу), умови запровадження якої не передбачено Галузевою угодою та Колективним договором ДСП ЧАЕС.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них у період з 26.06.2024 по 04.07.2024 ОСОБА_5 та персонал ДСП ЧАЕС отримали безпідставно виплачену одноразову премію на суму 4 258 675 гривень і на сплату ЄСВ на суму 927 461,41 гривень за рахунок коштів, отриманих від господарської діяльності підприємства, чим спричинив ДСП ЧАЕС тяжкі наслідки у вигляді (збитків) на суму 5 186 136,41 гривень, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до частини 3 примітки до статті 364 КК України є тяжкими наслідками на момент вчинення злочину.

Відповідальність ОСОБА_5 за цей злочин передбачена частиною 2 статті 367 КК України за ознакаминеналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремих юридичних осіб .

13 лютого 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні начальником Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , якому на підставі статті 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025111190000066 від 09.09.2025, та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025111190000066 від 09 вересня 2025 року.

За змістом угоди формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, відповідають формулюванню та кваліфікації, наведеними в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025111190000066 від 09.09.2025, складеному та затвердженому 21.10.2025.

Відповідно до умов угоди сторони дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за частиною 2 статті 367 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України. Сторони узгодили міру покарання ОСОБА_5 за вказаним обвинуваченням за частиною 2 статті 367 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими функціями, на строк один рік без накладення штрафу та звільнення на підставі статті 75 КК України ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених чатиною 1 статті 76 КК України. Сторони погодили, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , є щире каяття та добровільне внесення благодійної фінансової пожертви на користь Збройних Сил України у розмірі 100 000 гривень. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , не встановлено. Сторони погодили, що умови часткового звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення відсутні. Також сторони погодили, що спеціальна конфіскація відносно ОСОБА_5 не застосовується.

В угоді про визнання винуватості ОСОБА_5 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди. Сторонам також відомі обмеження, передбачені в частині 4 статті 394, частині 3 статті 424 КПК України щодо оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості в апеляційному та касаційному порядку. Крім того, роз`яснено, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, встановленої статтею 389-1 КК України. Угода містить підписи обвинуваченого, прокурора та захисника, що підтверджено ними у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити. Зазначив, що угода відповідає вимогам чинного законодавства, укладена добровільно, норми кримінального процесуального закону дозволяють у цьому кримінальному провадженні укласти угоду про визнання винуватості, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження та інших осіб. Зауважив, що існують достатні фактичні підстави для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів.

Представник потерпілого ОСОБА_4 проти затвердження угоди не заперечував та пояснив, що ДСП ЧАЕС надало письмову згоду на укладення такої угоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості та пояснив, що він повністю і беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому злочину, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Також зазначив, що укладення угоди є добровільним.

Захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості. Вважає, що умови угоди відповідають вимогам закону та запевнив, що зі сторони ОСОБА_5 укладення угоди було добровільним.

Заслухавши думку обвинуваченого, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, роз`яснивши йому права, передбачені частиною 4 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені статтею 476 КПК України, заслухавши думки представника потерпілого, захисника, прокурора, яким було роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені статтею 476 КПК України, і які просили затвердити угоду про визнання винуватості, з`ясувавши обставини, передбачені у частині 6 статті 474 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема, нетяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 367 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі статтею 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

Відповідно до абзацу 5 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

За змістом угоди, злочином завдана шкода інтересам Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», яке надало прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

На виконання вимог статті 474 КПК України судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнає свою винуватість, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого покарання, зазначив про цілковите розуміння своїх прав, передбачених частиною 4 статті 474 КПК України, наслідків укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди, характеру обвинувачення, щодо якого він визнав себе винуватим, виду покарання, що буде застосовано до нього, у разі затвердження угоди. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суду, що насильство, примус чи погрози з питань укладення угоди до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, йому ніхто не надавав.

Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам статей 470, 472 КПК України, оскільки прокурором при укладенні угоди враховано:

- характер і тяжкість обвинувачення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , передбачене частиною 2 статті 367 КК України, відповідно до частини 4 статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_5 є особою похилого віку, пенсіонером, ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одружений, має позитивні характеристики за місцем роботи та місцем проживання, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше, посаду виконуючого обов`язки Генерального директора ДСП «ЧАЕС», з виконанням обов`язків якої пов`язане інкриміноване кримінальне правопорушення, не обіймає;

- наявність суспільного інтересу: у забезпеченні швидшого судового провадження, що полягає у проведенні швидкого, у стислі строки, судового розгляду даного кримінального провадження, реалізації державної політики щодо зменшення навантаження на систему правосуддя у кримінальних провадженнях;

Суд визнає, що відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , є щире каяття та добровільне внесення благодійної фінансової пожертви на користь Збройних Сил України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно із статтею 67 КК України, в угоді про визнання винуватості не зазначено.

Узгоджене сторонами покарання в межах, встановлених санкцією частини 2 статті 367 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим статтею 65 КК України, є пропорційним та достатнім і забезпечить досягнення мети його застосування, оскільки враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання. Так, ОСОБА_5 раніше не судимий, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1987 році, особою похилого віку, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, добровільно сплатив на користь Збройних Сил України 100 000 гривень.

Укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність. Підстав для відмови в її затвердженні, передбачених частиною 7 статті 474 КПК України, судом не встановлено, тому угода про визнання винуватості підлягає затвердженню шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого угодою покарання.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За змістом частини 2 статті 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При укладенні угоди сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_5 основного покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими функціями, на строк один рік без накладення штрафу.

Узгоджена міра покарання визнана судом такою, що відповідає вимогам частини 2 статті 75 КПК України.

Тривалість іспитового строку та обов`язки, що покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, згідно з частиною 3 статті 75 КК України визначаються виключно судом. Відповідно до частини четвертої статті 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд погоджується із умовами, що були досягнуті сторонами при укладенні угоди, та встановлює обвинуваченому ОСОБА_5 іспитовий строк тривалістю один рік.

При звільненні від відбування покарання суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно з правилами статей 124, 368 КПК України стягненню з обвинуваченого на користь держави підлягають документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз під час досудового розслідування, в сумі 25661 гривня.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 24 години 00 хвилин до 05 годин 00 хвилин, до 27 жовтня 2025 року. Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 24 жовтня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 24 години 00 хвилин до 05 годин 00 хвилин, на два місяці до 24 грудня 2025 року включно. Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 24 години 00 хвилин до 05 годин 00 хвилин, на два місяці до 23 лютого 2026 року включно.

Враховуючи відсутність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, на час розгляду угоди про визнання винуватості, беручи до уваги особу обвинуваченого, належне виконання ним процесуальних обов`язків під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, узгоджене покарання та наявність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку про необхідність скасувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373-375, 474-475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2026 року, укладену між начальником Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника адвоката ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025111190000066 від 09 вересня 2025 року за частиною 2 статті 367 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими функціями, на строк один рік без накладення штрафу.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік, протягом якого покласти на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку ОСОБА_5 слід рахувати з моменту проголошення вироку.

Покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно - господарських функцій, виконувати самостійно.

Скасувати застосований ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 23 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз під час досудового розслідування, в сумі 25661 гривня.

На вирок суду сторонами можуть бути подані апеляційні скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що згідно із статтею 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1