Постановление суда № 134046899, 11.02.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 621/2911/25

провадження № 1-кп/610/66/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого: ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 308, ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Балаклійського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 308, ч. 2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, мотивуючи тим, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_4 від суду з метою уникнути відповідальності, можливість перешкоджання встановленню істини шляхом незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що в умовах воєнного стану ризик переховування від суду є підвищеним, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків та постійного джерела доходу, тому продовження запобіжного заходу є необхідним та обґрунтованим.

Крім того, просив визначити ОСОБА_4 розмір застави відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, як до особи, що обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме: у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2026, тобто у сумі 399360 грн, оскільки останній обвинувачується у скоєнні тяжкого (ч. 2 ст. 307 КК України) та особливо тяжкого злочинів (ч. 3 ст. 308 КК України).

Обвинувачений та захисник заперечували щодо продовження строків тримання під вартою та визначення іншого розміру застави, оскільки 03.02.2026 родичами Черепахи внесено заставу у розмірі 121120,00 грн. Для звільнення обвинуваченого із-під варти під заставу потрібен додатковий час для отримання довідки ТУ Держказначейства України у Харківській області про зарахування коштів. В зв`язку з цим просили продовжити дію застави у визначеному у попередній ухвалі розмірі.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися інші ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.07.2025 ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 12.09.2025, з визначенням розміру застави, який ухвалами суду неодноразово продовжено.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 24.12.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено на строк 60 днів, тобто по 20 лютого 2026 року включно, з визначенням розміру застави 121120,00 грн.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства». У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. ЄСПЛ підкреслив, що саме на національні судові органи покладається обов`язок дотримання розумності строків досудового тримання під вартою та встановлення існування вказаного суспільного інтересу з одночасним врахуванням принципу презумпції невинуватості.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Суд погоджується з клопотанням прокурора щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Суд також приймає до уваги роз`яснення Верховного Суду, який у своєму Листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» вказав, що слідчим суддям (суду) необхідно зважати на обставини воєнного стану, що введений в Україні з 24.02.2022 в зв`язку з агресією російської федерації, та, вирішуючи питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів.

Враховуючи дію в Україні воєнного стану, пов`язаного зі збройною агресією російської федерації, та близькість місця проживання обвинуваченого до зони активних бойових дій і тимчасово непідконтрольних державі територій, суд вважає ризик ймовірного переховування та втечі достатньо високим.

У розумінні Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та до затримання проживав в АДРЕСА_1 , не одружений, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, на момент розгляду питання щодо продовження дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 308, ч. 2 ст. 307 КК України, а також ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом, вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим за особливо тяжкий злочин (ч.3 ст. 308 КК України), за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, беручи до уваги, що дії, за вчинення яких він обвинувачується, становлять суспільну небезпечність, враховуючи, що обвинувачений не має офіційного місця роботи, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, суд доходить висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв`язки, відтак, судом не встановлено обставин, які суттєво зменшують ризики у даному кримінальному провадженні.

Відтак, ураховуючи тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, на існування яких у поданому клопотанні посилається прокурор та які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, доведені прокурором та продовжують існувати, виправдовують тримання особи під вартою, а тому суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, на сьогоднішній час судом не встановлено.

Окрім того, задовольняючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України, вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.07.2025 підозрюваному ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, ч. 2 статті 307 КК України (відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином), застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 12.09.2025, з визначенням розміру застави у сумі 121120,00 грн, який ухвалами суду неодноразово продовжено.

15.09.2025 на підставі Ухвали Харківського апеляційного суду від 11.09.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 308 (відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином) КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити обвинуваченому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 199, 331, 371, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто по 11 квітня 2026 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області за такими реквізитами: ТУ ДСА України у Харківській області, ЄДРПОУ 26281249; номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ; призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесеня застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою суду,

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду, прокурора, слідчого,

-повідомляти суд, прокурора, слідчого про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банка, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій особі місяця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно та письмово слідчого, прокурора та суд в цьому кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу в вигляді застави.

У разі невиконання обвинуваченим обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складений і оголошений 13 лютого 2026 року о 15.00 годині.

Головуючий: ОСОБА_1