Постановление суда № 134039005, 12.02.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/9697/25

2-о/303/306/25

УХВАЛА

12 лютого 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

присяжних: Лазар О.С.

Товт М.М.

представника заінтересованої особи Стегури Н.Р.

представника заінтересованої особи Дзямко О.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Мукачево матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в порядку окремого провадження із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна. Так, в заяві заявник просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити його її опікуном. Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з цією заявою ОСОБА_1 зазначає, що він є зятем ОСОБА_2 , проживає разом з нею, а тому є її близькою особою і має право звернення до суду з цією заявою. Додатково ОСОБА_1 зазначає про те, що донька ОСОБА_2 ОСОБА_3 не бажає та не має можливості доглядати та опікуватися своєю матір`ю так як зайнята постійним доглядом за батьком, ОСОБА_4 , який є інвалідом ІІІ групи з рекомендацією лікування у невропатолога.

Одночасно заявником подано клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Необхідність призначення експертизи обумовлюється тим, що ОСОБА_2 встановлено інвалідність ІІІ групи з 20.12.2019 року безтерміново та рекомендовано лікування у невропатолога. Згідно з висновків про стан здоров`я, ОСОБА_2 страждає на деменцію при хворобі Паркінсона з помірним когнітивним зниженням, що виражається тривожним розладом, поступальною нестійкістю, порушенням орієнтування у часі, вираженим порушенням короткочасної пам`яті та фрагментальним збереженням довготривалої пам`яті. Внаслідок вказаних захворювань ОСОБА_2 має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У зв`язку з цим, потребує медичного нагляду та лікування, постійної сторонньої допомоги і контролю, що, на думку заявника, свідчить про неможливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

04.01.2026 року від заінтересованої особи органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшли письмові пояснення з яких вбачається, що тягар з отримання подання органу опіки та піклування покладається саме на особу, яка виявила бажання стати опікуном та передбачає обов`язок звернення до уповноваженого органу з відповідною заявою та пакетом документів, що вимагається. Крім того, звертається увага на те, що заявником ОСОБА_1 не доведено його право на звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою від 11.12.2025 року заяву залишено без руху для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.

16.12.2025 року від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків заяви на виконання ухвали від 11.12.2025 року (документ сформований в системі «Електронний суд» 16.12.2025 року).

Ухвалою від 17.12.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено на 16.01.2026 року. Також роз`яснено особі, стосовно якої розглядається справа, що у разі якщо вона не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ухвалою від 16.01.2026 року доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката Меренич Наталії Іванівні, ІНФОРМАЦІЯ_1 , для здійснення представництва її інтересів у суді при розгляді заяви про визнання її недієздатною.

Заявник ОСОБА_1 та його представник, адвокат Мельник П.П., в судове засідання не з`явилися, представник подав до суду заяву про розгляд справи без його та заявника участі, просив призначити судово-психіатричну експертизу.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник заінтересованої особи, адвокат Стегура Н.Р., в судовому засіданні проти заявленого клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи не заперечила. Щодо доводів представника органу опіки та піклування про наявність підстав для залишення заяви без розгляду заперечила. При цьому пояснила, що про обставини спільного проживання заявника та ОСОБА_2 їй відомо тільки з наявних у матеріалах справи документів, особисто з ОСОБА_2 вона не спілкувалася.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради в судовому засіданні вказала на наявність підстав для залишення заяви без розгляду так як ОСОБА_1 не доведено його право на звернення до суду з цією заявою. Так, ОСОБА_1 не є близьким родичем ОСОБА_2 . Також не доведено, що заявник та ОСОБА_2 є членами сім`ї є, зокрема, що вони постійно разом проживають і ведуть спільне господарство. Окремо представник органу опіки та піклування також вказала і на відсутність підстав для призначення судово-психіатричної експертизи.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, вимоги заяви підтримують.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в межах необхідного, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

У ч. 3 ст. 296 ЦПК України визначено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з цією заявою ОСОБА_1 зазначає, що він є зятем ОСОБА_2 , а тому є її близькою особою і має право звернення до суду з цією заявою. Додатково ОСОБА_1 зазначає про те, що донька ОСОБА_2 ОСОБА_3 не бажає та не має можливості доглядати та опікуватися своєю матір`ю так як зайнята постійним доглядом за батьком, ОСОБА_4 , який є інвалідом ІІІ групи з рекомендацією лікування у невропатолога.

В свою чергу, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч. 2 ст. 3 СК України).

Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні відносини між якими регулюються СК України.

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. (ст. 2 СК України).

Згідно з абзацом 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є крім спільного проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Отже, процесуальною правосуб`єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім`ї, у тому числі близькі родичі (ч. 3 ст. 296 ЦПК України).

У законодавстві наявними є такі поняття як «сім`я», «члени сім`ї», «родичі», «близькі родичі», «близькі особи» тощо.

Водночас аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що ці поняття мають сутнісні відмінності.

Також вказані дефінітивні визначення використовуються у різних галузях права.

Зокрема, Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (ст. 25-1 КЗпП України).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У ст. 68 ЦК України містяться положення про те, що опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

Отже, системний аналіз змісту вищевказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що близькі родичі це фізичні особи, союз яких засновано на близькій родинності (батьки, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки).

Таким чином, близькі родичі це фактично особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою. Заявник є зятем ОСОБА_2 і згідно з визначеним у законодавстві України переліком таких осіб, не входить до числа її близьких родичів.

На підтвердження того, що заявник та ОСОБА_2 є членами сім`ї суду надано акт від 14.11.2025 року відповідно до змісту якого стверджується факт спільного проживання та здійснення догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 з 2009 року за адресою АДРЕСА_1 . Акт від 14.11.2025 року скріплено підписами п`ятьох осіб. Обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтверджують заінтересовані особи у своїх заявах.

В свою чергу заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином, доводи заявника щодо наявності сімейних відносин ґрунтуються на акті від 14.11.2025 року та поясненнях заінтересованих осіб.

У зв`язку з цим суд акцентує увагу на тому, що підписи осіб в акті від 14.11.2025 року ніким не завірені, особи таких осіб ніхто не встановлював, а тому інформація засвідчена такими особами не може розцінюватися як показання свідків (п. 3 ч. 2 ст. 76 ЦПК України) так як такі не були допитані в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 230 ЦПК України, клопотання про виклик таких свідків до суду подано не було. З цих самих підстав суд критично оцінює і зазначене в заявах заінтересованих осіб

Інших доказів, які б підтверджували як факт спільного проживання, так і спільний побут, взаємні права й обов`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, суд вважає надані докази недостатніми та неповними, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взаємних прав та обов`язків, притаманних членам сім`ї.

При цьому суд зауважує, що ч. 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, заявник, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені нею вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи заяви, доводиться їх достатність та переконливість.

В свою чергу ні заявник, ні його представник в судове засідання не з`явилися, а подали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Додатково суд звертає увагу, що саме з таких підстав заява ОСОБА_1 відповідно до ухвали від 11.12.2025 року була залишена без руху. Так, заявнику було вказано на необхідність додатково належним чином обґрунтувати та доказово підтвердити наявність підстав для його звернення до суду з цією заявою, зокрема, слід було надати докази ведення спільного господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин та належність до членів сім`ї.

Суд також враховує правила розгляду справ окремого провадження в частині змагальності і тому надав заявнику можливість підтвердити своє право на звернення до суду саме в судовому засіданні після відкриття провадження у справі. Позаяк заявник в судове засідання не з`явився.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.01.2022 року у справі №752/24219/20 (провадження №61-16373св21) виснував, що першочерговим питанням суду є встановлення наявності правосуб`єктності заявника у цій категорії справ окремого провадження, встановлення чи відноситься заявник до певної групи осіб, які мають права та обов`язки заявників у таких категоріях справ, і залежно від цього вирішення по суті заяви про визнання особи недієздатною.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 членами сім`ї з огляду на викладені вище обставини.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 року у справі № 130/2391/18 (провадження №61-1307св19), від 20.01.2022 року у справі №752/24219/20 (провадження №61-16373св21), від 28.02.2024 року у справі №372/3474/21 (провадження №61-16349св23), від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження №61-17628св19), від 23.04.2020 року у справі № 686/8440/16-ц (провадження №61-15699св19).

З урахуванням встановленого, заява ОСОБА_1 , як особи, яка не має права звертатись до суду із заявою про визнання недієздатною ОСОБА_2 , підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 257, 260, 261, 293, 294, 296, 297, 298, 299, 353 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2026 року.

Суддя А.М.Заболотний

Присяжні О.С.Лазар

М.М.Товт