Решение № 133995401, 10.02.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/6612/25

провадження у справі № 2/0285/607/26

10 лютого 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» в інтересах якого діє представник Дідух Євген Олександрович

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (далі - Товариство) заборгованість у розмірі 33000 грн., судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2422,4 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. та в порядку ч.ч.10,11 ст. 265 ЦПК України органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір №4218310 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Договір), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3300 грн. строком на 360 днів з 15.12.2023 по 09.12.2024, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором на суму 21862,5 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 3300 грн, заборгованість за процентами 18562,5 грн. Станом на дату укладання договору факторингу строк дії Договору не закінчився, а тому в межах строку дії договору з дати факторингу донараховано відсотки за 135 календарних днів у сумі 11137,5 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 33000 грн. Представник позивача, посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість, а тому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу. Також просив зазначити в рішенні про нарахування органом який буде здійснювати примусове виконання рішення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.

Ухвалою від 09.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін та витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк».

Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Копія ухвали про відкриття провадження в цій справі судом направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду із відміткою «адресат відсутній». Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4218310 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого: сума кредиту складає 3300 грн, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 2,5%. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Даний договір підписано електронним підписом 71406.

Разом з цим, відповідачем підписано електронними підписами додаток до вказаного договору, паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, грошові кошти перераховано на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 3300 грн 15.12.2023.

З наданої на запит суду інформації АТ КБ «Приватбанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_1 , та відповідно до виписки по рахунку 15.12.2023 було зараховано кошти по 3300 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Лінеура Україна» за Договором станом на 26.07.2024 у ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 21862 грн., з яких: тіло кредиту 3300 грн, проценти 18562,5 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Із досліджених судом Договору та Додаткового договору встановлено, що останні укладені в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, що свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українській фінансові операції» договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, право вимоги за Договором перейшло до нового кредитора на суму 21862,5 грн, що підтверджується реєстром боржників.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за 135 календарних днів за період з 27.07.2024 по 08.12.2024 вбачається, що позивачем нараховано процентів за користування кредитом на основну суму боргу 3300 грн за ставкою 2,5% в розмірі 11137,5 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із позовної заяви слідує, що загальна сума заборгованості становить 33000 грн, яка складається із: основного боргу 33000 грн; заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 18562,5 грн, та заборгованості за процентами, нарахованими позивачем 11137,5 грн.

Разом з тим, суд не погоджується із вказаними розрахунками з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Передбачений п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч.2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Оскільки Закон України від 22.11.2023 № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023, тому:

- за період з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %;

- за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %;

- за період з 20.08.2024 року - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Як слідує із Договору, денна процентна ставка становить 2,77% (33000/3300)/360х100%), що судом розрахована відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, наданого ТОВ «Лінеура Україна», відсотки, нараховані за період із 15.12.2023 до 21.04.2024 у розмірі 2,5% в день, відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно, станом на 21.04.2024 розмір заборгованості становить: тіло кредиту 3300 грн, відсотки 10642,5 грн.

Відтак, судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , по відсотках за період із 22.04.2024 по 08.12.2024, а саме:

- за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 (120 календарних днів) підлягають стягненню проценти за користування кредитом з визначеною денною процентною ставкою - 1,50%, оскільки вказаний розмір відповідає вимогам Закону за визначений період: 3300 грн. (сума боргу) х 1,5 % : 100 % = 49,5 грн. х 120 днів = 5940 грн.

- за період з 20.08.2024 і до дати повернення кредиту 08.12.2024 (111 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі 1% денної процентної ставки, оскільки вказаний розмір процентів визначений Законом: 3300 грн. (сума боргу) х 1 % : 100 % = 33 грн. х 111 днів = 3663 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню в розмірі 20245,5 грн (10642,5 грн + 5940 грн + 3663 грн).

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 за Договором станом на 08.12.2024 складає 23545,5 грн, яка складається із: 3300 грн. - тіло кредиту; 20245,5 грн відсотки.

Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню, проте частково в розмірі 23545,5 грн.

Згідно до ч.10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Таким чином, зазначення у рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, є право суду, яке може бути реалізовано з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

На момент ухвалення рішення суду в Україні триває воєнний стан. Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 5000 грн. є необґрунтованою, отже - не підлягає відшкодуванню.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1728,38 грн (23545,5*2422,4/33000) судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (ЄДРПОУ 40966896, вул. Набережно-Корчуватська, 27/2, м. Київ, 03045) заборгованість у розмірі 23545,5 грн (двадцять три тисячі п`ятсот сорок п`ять гривень 50 коп.), яка складається із: 3300 грн. - тіло кредиту; 20245,5 грн відсотки; відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1728,38 грн (одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень 38 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуючий суддя Л. Й. Васильчук