Постановление суда № 133972820, 10.02.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1378/25

Провадження № 2/673/253/26

У Х В А Л А

10 лютого 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Мартинюка В.Б.

за участю: секретаря судового засідання Кухар С.І.,

представника позивача Шевченка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Деражня позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

В провадженні Деражнянського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.08.19 року, у розмірі 85 114,73 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

15.12.2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України.

У клопотанні зазначено, що відповідач проходить військову службу за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 .

На підтвердження зазначених обставин, на виконання ухвали Деражнянського районного суду від 13 січня 2026 року, було витребувано інформацію з військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, згідно з якою солдат ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні висловив позицію про вирішення питання на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Правила, визначені п. 2 ч. 2 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

За нинішньої редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів ст. 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Таким чином, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 виснувала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

Клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України подано до суду стороною відповідача, який перебуває на військовій службі.

У матеріалах справи міститься довідка командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03 лютого 2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Зазначене також підтверджується копією військового квитка ОСОБА_1 ..

За таких обставин, враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, провадження у справі підлягає зупиненню.

Керуючись статтями 251, 259, 268, 272 ЦПК України, суд,-

Постановив:

Зупинити провадження в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до припинення служби у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: В. Б. Мартинюк