Постановление суда № 133961672, 10.02.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 541/484/18

Провадження №1-кс/548/59/26

У Х В А Л А

(повний текст)

10.02.2026 м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12017170260000448 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 162, частиною першою статті 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

до Хорольського районного суду Полтавської області 05.02.2026 від Полтавського апеляційного суду для розгляду надійшла заява ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 у кримінальному провадження № 12017170260000448 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 162, частиною першою статті 125 КК України.

05.12.2025 від обвинуваченого ОСОБА_4 до Великобагачанського районного суду надійшла заява про відвід судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12017170260000448 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 162, частиною першою статті 125 КК України. В обґрунтуванні заяви ОСОБА_4 зазначив, що кілька місяців тому при черговому відвідування Великобагачанського районного суду Полтавської області належний йому електросамокат впав випадково під впливом дії вітру на автомобіль, який стояв на стоянці. Згодом з`ясувалося, що цей автомобіль належить судді ОСОБА_5 . За вказаних обставин в обвинуваченого ОСОБА_4 виникає сумнів щодо подальшого неупередженого розгляду справи суддею ОСОБА_5 , у зв`язку з чим просить заяву про відвід задовольнити.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.01.2026 заяву ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 направлено для розгляду до Хорольського районного суду Полтавської області.

Згідно з протоколом авторозподілу справи між суддями від 17.03.2025 справу передано для розгляду судді ОСОБА_1 .

Прокурор у судовому засіданні вказав, що за встановлених обставин у справі вважає, що наявні підстави для відводу судді відповідно до пункту четвертого частини першої статті 75 КПК України.

Суддя ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 , потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх представник ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилися, належно були повідомлені про дату, час, місце проведення судового засідання.

Суд, дослідивши заяву про відвід та наявні у справі докази, заслухавши думку прокурора, дійшов до таких висновків.

Положеннями статей 75, 76 КПК України визначено підстави відводу щодо судді, зокрема відповідно до пункту четвертого частини першої статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному проваджені за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Зі змісту наведеної норми вбачається, що заявляючи відвід, особа має обґрунтувати, чому саме суддя заінтересований в результатах кримінального провадження.

Відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятою статті 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Як на підставу для відводу заявник ОСОБА_4 покликається на побоювання щодо неупередженості судді у розгляді кримінального провадження, в якому він є обвинувачений.

Стандарт безсторонності (неупередженості) ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися принципами, сформульованими у міжнародному праві, зокрема у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

-об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою, вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

-суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного. У пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (Волков проти України, рішення від 6 травня 2018 року, заява № 21722/11) суд зазначив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення ЄСПЛ у справі «Kyprianou v. Cyprus», заява № 73797/01, п. 119). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію може надати вимога об`єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ у справі «Pullar v. the United Kingdom», заява № 22399/93, пункт 32).

Щодо об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії (Fey проти Austria, рішення від 24 лютого 1993 року, заява № 14396/88) Європейський Суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися в його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників кримінального процесу.

Європейський Суд з прав людини зауважує, що навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber v. Belgia», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).

Згідно з пунктами 10, 12 Висновку №1 Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» (2001) - незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в будь-якому спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У положеннях Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 закріплено, що об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, яка прослідковується не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторона стверджує про те, що суддя необ`єктивний, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". У випадку, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід представника позивачки, суд зауважує наступне.

Для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути зазначені не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Проте припущення, якими обвинувачений ОСОБА_4 мотивує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів в об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді з погляду "об`єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини. Поведінка судді не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або неупередженою під час розгляду справи №541/484/18.

Однак, суд не може залишити поза увагою ту обставину, що в обвинуваченого склалося суб`єктивне стійке переконання про упередженість судді у даній справі, що може стати причиною недовіри до об`єктивності, справедливості та законності майбутнього судового рішення у справі незалежно від результатів її розгляду.

У зв`язку з цим визначальною у вирішенні питання про відвід судді є суб`єктивна оцінка обвинуваченого у сприйнятті здійснення правосуддя судом під головуванням судді ОСОБА_5 та можливість виникнення сумніву у стороннього спостерігача в неупередженості судді з огляду на практику Європейського суду з прав людини, в якій наголошується на необхідність задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

За вказаних підстав суд задовольняє заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді у справі №541/484/18 з метою уникнення суб`єктивної недовіри обвинуваченого до суду під головуванням судді ОСОБА_5 для запобігання безпідставних звинувачень у необ`єктивному розгляді справи, виключення буд-яких сумнівів в об`єктивності суду під час вирішення даної справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 76, 80 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

заяву ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12017170260000448 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 162, частиною першою статті 125 КК України, задовольнити.

Передати справу №541/484/18 за кримінальним провадженням № 12017170260000448 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 162, частиною першою статті 125 КК України до канцелярії Великобагачанського районного суду Полтавської області для подальшого розподілу відповідно до частини третьої статті 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 10.02.2026.

Головуючий ОСОБА_1