Решение № 1338984, 21.01.2008, Господарський суд Чернігівської області

21.01.08

Україна

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.77-44-62

17 січня 2008р. справа №14/287/36

За позовом: Приватного підприємства „Мір”, вул.Щорса,59, м. Чернігів

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1, м. Чернігів

Про стягнення 4685грн. 95коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Чепурна Н.В. юрисконсульт, доручення №371/1 від 20.11.07р.

Від відповідача: ОСОБА_2. представник, довіреність №1175 від 20.07.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4245,60грн. за поставлений товар на підставі договору від 27.09.06р. та 440,35грн. пені за період з 06.04.07р. по 19.11.07р.

Від позивача надійшло клопотання №417 від 30.11.07р., в якому просив внести зміни до позовної заяви і вважати місцезнаходження відповідача м. Чернігів, АДРЕСА_1, яке прийнято судом. Представник позивача в судовому засіданні 11.12.07р. надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрований за адресоюАДРЕСА_1, м. Чернігів.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.07р. надав пояснення №444 від 17.12.07р., в якому зазначив, що під час дії договору від 27.09.06р. було відпущено товарів на суму 22634,90грн., що підтверджено видатковими накладними, що загальна сума проведеного розрахунку відповідачем станом на 05.04.07р. у відповідності до банківських виписок складає 16918,00грн., що відповідачем повернуто залишки нереалізованої продукції на суму 1471,27грн., і сума боргу відповідача складає 4245,60грн.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

27.09.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товарів. Відповідно до п.1.1. договору продавець (позивач у справі) продає, а покупець (відповідач у справі) купує посуд керамічний, фарфоровий та вироби зі скла.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22634,90грн. по видатковим накладним № 0545 від 27.10.06р. на суму 5730,65грн., №0333 від 11.10.06р. на суму 5494,52грн., №01023 від 08.12.06р. на суму 5125,49грн., №0676 від 02.11.06р. на суму 6284,24грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними та не спростовується відповідачем.

Відповідно до п.4.1. договору покупець здійснює передоплату в розмірі 50% від загальної суми замовлення, визначеної в специфікації, залишок суми покупець сплачує на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару.

За таких обставин, відповідач за умовами договору був зобов'язаний провести розрахунок за отриманий товар по видатковим накладним: за № 0545 від 27.10.06р. у строк 16.11.06р., за №0333 від 11.10.06р.- у строк 31.10.06р., за №01023 від 08.12.06р. у строк 28.12.06р., за №0676 від 02.11.06р. у строк 22.11.06р.

Як свідчать матеріали справи відповідач за оставлений товар розрахувався частково на суму загальну суму 18389,27грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у сумі 16918,00грн. та шляхом повернення залишку нереалізованої продукції на суму 1474,27грн.

З огляду на викладене заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 4245,63грн. Відповідачем у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів проведення повного розрахунку за отриманий товар.

Між сторонами складено акт звірки розрахунків по предмету спору станом на 03.01.08р., згідно якого сторони визначили заборгованість відповідача у сумі 4245,60грн., яку просить позивач стягнути з відповідача.

Згідно ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. За таких обставин, борг в сумі 4245,60грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами договору -пункт п.4.4. передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування продавцю коштів, виручених від реалізації його майна, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 440,35грн. за період з 06.04.07р. по 19.11.07р. Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення пені за період з 06.04.07р. по 28.06.07р. у розмірі 162,73грн. В решті стягнення пені відмовити, у зв'язку з безпідставністю нарахування, оскільки позивачем проведено нарахування пені після спливу шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно та в повній сумі не розрахувався, позовні вимоги визнав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 4245,60грн., в частині стягнення пені в сумі 162,73грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102грн. та 111,01грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, м. Чернігів, р/р НОМЕР_1 в АКБ „Правексбанк” м. Київ, МФО 321983, код НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства „Мір”, (вул.Щорса,59, м. Чернігів, р/р 26007001000208 в ЧФ ЗАТ Банк „Біг Енергія” МФО 353508, код 14233720) 4245грн.60коп. боргу, 162грн.73коп. пені, 102грн.00коп. державного мита, 111грн.01коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 21.01.2008р.

Суддя Н.Ю.Книш