Постановление суда № 133814764, 02.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45000/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора групи прокурорів прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025101110000487, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд слідчого судді надійшло клопотання прокурора групи прокурорів прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, вилучене 08.09.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_4 , а саме:

- мобільний пристрій «Iphone 11Pro», номер моделі MWC62GH/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування означеним майном.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що на території України функціонує протиправний механізм передачі матеріальних ресурсів на територію Російської Федерації, що кваліфікується як пособництво державі-агресору, яке виразилось в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Встановлено, що громадяни України: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організували злочинну схему, що полягає у вирощуванні на території своїх фермерських господарств технічної коноплі різних сортів з метою її подальшого збуту на територію Російської Федерації, використовуючи при цьому для транзиту інші сусідні з нею країни.

Крім того, до протиправної діяльності залучений син ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , який обізнаний в правоохоронній та законотворчій діяльності.

До завдань ОСОБА_5 відноситься вирішення правових завдань, що регулюють порядок вирощування, сертифікації та збуту технічної коноплі різних сортів.

Також встановлено, що ОСОБА_5 за допомогою спецслужб РФ активно підшуковує ринок збуту технічної коноплі на території РФ, а саме в республіці Дагестан, де діють відповідні державні програми.

21.07.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, під час досудового розслідування оглянуто мобільний пристрій підозрюваного ОСОБА_5 , який було вилучено під час обшуку 21.07.2025, що проведений на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою врятування майна, за адресою: м. Київ, вул. В. Стуса, 35-Б, блок 1613.

Під час огляду телефону, серед іншого, виявлено листування підозрюваного ОСОБА_5 з невстановленими особами, темою яких є обговорення вирішення питань по налагодженню функціонування господарської діяльності підприємств, які попали в категорію ризикових підприємств.

Таким чином, встановлено, що фігуранти справи, використовуючи власні зв`язки, здійснюють вплив на посадових осіб ДПС з метою вирішення питання прийняття рішення щодо невідповідності критеріям ризиковості платників ПДВ щодо наступних підприємств: ПП "ФАСАД" (ЄДРПОУ 31782882), ПП "УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ" (ЄДРПОУ 33469606), ПП "РОТРАНС" (ЄДРПОУ 37787802), ТОВ "ПРОЕКТБУД" (ЄДРПОУ 32961584), ТОВ "ПЕЛЛЕТС ГРУП" (ЄДРПОУ 40559834), ПАП "КОМПАНІЯ "СПРИНТ" (ЄДРПОУ 30505064), ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ ЛС" (ЄДРПОУ 44374920), ТОВ "БОН ПЕРСОН" (ЄДРПОУ 43894353), ТОВ "АГРОПОСТАЧ ІНВЕСТМЕНТ" (ЄДРПОУ 44066385), ТОВ "МП-ДНІПРО" (ЄДРПОУ 43407368), ТОВ "МП-КИЇВ" (ЄДРПОУ 43422208), ТОВ "МП-ОДЕСА" (ЄДРПОУ 43422082), ТОВ "МП-ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 43422255), ТОВ «ПРИЛУКИЖИТЛОСЕРВІС» (ЄДРПОУ 40207665).

До слідчого управління від ГУ «Д» ДЗНД СБ України надійшло повідомлення, в якому йдеться, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться речі та документи, що мають значення для досудового розслідування.

08.09.2025 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук, з метою врятування майна, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний пристрій «Iphone 11Pro», номер моделі MWC62GH/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 .

Прокурор зазначає, що мобільний телефон зберіг на собі сліди злочину та може бути використаний як доказ факту чи обставин, які досліджуються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим визнаний речовим доказом.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити. Вказав, що на даний час мобільний телефон оглядається органом досудового розслідування на наявність на ньому інформації щодо означених у клопотанні підприємств. Експертне дослідження станом на час розгляду даного клопотання не призначалось.

Власник майна ОСОБА_9 проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що в ході обушку доступ до інформації, що знаходиться на мобільному телефоні, ним не обмежувався, він надав слідчому пароль доступу до мобільного пристрою. ТОВ "ПРОЕКТБУД" він продав ще у 2022 році, що підтверджується актом приймання передачі частки у статутному капіталі. Також це підтверджується відкритими джерелами, згідно яких він не значиться ні власником, ні директором ТОВ «ПРОЕКТБУД». На даний час будь-якого відношення до діяльності товариства не має, займається реставрацією храмів. Із ОСОБА_10 не знайомий та про таких осіб чує вперше.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000487 від 11.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України.

В межах даного провадження 08.09.2025 в період часу з 07 год. 19 хв. до 08 год. 55 хв. в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний пристрій «Iphone 11Pro», номер моделі MWC62GH/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , з клопотанням про арешт якого прокурор звернувся до слідчого судді, посилаючись на те, що це необхідно з метою забезпечення збереження доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (арешт з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як визначено пунктами 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 168 КПК України закріплено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як з`ясовано в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами в ході розгляду, обшук за місцем проживання ОСОБА_9 проведено в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, тобто без ухвали слідчого судді. В ході обшуку доступ до вмісту телефону власником не обмежувався, пароль від телефону наданий слідчому.

Відповідно до викладеного слідчим в протоколі огляду від 08.09.2025, проведеного в період часу з 12 год. 40 хв. до 13 год. 00 хв., вилучений мобільний пристрій є знаряддям кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, проте в протоколі не зазначено, яка інформація в телефоні про це свідчила. Не зміг цього пояснити і прокурор в судовому засіданні. Натомість зазначив, що на час розгляду клопотання, тобто станом на 02.10.2025, вилучений у ОСОБА_9 телефон не оглянутий, наразі здійснюється його огляд.

Отже, прокурор в клопотанні, додатках до нього, та в судовому засіданні не надав жодних підтверджень, яка саме інформація на вилученому мобільному телефоні має значення доказів у кримінальному провадженні (про зміст такої інформації в протоколі не вказано, скріншотів відповідних даних в протоколі та додатках до нього не міститься, в постанові про визнання мобільних телефонів речовими доказами також не вказано, яка інформація на них міститься та яке доказове значення вилучені телефони мають для досудового розслідування). Крім того, з моменту тимчасового вилучення майна, 08.09.2025 по день розгляду даного клопотання 02.10.2025 огляд телефону не проведено (відповідного протоколу прокурором не надано), як і не надано постанови про призначення експертного дослідження. На призначення експертного дослідження чи-то необхідність його призначення прокурор не посилався і в обґрунтування клопотання про арешт майна.

Також ні в клопотанні про арешт, ні в судовому засіданні прокурором не обґрунтовано належним чином, чому на виконання приписів ч. 4 ст. 168 КПК України неможливо було залучення при проведення обшуку спеціаліста та виготовлення за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в телефоні та має, за твердженням прокурора, значення для досудового розслідування.

Отже, з викладеного вбачається, що прокуром не доведено як наявність визначених в ст. 168 КПК України підстав для арешту тимчасово вилученого майна:

доступ до телефону власником не обмежувався, відповідно перепони у вигляді подолання системи догічного захисту у слідчого під час обшуку були відсутні;

на необхідність проведення експертного дослідження слідчий, прокурор не посилались ні в протоколі про проведення обшуку як на підставу їх вилучення, ні при визнання телефону речовим докаом, ні при обґрунтуванні клопотання про арешт майна. Постанови про призначення експертного дослідження в матеріалах провадження відсутні;

вказані об`єкти не отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення;

твердження прокурора про те, що мобільний телефон містять інформацію, що має істотне значення для досудового розслідування, не доведено, оскільки про зміст такої інформації не вказано ні в самому протоколі обшуку, ні в будь-яких інших документах, якими прокурор обґрунтовує необхідність арешту. Відповідно, прокурором не доведено, що така інформація міститься на вилученому телефоні. Підстави для висновку, що наявна в телефонах інформація має значення для досудового розслідування, співвідноситься із предметом доказування в провадженні та може бути використана в якості доказі під час судового розгляду у слідчого судді відсутні.

З того ж обґрунтування прокурором не доведено передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України підстав для арешту тимчасово вилученого майна з метою забезпечення його збереження як речового доказу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Частинами 5, 6 цієї ж статті визначено, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

При цьому, згідно наданих до суду матеріалів, причетність ОСОБА_4 до розслідуваної у кримінальному провадженні № 22025101110000487 протиправної діяльності, не підтверджується.

Крім того, згідно світлокопії акту приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ПРОЕКТБУД" від 01.08.2022, складеного у зв`язку із укладенням договору купівлі продажу, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_11 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 100% статутного капіталу.

З огляду на те, що прокурором ні в клопотанні, ні в матеріалах до нього, ні в судовому засіданні не повідомлено, яку саме інформацію виявлено на вилученому мобільному телефоні, відповідно взагалі не мотивовано і не обґрунтовано, що це за інформація, яке значення має для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яким чином може бути використано у ході судового розгляду, прокурором не доведено підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених п.3 ч. 3 ст. 132 КПК, а саме не доведено, що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Кримінальне провадження в Україні ґрунтується, зокрема, на засадах змагальності (ч.ч. 7, 22 КПК України).

Змагальність, відповідно до наведеного в ст. 22 КПК її визначення, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Вказане корелюється із положеннями ч. 6 ст. 132 КПК України, відповідно до якої під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. Вказаного обов`язку прокурором в ході розгляду даного клопотання не виконано.

З урахуванням викладеного, прокурором не доведено наявність визначених ст. 132 КПК України підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 168 КПК України підстав вилучення телефону як тимчасово вилученого майна, та визначених ст. 170 КПК України підстав для арешту тимчасово вилученого майна, у зв`язку із чим слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання - відмовити.

Майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний пристрій «Iphone 11Pro», номер моделі MWC62GH/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , повернути власнику.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1