Постановление суда № 133809633, 27.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16032/23

Провадження № 2/752/319/26

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Слободянюк А.В.,

за участю секретаря Пулинець Л.Ю.,

представника позивача Нестеренко О.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Слободянюк А.В. по справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Хоменко В.С. від 10 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Хоменко В.С. від 10 листопада 2023 року призначено у справі підготовче судове засідання, у зв`язку з надходженням зустрічної позовної заяви.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Хоменко В.С. від 26 лютого 2024 року задоволено заяву судді Хоменко В.С. про самовідвід. Відведено суддю Хоменко В.С. від розгляду справи за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями зазначену справу передано для розгляду судді Кордюковій Ж.І.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкової Ж.І. від 05 квітня 2024 року прийнято справу до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відмовлено у прийнятті до спільного розгляду та об`єднанні з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про захист прав споживачів.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року залишено без змін ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкової Ж.І. від 05 квітня 2024 року в частині відмови у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року суддею Кордюковою Ж.І. заявлено самовідвід у даній справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями зазначену справу передано для розгляду судді Слободянюк А.В., у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2025 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Слободянюк А.В.

У судовому засіданні 27 січня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 заявлено усний відвід головуючому судді Слободянюк А.В. з підстав проведення судового засідання у справі не у залі судового засідання, а у кабінеті судді.

Представник відповідача проти заявленого відводу заперечував, пояснював, що підстави для відводу є необґрунтованими. На думку представника, відповідач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки періодично заявляє безпідставні відводи.

Суд, вивчивши доводи заявленого відводу, заслухавши пояснення представника відповідача, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно із усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

При цьому, згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За умовами частин третьої, четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) зазначено: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Частиною першою статті 88 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі № 800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року по справі № 9901/673/18.

Доводи заявника ОСОБА_1 зводяться до незгоди з проведенням судового засідання 27 січня 2026 року у кабінеті судді. Разом з тим, у службовому кабінеті розміщені символи судової влади, якими є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України; службовий кабінет також облаштований технікою для фіксування судового процесу. Проведення судового засідання у кабінеті замовлено обмеженою кількістю залів судових засідань у приміщенні суду. Окрім того, у день проведення судового розгляду 27 січня 2026 року відбулось аварійне відключення електроенергії, генератор суду забезпечував лише роботу канцелярій та однієї зали судових засідань для проведення судового розгляду невідкладних (кримінальних) справ. Кабінет судді, з іншого боку, облаштований автономним електропостачанням, завдяки чому вдалось організувати проведення судового засідання.

Отже, судом не встановлено жодної з наведених у ст. 36 ЦПК України підстав для задоволення заяви про відвід судді.

Інших доказів на підтвердження особистої упередженості судді Слободянюк А.В. у вирішенні спору в даній справі представником позивача не надано.

Таким чином, зі змісту усної заяви про відвід та аналізу доводів, на які посилається заявник, судом не встановлено обставин, зазначених у статтях 36, 37 ЦПК України, які б могли бути підставою для обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості і об`єктивності судді, що розглядає справу.

За вказаних обставин, перевіривши наведені ОСОБА_1 підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви заявника про відвід головуючого судді Слободянюк А.В., у зв`язку з чим у задоволення заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Слободянюк А.В. - визнати необґрунтованою.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Слободянюк А.В., що подана в межах розгляду цивільної справи за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).

Суддя А.В. Слободянюк