Решение № 13380214, 28.12.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2010 р. Справа № 15/109/10

м. Миколаїв

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, вул. Лєскова, 9, в особі Миколаївської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”, 54030, м. Миколаїв, вул. Аритилерійська, 19-а, код ЄДРПОУ 24779442;

До відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейн Бізнес Солюшинз”, 01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 11; 2. АСК “Укррічфлот”, 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, в особі ДП “Миколаївський річковий порт”, 54058, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1, код ЄДРПОУ 03150160;

про: зобов’язання погодити межі земельної ділянки.

Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Мельник І.В. довіреність від 22.04.2010р.

Від відповідача 1: представник не з‘явився.

Від відповідача 2: Негрут І.А. довіреність № 831 від 14.05.2010р.

В судове засідання, призначене на 28.12.2010р. з’явились представники позивача та відповідача 2. Позивач позов підтримав. Представник відповідача 2 просив в його задоволенні відмовити.

Враховуючи належне повідомлення відповідача 1 про час і місце розгляду справи, господарський суд вирішив розглянути справу за відсутності його представника.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” 30.06.2010р. звернулась в господарський суд Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейн Бізнес Солюшинз”, АСК “Укррічфлот” в особі ДП “Миколаївський річковий порт” про зобов’язання погодити межі земельної ділянки.

Позов обґрунтовано наступним.

14 листопада 2009 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради надав ВАТ Райффайзен Банк Аваль»(з 05.11.2009 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») дозвіл № 7975/5090314 на розробку технічної документації із землеустрою щодо укладення договору оренди на земельну ділянку, проект відведення якої затверджено рішенням міської ради від 25.03.04 р. № 19/16, з метою надання її в оренду на 25 років, для обслуговування лабораторно-вагового та майнового комплексу по перевалці зернових культур за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1а (який належить Позивачеві на праві приватної масності), в якому зазначив, що для прийняття рішення Миколаївською міською радою необхідно подати до управління земельних ресурсів міської ради погоджену технічну документацію із землеустрою в 6 місячний термін.

Отже, виконання вищезазначених умов дозволу № 7975/5090314 від 14.11.2009 року є умовою укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1а строком на 25 років.

Стаття 126 Земельного кодексу України визначає, що документом, який посвідчує право га земельну ділянку є договір, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 93, п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а частиною 3 цієї готі визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до п. 1.16. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43, до документів технічної документації зокрема належить, кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки.

Згідно із п. б ч. 2ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає, крім іншого, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та користувачами.

30 листопада 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці»(далі - Експертний центр), що має відповідний дозвіл та ліцензію, був укладених договір № 43фТД, у відповідності до якого Експертний центр на замовлення АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції виготовив технічну документацію із землеустрою щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1а для обслуговування лабораторно-вагового комплексу та майнового комплексу по перевалці зернових культур (далі по тексту - технічна документація).

Зазначена технічна документація на підставі договору № 10/06-11/006 від 29.12.2009 року була передана Позивачем на погодження до Управління Держкомзему в м. Миколаєві.

При перевірці матеріалів Управлінням Держкомзему в м. Миколаєві технічної документації виявлено, що кадастрова зйомка не погоджена суміжними землекористувачами, а саме ТОВ «Юкрейн Бізнес Солюшинз»та ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот». В зв'язку із зазначеним, технічна документація була повернена Позивачеві без погодження.

10 лютого 2010 року Позивач відправив лист ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот»в якому просив погодити межі земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1а.

Листом № 154 від 17.02.2010 року до ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот»повідомив Банк про те, що у відповідності до п. 9.5.9 Статуту Дочірнього підприємства дії, що стосуються земельних відносин Порт здійснює лише після отримання попередньої згоди Наглядової Ради Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»на вчинення відповідних дій та про те, що лист Позивача був відправлений ним на погодження АСК «Укррічфлот». Остаточна відповідь на лист від 10.02.2010 р. Миколаївської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»була надана ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот»23 квітня 2010 року листом № 714 від в якому зазначено, що Наглядовою Радою АСК «Укррічфлот»прийнято рішення про відмову у погодженні АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської дирекції меж земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1а. Однак, підстави для відмови ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот»у зазначеному листі не навів.

18 лютого 2010 року Позивач направив лист ТОВ «Юкрейн Бізнес Солюшинз»про погодження меж земельної ділянки, однак відповідь до цього часу не отримав.

6 травня 2010 року Позивач повторно направив лист та документи щодо погодження меж земельної ділянки ТОВ «Юкрейн Бізнес Солюшинз», однак відповідь не була надана.

На думку Позивача, ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот»та ТОВ «Юкрейн Бізнес Солюшинз»безпідставно та не мотивовано ухиляються від погодження меж земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1а, чим перешкоджають укладанню Позивачем договору оренди земельної ділянки та порушують право позивача на використання земельної ділянки.

Згідно ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав інші землю кожного з них та використання цих ділянок.

Відповідачем 2 позов не визнано з посиланням на його необгрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З позовної заяви не витікає, що які-небудь з прав та законних інтересів позивача, зокрема, визначених Земельним кодексом України, порушено діями відповідачів у справі.

Посилання позивача на те, що бездіяльність відповідачів порушує права позивача як користувача земельної ділянки, господарським судом відхиляються, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про фактичне перешкоджання відповідачами позивачу користуватись його земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, законом визначено, що судовий захист прав та законних інтересів здійснюється виключно у спосіб, визначений чинним законодавством або договором.

Частиною 3 статті 152 ЗК України встановлено перелік способів, у які здійснюється захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Обраного позивачем в даній справі способу захисту ані наведена стаття ані інші норми Земельного кодексу України не містять.

Посилання позивача на положення ст. 103 наведеного кодексу господарським судом не приймаються, оскільки цією нормою лише встановлено зміст принципу добросусідства та не визначено обов’язку сторін земельних правовідносин на безумовне погодження меж земельної ділянки, а також не визначено способу, у який ці особи можуть бути зобов’язані вчинити такі дії за рішенням суду у примусовому порядку.

Зазначене з урахуванням позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в Постанові від 13.07.2004р. у справі №10/732, зумовлює відмову в задоволенні позову.

Крім того, як витікає з матеріалів справи та не заперечується сторонами, нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці належить позивачеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 23.04.2009р. у справі №8/1/09.

Разом з тим, рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010р. у справі №8/1/09(зн), яке набрало законної сили, змінено рішення господарського суду від 23.04.2009р. та виключено з переліку майна, що входить до комплексу по перевалці зернових культур за адресою м.Миколаїв, вул. Проектна 1а (1083/10000 часток) об’єкт нерухомого майна – лабораторно-ваговий комплекс (літ. Я11, Я’№№56,65).

З наведеного, враховуючи положення чинного законодавства, зокрема, п. «е»ч. 1 ст. 141 ЗК України, відповідно до якого, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, витікає зміна правового статусу позивача, як орендаря за договором оренди земельної ділянки, на умовах якого ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі в частині розміру земельної ділянки, її площі, меж тощо.

Враховуючи, що позовні вимоги ґрунтуються на технічній документації, складеній без урахування зазначених змін правового статусу позивача, в тому числі стосовно меж земельної ділянки, яка на думку позивача підлягає узгодженню, останнім позовні вимоги в цій частині не уточнено, належних доказів на підтвердження меж земельної ділянки станом на момент вирішення даної справи не надано, позовні вимоги, на підставі вимог ст. 33 ГПК України, обґрунтованими визнані бути не можуть.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду –протягом п’яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 30.12.2010р.

Суддя В.О.Ржепецький