Решение № 133768632, 04.02.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/11515/25

Провадження №: 2/336/1009/2026

04.02.26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/9115/25 (провадження № 2/3336/1009/2025) за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

27 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що в період з 01 січня 2014 року по 17 липня 2025 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЗТМК» у цеху № 34 на посаді охоронця (оператора пульта охорони та відеоспостереження) режимного відділу служби безпеки. Факт перебування позивача та відповідача у трудових правовідносинах підтверджується документами, долученими до позовної заяви.

17 липня 2025 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади, згідно з наказом № 96 від 17.07.2025 за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

Відповідач, в порушення вимог трудового законодавства, не здійснив з позивачем повне розрахування в день звільнення, у зв`язку з чим вона просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній в розмірі 26795,78 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 8237,68 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 40544,24 грн (за період з 17.07.2025 по 26.11.2025) та понесені судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 08 січня 2026 року о 08-50 год. та 04 лютого 2026 року о 08-30 год. не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 01 січня 2014 року по 17 липня 2025 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЗТМК» у цеху № 34 на посаді охоронця (оператора пульта охорони та відеоспостереження) режимного відділу служби безпеки. Факт перебування позивача та відповідача у трудових правовідносинах підтверджується копією витягу з трудової книжки.

17 липня 2025 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади, згідно з наказом № 96 від 17.07.2025 за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

В день звільнення, в порушення вимог законодавства про працю, відповідач не провів повний розрахунок з позивачем та не виплатив заборгованість по заробітній платі.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП).

Щодо заборгованості по заробітній платі.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що станом на день розгляду справи в суді (04.02.2026) відповідач не виплатив позивачеві заборгованість по заробітній платі в розмірі 26795,78 грн (станом на 07.08.2025), що підтверджується відповідною довідкою № 64 від 07.08.2025. З довідки слідує, що в період з травня 2025 року по липень 2025 року нараховано 34799,74 грн. (травень 8967,50 грн., червень - 9252,31 грн., липень 16579,93 грн.), утримано за вказаний період 8003,96 грн. (травень 2062,53 грн., червень 2128,04 грн., липень 3813,39 грн.), до видачі 26795,78 грн (травень 6904,97 грн., червень 7124,27 грн., липень 12766,54 грн.).

Сума заборгованості по заробітній платі відповідачем не заперечується, контррозрахунку заборгованості відповідачем суду не надано, відтак, сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 26795,78 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо компенсації за невикористану щорічну відпустку

Відповідно до відповіді Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 16 вересня 2025 року слідує, що станом на 02 вересня 2025 року розрахунок при звільненні в порядку ст. 116 КЗпП України не проведений, що є порушенням вимог чинного законодавства.

При звільненні не були виплачені розрахункові кошти, які належать виплаті в день звільнення в сумі 26795,78 грн (з урахуванням податків та збору) та компенсація за невикористану щорічну відпустку - 8237,68 грн ( без урахуванням податків та збору).

Повідомлено, що за результатами перевірки складено акт, керівнику ТОВ «ЗТМК» внесено обов`язковий до виконання припис на усунення виявлених порушень.

Роз`яснено заявнику право на звернення до суду для вирішення трудового спору.

Сума компенсації за невикористану щорічну відпустку відповідачем не заперечується, а тому сума компенсації за невикористану щорічну відпустку 8237,68 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо середнього заробітку.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Позивач в позовній заяві навів розрахунок суми середньодобового заробітку. На підставі якого в подальшому наведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку з 17.07.2025 (момент звільнення) по 26.11.2025 (день складання позовної заяви) в сумі 40544,24 грн.

Позивача звільнено 17.07.2025 року.

Середньодобовий заробіток становить 304,8439 грн.

Враховуючи приписи ст. 117 КЗпП, кількість днів затримки за останні 6 місяців складає 133 (з 17 вересня 2025 року по 26 листопада 2025 року).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 40544,24 грн (304,8439 * 133 дні).

Станом на день винесення рішення в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідач здійснив повне розрахування з позивачем, такі відомості не надані і сторонами по справі, у зв`язку з чим суд вважає вірним розрахунок, наведений нижче.

Абзацом 3 п. 2 Розділу ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Постанови КМУ № 100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абз. 1 п. 8 Розділу IV «Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати» Постанови КМУ № 100 (надалі - Порядок) встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 5 п. 2 Розділу ІІ Порядку).

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 року у справі № 359/3879/20).

Згідно з частинами 3, 4 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» N 2136-IX від 15.03.2022 роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27ЗаконуУкраїни«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.

Середній заробіток ОСОБА_1 повинен бути вирахуваний з моменту звільнення 17.07.25 по день постановлення рішення - 04.02.2026, однак, для нарахування повинні братися лише останні 6 (шість) місяців, що передують постановленню рішення, а саме період з 17 липня 2025 року по 17 січня 2026 року включно. Лютий 2026 року до цього розрахунку не входитиме, адже рішення суду виноситься саме в цьому місяці і він не є повним задля вірного нарахування суми середнього заробітку.

Кількість днів затримки розрахунку складає 131 робочих днів (серпень 2025 року - 21 робочий день, вересень 2025 року 22 р.д., жовтень 2025 року 23р.д., листопад 2025 року 20 р.д., грудень 2025 року 23 р.д., січень 2026 року 22 р.д.).

Таким чином, всього сума середнього заробітку складає 39934,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому суд не вбачає підстав для зменшення середнього заробітку, оскільки, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд вважає, що обсяг відповідальності відповідача перед позивачем є пропорційним наслідкам порушення та має виключно компенсаційний характер.

Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Суд дійшов до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 39934,04 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 26795,78 грн, компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 8237,68 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 39934,04 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ТОВ «ЗТМК» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141ЦПКУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме: договором № 4 про надання правничої допомоги від 23 листопада 2025 року, актом прийняття-передачі наданих послуг, квитанцією про оплату послуг за складання позовної заяви у сумі 3000 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258 -259, 263-265, 268, 279, 280-284, 289, 430, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній в розмірі 26795,78 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 8237,68 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 39934,04 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення про присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», код ЄДРПОУ 38983006, місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18.

Дата складання повного судового рішення 04 лютого 2026 року.

Суддя: